XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Аветисян Р.Р. ПРОЯВИ ШИКАНИ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Аветисян Р.Р.

Економіко-правовий факультет

Донецький національний університет

ПРОЯВИ ШИКАНИ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Цивільний кодекс України встановлює заборону на дії особи, що вчинюються із наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах [1, ст. 13].

Виходячи з цього положення, можна сказати, що шикана є особливою формою зловживання правом. Дії особи слід вважати шиканою у тих випадках, коли вони здійснюються із прямим умислом та з єдиною метою - спричинити шкоду іншій особі.

Випадки шикани є нечисленними та такими, що важко розпізнати. Прикладом шикани є укладення боржником правочинів до порушення процедури банкрутства. Маються на увазі угоди по продажу активів боржником, що передує початку процедур його банкрутства, за заниженою вартістю будь-якій зацікавлений особі.

 Наслідки здійснення подібних дій не передбачаються ані Цивільним кодексом України, ані законодавством про банкрутство, яке встановлює відповідальність за здійснення подібних правочинів лише після початку процедури банкрутства [2, ст. 17]. Очевидно, що для вказаної ситуації застосуванню підлягає п. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, на підставі якої такі правочини можуть бути визнані недійсними.

Необхідно відзначити, що на практиці є можливими ситуації, коли процедура банкрутства використовується із метою утиску інтересів боржника, а не кредитора. Наприклад, коли метою подачі заяви про визнання боржника банкрутом є спричинення йому шкоди, а не реальне задоволення потреб заявника. Не секрет, що сама по собі подача заяви про банкрутство значною мірою негативно відобразиться на діловій репутації боржника.

Ще однією формою шикани є використання цивільних прав із метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим положенням на ринку. На перший погляд, подібні дії здійснюються для досягнення інших цілей, аніж спричинення шкоди своєму контрагентові: приваблення споживачів, збільшення доходу тощо. Відповідальність за вказані дії встановлюється у законодавстві про конкуренцію. Проте, досить часто мета конкретної дії господарюючого суб'єкта полягає саме у спричиненні шкоди контрагенту: збитків або шкоди його діловій репутації. У свою чергу, досягнення даної мети є для цієї особи засобом задоволення і своїх інтересів: залучення покупців, збільшення об'єму продажів тощо.

Однак для того, щоб охарактеризувати подібні дії особи, спрямовані на спричинення шкоди контрагенту, як шикану, необхідно також, щоб недобросовісний господарюючий суб'єкт використовував для цього належне йому право. Таким чином, під ознаки шикани не потрапляє, наприклад, розповсюдження неправдивої інформації про конкурента із метою спричинення йому шкоди, адже така відповідальність встановлена законодавством [3, ст. 20].

Ще однією сферою, де зустрічається шикана, є сфера застосування норм корпоративного права. Права, що надаються господарюючим суб'єктам, досить часто використовуються не за прямим призначенням, а із метою ущемлення інтересів третіх осіб. У деяких випадках право на реорганізацію юридичної особи використовується із єдиною метою - позбавити учасника, що виходить із ТОВ, його законного права на отримання частини майна. Подібні дії, безсумнівно, є шиканою. У цивільному та господарському законодавстві немає спеціальних норм, які б забороняли вищевказані дії [4, с.45].

Проаналізувавши приклади шикани в Україні, можна виділити низку її ознак:

•1.       Шикана може здійснюватися як у формі дії, так і у формі бездіяльності, тобто вона передбачає як активну, так і пасивну поведінку особи.

•2.       Діяння здійснюється в межах свого суб΄єктивного права, причому мається на увазі не суб΄єктивне право особи взагалі, не його зміст, а процес реалізації цього права.

•3.        Наявність прямого умислу та мети  завдати шкоди іншій особі, проте сама наявність такої шкоди не є необхідною умовою для визнання діяння шиканою.

•4.       Таке діяння не є порушенням конкретних юридичних заборон  або невиконанням обов'язків.

Проте Цивільний кодекс України не встановлює поняття шикани. Тому необхідно ч.3 ст. 13 ЦК України викласти в такій редакції: «Шикана та зловживання правом в інших формах забороняються.  

Шиканою визнається умисне діяння (дія або бездіяльність) особи по здійсненню свого суб΄єктивного права з наміром завдати шкоди іншій особі.

Особа, чиї права порушені в результаті зловживання правом іншою особою,  має право на захист визначеними цим Кодексом способами».

Закріплення поняття шикани в Цивільному кодексі України повинно призвести  до єдиного його розуміння та застосування всіма суб΄єктами правових відносин.

Література:

•1.   Цивільний кодекс України: за станом на 12 жовтня 2010 р.// Відомості Верховної Ради (ВВР). -  2003. -  №№ 40-44. - Ст. 356.

•2.   Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р.// Відомості Верховної Ради України - 1992 р. -  № 31. -  Ст. 440

•3.   Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р// Відомості Верховної Ради України - 1996 р. - №36. - Ст. 164

•4.   Стефанчук М.О. Зловживання правом як новела цивільного законодавства // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжн. наук.-практ. конференції, м. Харків. - К.: 2004. - С. 106 - 108.

e-mail: ruzanna89@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>