Артюхова В.В. ОСОБЛИВОСТІ НАЯВНОЇ ТА ОПТИМАЛЬНОЇ ФОРМИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО АЛЬЯНСУ ХВОРИХ
Артюхова В.В.
Заочний аспірант Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України»
ОСОБЛИВОСТІ НАЯВНОЇ ТА ОПТИМАЛЬНОЇ ФОРМИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО АЛЬЯНСУ ХВОРИХ НА ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ
У вітчизняній психології під терапевтичним альянсом (ТА) розуміють систему взаємовідносин «медичний працівник - пацієнт», яка пов'язана з лікуванням та реабілітацією. Терапевтичний альянс ґрунтується на принципі партнерства і реалізується у формуванні емоційних стосунків з хворим, ставленні до нього як до особистості та суб'єкту лікувальних процедур [4]. Проблема формування терапевтичного альянсу набуває особливої актуальності в умовах реформування системи охорони здоров'я в контексті гарантування пацієнтам права на свободу вибору.
Ряд вчених підкреслюють, що взаємовідносини лікаря та пацієнта виступають найбільш значимим фактором ефективного лікування [1; 2; 3; 5]. Однак, аналіз сучасної фахової літератури вказує на те, що не існує єдиної концепції формування терапевтичного альянсу, не розроблена його класифікація та не виявлені особливості терапевтичного альянсу в залежності від нозологічної приналежності хворого, також не визначена оптимальна форма терапевтичного альянсу для різних груп пацієнтів. Актуальність дослідження терапевтичного альянсу хворих на такі психічні розлади, як шизофренія і депресія обумовлена тим, що шизофренія є одним з найважчих психічних захворювань та у 40% випадків призводить до інвалідності хворого, а депресія є розповсюдженим психічним розладом нашого часу, на неї хворіють біля 20% населення розвинених держав [1; 6].
Мета - визначення уявлень хворих на психічні розлади щодо наявної та оптимальної форми терапевтичного альянсу.
У дослідженні прийняло участь 62 пацієнта, які складають дві групи обстежуваних: перша - хворі на шизофренію та шизотипові розлади (F 20 - F21), друга - хворі на різні форми депресії (F 32 - F33). Першу групу склали 32 пацієнти (18 чоловіків і 14 жінок) у віці від 16 до 49 років. Другу - 30 пацієнтів (7 чоловіків і 23 жінки) у віці від 22 до 78 років.
Дослідження проводилось за допомогою спеціально розробленої анкети. Анкета спрямована на виявлення оцінок пацієнтів відносно наявної форми терапевтичного альянсу та визначення уявлень хворих щодо оптимальної форми терапевтичного альянсу.
Узагальнення отриманих результатів свідчить про те, що 50,0% хворих на шизофренію та 43,3% хворих на депресивні розлади домінуючою визначають нейтрально-регламентовану форму терапевтичного альянсу. Отже, хворі на психічні розлади взаємовідносини з лікарем визначають, як емоційно-нейтральні, вони прагнуть виступати пасивними учасниками лікування і бажають, щоб стан їх здоров'я покращувався але не схильні затрачувати на це свої зусилля. Пацієнт покладає усю відповідальність на лікаря, який займає домінуючу позицію у лікувальному процесі. Отримані результати можна пояснити психологічними особливостями хворих на шизофренію та депресію. Так, для хворих на шизофренію характерні емоційні розлади, які проявляються у дискордантності емоцій і амбівалентному емоційному реагуванні. Шизофренічні зміни особистості виражаються в наростаючій пасивності, замкнутості, відгородженості від оточуючих, негативізму по відношенню до них. Хворі на розлади шизофренічного спектру прагнуть уникати контактів з медичними працівниками та іншими пацієнтами, вони заглиблюються у свій внутрішній світ. Виразне зниження фону настрою хворих на депресивні розлади супроводжується втратою активності та здатності до емпатійних переживань, у них знижується зацікавленість іншими людьми, в наслідок чого вони прагнуть уникати або мінімізувати контакти з оточуючими, у тому числі і з лікарем.
