XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Андрущенко Н. О., к. пед. н., Антонець А. О., Бондар А. В. РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Андрущенко Н. О.,  к. пед. н. доц.,  Антонець А. О.,

Бондар А. В.                                                                       

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Перед будь-якою наукою стоять завдання провести аналіз реальних процесів, фактів, виявити внутрішні взаємозв'язки, визначити закономірності та тенденції зміни явищ. Вони стосуються й економічної теорії. Історія становлення економічної теорії показує, що це був постійний пошук цілісного системного аналізу економічного життя суспільства, прагнення описати, пояснити та передбачити тенденції розвитку, з'ясувати закони економічного життя, обґрунтувати способи найбільш раціональних економічних рішень.

Основне призначення і зміст економічної науки полягають у виявленні, врахуванні та використанні в практичній діяльності законів господарського розвитку. Адже всі економічні явища та процеси розвиваються під впливом економічних законів. Що ж слід розуміти під економічним законом? Це найбільш стійкі, істотні постійно повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах. Як стверджує відомий англійський економіст А. Маршалл, економічні закони - це вираз суспільних тенденцій, «узагальнення, яке проголошує, що від членів будь-якої соціальної групи за певних умов можна чекати певного способу дій» [1].

Першим проявом економічних ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у XV ст., але свого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою генезису меркантилізму був розпад феодалізму та зародження капіталізму. Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи датується XVI ст. В цей період значно прискорився розвиток капіталістичного виробництва.  Виникнення та формування світового ринку розпочалося з великих географічних відкриттів у XV-XVI ст. На той момент  виникненню капіталістичного способу виробництва сприяв торговий капітал, який у добу розпаду феодалізму був переважною формою капіталу. Світова торгівля привела до зосередження величезних багатств у окремих осіб, передовсім у купців і монопольних торговельних компаній. Торговий капітал підпорядковував дрібних виробників і одночасно сам проникав у сферу виробництва [2].

Меркантилізм (від італійського слова «мерканте» - купець) як перша теоретична спроба пояснити суть капіталістичного способу виробництва виник на базі  узагальнення досвіду первісного накопичення капіталу й вирішував практичні питання прискорення цього процесу. Він цілком відображав інтереси торгової буржуазії.

Конкретна меркантилістська політика та теорія меркантилізму пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній меркантилізм, який К. Маркс назвав монетарною системою, й розвинутий меркантилізм, який Марксом характеризувався як мануфактурна система [3].

Розвиток капіталістичних відносин у світі спричинив занепад меркантилізму передовсім в Англії, яка була на той момент найбільш економічно розвинутою країною. Інтереси буржуазії переміщуються зі сфери обігу у сферу виробництва. На перший план виходить промисловий капітал.

Згодом на зміну меркантилізму у кінці XVII століття в Англії приходить класична політична економія. К. Маркс назвав меркантилізм першим теоретичним опрацюванням засад капіталістичного виробництва. Водночас він підкреслював, що дійсна наука сучасної економії починається лише з того часу, коли теоретичне дослідження переходить від процесу обігу до процесу виробництва. І цей перехід  здійснила класична політична економія [4].

Класики проголосили ідею природного порядку, дію об'єктивних економічних законів. А це змінило напрям досліджень від системи регламентувальних правил до економічної свободи, яка одна тільки й забезпечує ефективний розвиток економіки.

Англійська політична економія початку XIX ст. характеризувалась відносною сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.  Але, після завершення промислового перевороту, ряд проблем  що виникли, потребував ретельного теоретичного пояснення [3].     

Американська економічна наука XIX ст. розвивалась під впливом англійської класичної політекономії, але водночас мала певні особливості, зумовлені специфікою розвитку капіталізму в США: він панував на Півночі, тоді як Південь усе ще залишався рабовласницьким. Виникала необхідність довести прогресивність капіталістичного устрою, оптимістично змалювати його перспективи, оголосити побудову капіталізму загальносуспільною метою.

Засновником ліберальної економічної теорії в США вважають Генрі Чарльза Kepi (1793-1879), у працях якого капіталізм розглянуто як економічний устрій, що керується об'єктивними економічними законами і не потребує втручання держави [2].

У 70-х роках XIX ст. в Німеччині виникла нова  школа, ядро якої склали: Г. Шмоллер (1838-1917), Л. Брентано (1844-1931) і К. Бюхер (1877-1930). Головна відмінність нової  школи від попередньої полягала в тому, що її засновниками аналізувалися особливості соціально-економічного розвитку країни на новому етапі, а саме: на етапі переходу до монополістичного капіталізму, посилення націоналістичних, мілітаристських тенденцій у політиці об'єднаної Німеччини, зростання класової конфронтації та ідеологічних суперечностей у суспільстві. Також були спроби розробити конструктивні програми «класового миру» та соціального партнерства. Саме  представники німецької школи заклали основи буржуазно-реформістських концепцій соціальної політики. Водночас своїм важливим завданням ця школа вважала теоретичну та ідеологічну боротьбу з марксизмом як новою впливовою течією в робітничому русі Німеччини [5].

В останній третині XIX ст. в економічній теорії виникла нова течія - маржиналізм (від французького слова «marginale»  - додатковий), яка згодом стала визначальним напрямом розвитку політичної економії. Об'єктивна зумовленість її появи полягала в глибоких змінах, що стались у цю добу в суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу під впливом науково-технічного прогресу, а саме: перехід економіки в монополістичну стадію розвитку, формування більш складних форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем, інтенсивний процес розширення ринку за національні межі [1].

Світова економічна думка ХХ ст. не могла ігнорувати ще один напрямок - марксизм, який реалізовувався на практиці як соціалістичне, центрально-кероване господарство, спираючись, як і кейнсіанство, на ідеологію державного втручання в економіку.

Отже, проаналізувавши вище викладене, ми можемо зробити висновок про те, що розвиток і становлення економічної думки є важливою складовою розвитку людства.

Література:

1. Воробйов А. В. Економічна теорія / Воробйов А. В.,  - Київ,  2003.  - С. 13- 36.

2. Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії : підручник / Ніколенко Ю. В.   Київ,  2003. - С.     20-25.

3. Корнійчук Л. Я.  Історія економічних   вчень / Корнійчук Л. Я.,  - Київ. : КНЕУ,  1999. - С. 40-120.

4. Ковальчук В. М., Лазарович М. В., Сарай М. І.,  Історія економіки та   економічної думки :  навчальний посібник / Ковальчук В. М., Лазарович М. В., Сарай М. І. - Київ,  2008.  - С. 80-96.

  5.  Базилевич В. Д.   Економічна теорія: політекономія / Базилевич В. Д.  - Київ,    2003. - С. 40-56.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>