XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Абабілова Н.М. ЗМІСТОВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІЙ КОМПОНЕНТ ЯК СКЛАДОВА КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

Абабілова Н.М., аспірант

Південноукраїнський національний педагогічний  університет  імені К.Д.Ушинського

         ЗМІСТОВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІЙ КОМПОНЕНТ ЯК СКЛАДОВА КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

Європейська інтеграція стала поштовхом для розвитку науково-технічних зв'язків, що супроводжуються ростом та розширенням культурних та ділових контактів, які вимагають змінення принципів підготовки перекладачів.

На наш погляд, конкурентоздатність майбутніх перекладачів - це інтегральне утворення таких компонентів як соціально-адаптивний, змістовно-процесуальний та особистісно-управлінський.

Метою даної статті є довести значущість змістовно-процесуального компоненту в формуванні конкурентоздатних фахівців з перекладу. Показниками було обрано професійні знання уміння і навики, що необхідні для того, щоб студент-майбутній перекладач міг витримати конкуренцію на ринку праці; знання сучасних інформаційних технологій та навички самоменеджменту.

Аналіз науково-педагогічної літератури стосовно підготовки перекладачів в вузі довів, що знання, уміння та навички фахівців даного напрямку є предметом дослідження багатьох вчених, які пропонують декілька теорій стосовно цієї проблеми. Так, Алексєєва І.С., Корунець І.В., Латишев Л.К., Мирам Г.Е., Провоторов В.І. вважають, що під час підготовки студентів майбутніх перекладачів потрібно враховувати, чи спеціалізуються вони на усному або письмовому перекладі. Але є й такі дослідження (О.Р.Поршнева), в яких область спеціалізації не є важливою.

         Теоретико-практичний характер навчання перекладачів в вузі, на думку Л.К. Латишева та В.І.Провоторова, повинен зводитися до того, щоб надати таку базу, яка б дозволила майбутнім фахівцям успішно вирішувати професійні завдання, а, в разі потреби, довчитися й удосконалитися. Вчені роблять акцент на знаннях, уміннях і навичках перекладацького характеру, які поділяють на базові, спеціальні і специфічні. Так, знання, необхідні для здійснення всіх видів перекладу (письмовий або усний в одному зі своїх різновидів) незалежно від жанру тексту, що перекладається, визначено як базові. До специфічних умінь перекладача вчені відносять ті, що необхідні в якомусь одному або в декількох споріднених видах перекладу. До спеціальних знань відносять знання необхідні у всіх видах перекладу (письмовий або усний в одному зі своїх різновидів) незалежно від жанру тексту, що перекладається [4].

На думку українського дослідника Корунця І.В. успішне виконання перекладачем і тлумачем професійних завдань залежить від:  досконалого володіння всіма аспектами мови-джерела та мови-перекладу; багатого словникового запасу із обох мов; використання різних типів словників та різних довідників у процесі перекладу; уміння користуватися сучасними технічними засобами; володіння фоновими знаннями (реаліями) обох мов; обізнаності з соціально-політичною ситуацією в країні мови-джерела та мови-перекладу; володіння всіма стилями мовлення мови-джерела та мови-перекладу; розуміння найтонших відтінків виражальних засобів мови-джерела і мови перекладу; знання і розуміння специфіки гумору, міміки, темпераменту носіїв мови-джерела та мови перекладу; знання психології, звичаїв, традицій, етикету носіїв мови-джерела та мови-перекладу.[3]

Класифікацію знань в залежності від констант перекладацького процесу представлено в дослідженні Пастрик Т. В., яка виділяє концептуальні, соціокультурні, лінгвістичні, текстові та комунікативні знання. Лінгвістичні знання репрезентують вербальну частину концептуальної системи, що виражає оформлення досвіду у мовні форми. До соціокультурних знань перекладача вчена відносить не лише мовні універсалії та національно-культурні категорії, а й знання про особливості національного характеру та етнічну свідомість носіїв тієї мови, на яку робиться переклад. Дослідниця зазначає, що знання особливостей етнічної свідомості дає змогу перекладачеві охопити основні стереотипи, традиції та звичаї, які виражають національно-культурну специфіку тієї аудиторії, для якої призначено переклад. До текстових знань належать знання перекладача про можливу класифікацію текстів на основі їх інформаційного складу, що в свою чергу сприяє виділенню правильного змістового навантаження тексту, його цільового призначення, та дає змогу знайти відповідні мовні засоби для його адекватної передачі. Комунікативні знання перекладача містять чітке уявлення про соціально-психологічні характеристики процесу комунікації, які визначаються особливостями цільової аудиторії, тобто кінцевого адресата (або їх групи) тексту перекладу. Вчений робить висновок, що концептуальні знання перекладача містять сукупність соціокультурних, лінгвістичних, текстових та комунікативних знань [7].