Разом з тим, зауважимо, що 37,5% обстежуваних хворих на шизофренію та шизотипові розлади віддають перевагу емпатійно-партнерській формі терапевтичного альянсу у взаємодії з лікарем. Отже, вони відчувають себе партнерами лікаря, прагнуть займати активну позицію у лікувальному процесі та брати на себе відповідальність за результат лікування. Лікарі при даній формі альянсу ставляться до пацієнта з повагою і турботою, проявляють зацікавленість його психологічними проблемами, залучають хворого до обговорення стратегії лікування, що сприяє ефективній взаємодії та покращує результат лікування. 30,0% хворих на депресію визначають домінуючою емпатійно-регламентовану форму ТА, отже, у лікувальному процесі вони прагнуть відчувати турботу лікаря, яка проявляється у патерналістському ставленні. Ці пацієнти у лікуванні повністю покладаються на лікаря, який бере на себе усю відповідальність за його результат, але вимагає при цьому від пацієнта дисциплінованого виконання усіх медичних призначень.
40,6% хворих на шизофренію і 40,0% хворих на депресивні розлади оптимальною формою ТА визначають емпатійно-партнерську. Отже, у взаємодії з лікарем вони прагнуть до встановлення партнерських взаємовідносин, які ґрунтуються на взаємній повазі та вважають їх необхідною умовою ефективного лікувально-реабілітаційного процесу. Зауважимо, що 43,3% хворих на депресію і 25,0% хворих на розлади шизофренічного спектру мають протилежну думку і визначають найбільш сприятливою формою ТА нейтрально-регламентовану. Отже, на їх думку, у лікуванні пацієнт має займати пасивну позицію, повністю покладатися на лікаря, який самостійно організовує лікувальний процес та вважає недоцільним надавати хворому інформацію щодо особливостей його призначень та рекомендацій. У лікарі ці хворі, перш за все, цінують його авторитет, стриманість і професіоналізм, а у взаємовідносинах з ним не приділяють уваги емоційному компоненту спілкування.
Висновки. Аналіз даних дослідження вказує на те, що хворі на шизофренію і депресію домінуючою формою ТА визначають нейтрально-регламентовану. На думку більшості хворих на депресивні розлади, дана форма ТА є оптимальною у лікувальному процесі та сприяє його ефективності. Таким чином, взаємодія цих хворих з лікарем відповідає їх очікуванням і уявленням. Більшість хворих на розлади шизофренічного спектру оптимальною визначають емпатійно-партнерську форму ТА. Виявлені розбіжності уявлень між оптимальною і наявною формою терапевтичного альянсу у цій групі хворих можуть негативно впливати на взаємовідносини лікаря з пацієнтом і, як наслідок, на ефективність лікувального процесу. Результати даного дослідження необхідно враховувати з метою оптимізації взаємодії лікаря з хворим у лікувальному процесі.
Література:
•1.Вид В.Д. Психотерапия шизофрении / В.Д. Вид. - [3-е изд.]. - СПб: Питер, 2008. - 512с.
•2. Кабанов М.М. Новое в теории и практике реабилитации психически больных / М.М. Кабанов. - Л.: ЛНИ психоневрологический ин-т, 1985. - 155 с.
•3. Клиническая психология: [учебник] / под. ред. Б.Д. Карвасарского. - [2-е изд.]. - СПб: Питер, 2006. - 960 с.
•4. Любан-Плоцца Б., Запорожан В., Аряев Н. Терапевтический союз врача и пациента / Б. Любан-Плоцца, В. Запорожан, Н. Аряев. - К.: «АДЭФ- Украина», 2001. - 292 с.
•5. Ташлыков В.А. Психология лечебного процесса / В.А. Ташлыков. - Л.: Медицина, 1984. - 192 с.
•6. Холмогорова А.Б., Гаранян Н.Г. Эмоциональные расстройства и современная культура на примере соматоформных, депрессивных и тревожных расстройств / А.Б. Холмогорова, Н.Г. Гаранян // Московский психотерапевтический журнал. - 1999. - №2. - С. 61-90.
e-mail: vlada.masik@mail.ru