На наш погляд,  вище зазначена класифікація є більш детальною і дає можливість визначити ті основні професійні уміння і навички, які мають бути сформованими під час підготовки перекладача та у процесі його самоосвіти. Ми вважаємо, що саме соціокультурні, лінгвістичні, текстові та комунікативні знання, уміння та навички повинні бути в наявності у конкурентоздатного перекладача, оскільки:

- інформованість фахівця про цілі, суть, структуру, засоби, особливості спілкування (комунікативні знання) дають ключову уяву про технологію спілкування (комунікативні уміння), встановлення контакту з представниками різних націй і культур,  соціально припустимий рівень міжособистісного спілкування, допомагають уникнути комунікативних конфліктів;

•-                     перекладач повинен правильно вживати та перекладати безеквівалентну та конотаційно навантажену лексику; бути обізнаним із соціокультурними умовностями, що впливають на функціонування мови; бути обізнаним з темами розмов, що припустимі для представників різних країн. Вище зазначені пункти потребують розуміння та пояснення, вивчення великої кількості фактів з історії та культури народу, історії мови, а значить перекладачеві необхідні соціокультурні знання, оскільки «студенти повинні розуміти прихований соціокультурний зміст англійської мови як засобу інтернаціональної комунікації» [5, c. 7]. Відсутність таких знань про іншомовний простір може привести до комунікативних невдач або комунікативному бар'єру;

•-                     оскільки перекладач - це головна сполучна ланка, яка покликана забезпечувати міжкультурну комунікацію[6], то він повинен добре знати іноземну та рідну мови. Так, згідно Програми з англійської мови для університетів/інститутів випускники повинні розуміти різноманітні складні тексти великого обсягу і розкривати імпліцитну інформацію, що міститься в них; висловлюватися вільно і спонтанно, не відчуваючи браку мовних засобів для вираження думки; ефективно і різноманітно використовувати іноземну мову в різноманітних ситуаціях соціального, навчально-академічного та професійного спілкування; висловлюватися з необхідним ступенем деталізованості й тематичної складності, демонструючи вільне володіння прийомами структурної побудови тексту, засобами зв'язності та цілісності на суперсинтаксичному рівні [5]. Подібні вимоги до фахівців з перекладу і з точки зору рідної мови. Вони повинні знати сучасну рідну мову,її літературну норму, відхілення від правил, жанри писемної та усної мови, розширювати активний запас знань рідної мови, тому що активний запас іноземної мови частіше за все більше, ніж активний запас знань з рідної мови [1].

•-                      щоб бути конкурентоздатним фахівцем, необхідні знання, уміння та навички з перекладу, до яких ми відносимо: доречність у застосуванні перекладацьких трансформацій, уникання буквалізмів; збереження логічної послідовності та правильно передавати композиційну структуру оригіналу; збереження стилю мовлення, авторського задуму перекладеного тексту і одночасно врахування мовної та мовленнєвої норм мови перекладу; співвідношення змісту перекладу із реальною дійсністю; здатність визначати ступінь повноти передачі змісту залежно від виду перекладу та поставленої мети.

Однак, ми вважаємо доцільним додати, що  конкурентоздатному перекладачу необхідно мати знання, уміння та навички з сучаcних інформаційних технологій (СІТ), які ми розуміємо як програмно-апаратні засоби та пристрої, що функціонують на основі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасні засоби та системи інформаційного обміну, що забезпечують операції по збору, накопичуванню, зберіганню, обробки та передачі інформації.

         Ми вважаємо, що базові знання про основні принципи і технології сучасних систем автоматичного перекладу (Machine Translation, MT) і перекладу за допомогою комп'ютера (CAT); їх місце у вирішенні перекладацьких завдань; основні формати файлів, з якими стикається сучасний перекладач, уміти їх комбінувати і конвертувати; прийоми роботи з електронними  словниками (Lingvo, Multilex), вміня застосовувати системи автоматичного перекладу (наприклад, Promt, Proling  Office і Google Language Tools) і пам'яті перекладів (Trados, OMEGAT, DejaVu, WordFast); грамотне оформлення тексту за допомогою комп'ютера сприяють успішному виконанню перекладачем своїх професійних обов'язків.

 Завдяки СІТ у студентів  зростає мотивація до вивчення матеріалу; вони обізнані з новітніми досягненнями в області теорії і практики науково-технічного перекладу; вміють працювати з різними допоміжними засобами: сканером, принтером, дисководом; самостійно здобувати знання та приймати рішення; виконувати переклад текстів різної тематики з англійської мови на українську і в зворотному напрямку. В свою чергу пошук та обробка великого обсягу інформації англійською мовою сприяють (водночас із формуванням перекладацької компетенції) формуванню іншомовної комунікативної та соціолінгвістичної компетенцій. Комп'ютерні технології можуть полегшити роботу професійних перекладачів, оскільки вони забезпечують одноманітність термінології і збільшують продуктивність праці. Уміння використовувати інструменти своєї професії, уміння організувати роботу з ними і вибрати серед них відповідні  забезпечують перекладачеві перевагу в конкурентній боротьбі.

Роблячи кар'єру на ринку праці, особистість виступає  як продавець своєї робочої сили. Для того, щоб отримати престижну і високооплачувану роботу, випускник повинен знати, як надати інформацію про себе, демонструвати свої кращі якості і навички тим, хто його оточує. Таким чином, важливою складовою успішного розвитку кар'єри конкурентоздатного перекладача можна вважати діяльність, що націлена на сприяння відбору себе середовищем, тобто самомаркетинг.

За визначенням Ю.В. Немцевой, самомаркетинг, будучи  сукупністю дій власника робочої сили, направлених на пошук і створення максимально сприятливих умов, сприяє формуванню конкурентоздатності фахівця на перспективу [8].

Ми згодні з І.В. Віріной  в тому, що фахівцям необхідне володіння методами і технологіями «самомаркетингу», до яких вчена відносить: прогнозування перспективи; планування майбутньої спеціальності з урахуванням аналізу кон'юнктури ринку праці; поєднання навчання з виробничою практикою, придбанням навиків трудової діяльності; оволодіння технологіями по стратегії працевлаштування, які включають: розробку і розміщення резюме, знаходження джерел інформації про робочі місця; техніку ведення телефонних переговорів, участь в співбесідах з працедавцем[2].

Самомаркетинг передбачає проведення соціально-економічних змін, сприяючих формуванню конкурентоспроможності у індивіда, виявленню можливостей що впливають на розкриття  його особистого потенціалу. Дана технологія позиціонує людину в професійному і соціальному середовищі, оскільки забезпечує фахівця знаннями про те, як встановити контакт за допомогою ділової письмової і усної комунікації; інформацією про вербальні і невербальні способи спілкування з працедавцем; ефективних методах переконання і успішних стратегіях поведінки; сприяє формуванню системи понять і уявлень, необхідних для психологічного аналізу своєї особи і соціально-психологічних ситуацій, що є базою для успішної кар'єри. Навики самомаркетингу дають можливість фахівцеві поліпшити свій імідж.

Література:

•1.Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика: Учебное пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. - СПб.: Союз, 2004.- 288 с.

2. Вирина И.В. Формирование и развитие конкурентоспособности молодых специалистов на рынке труда: Автореферат дис. канд экономических наук. Москва, Московский гуманитарный университет, 2007.- 24с.

•3. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. Підручник. -Вінниця: Нова Книга, 2008 -512с.

•4. Латышев Л.К., Провоторов В.И. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе: Учебно-методическое пособие.- 2-е издание, стереотип.- М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. - 136с

•5. Програма з англійської мови для університетів/інститутів (п'ятирічний курс навчання):Проект/ Колектив авт..:С.Ю.Ніколаєва, М.І.Соловей (керівники), Ю.В.Головач та інш.; Київ.держ.лінгв.ун-т та інш. 2001.- 245с.

•6.  http://www.homeenglish.ru/Textgarb.htm

•7.  http://www.psy-science.com.ua/department/texty/v8.2/pastryk.doc

•8. http://www.nsaem.ru/Science/Publications/Science_notes/Archive/2007/3/

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>