XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бабков М.І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ НАУКИ В ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ В ХІХ СТ.

Бабков Максим Іванович,

кандидат педагогічних наук, викладач Сімферопольського юридичного технікуму Кримського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ НАУКИ В ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ В ХІХ СТ.

Розвиток української правової думки як сукупності теоретичних знань і уявлень про державу, право, окремі державно-правові явища та інститути зумовлюється різними чинниками. До них належать релігійні, конфесійні, соціальні, національні, політичні, економічні, культурні.

В різні історичні періоди роль та значення цих чинників були суттєво відмінні. Це характерно для правової думки всіх народів.

У XIX ст. українські землі входили до складу різних держав. Цей історичний період в українській історії відзначається тією особливістю, що саме в той час відбувається інтенсивний процес формування української нації..

Відмінність суспільно-політичних, соціально-економічних та інших умов існування суттєво вплинули на культурний розвиток українського народу в різних регіонах.

Оскільки правова думка є складовою духовної культури в цілому, то цілком очевидно, що і розвиток української правової думки в ХІХ ст. мав суттєві відмінності в різних частинах українських земель. У цей період можна виділити чотири основні території, які відрізнялися своїм специфічним духовно-культурним розвитком. Це Наддніпрянська Україна, або українські землі, які в XIX ст. входили до складу Російської імперії; Галичина - частина українських земель, яка після припинення існування Галицько-Волинської держави входила до складу Речі Посполитої, а в досліджуваний період - до складу Австрійської монархії; Буковина - хоча і входила в XIX ст. до складу Австрійської імперії, більше того - до 1849 р. становила разом з Галичиною один коронний край, мала свою специфіку, яка зумовила її підрядну, порівняно з Галичиною, роль в українському історичному процесі та Закарпаття - українські землі, що тривалий період входили до складу угорської держави, і навіть після її приєднання до Австрії не стали самостійним чинником національно-політичного життя.

В кожному з цих регіонів умови існування і розвитку українського народу мали свою специфіку, які зумовлювали і особливості розвитку правової думки в кожному з них.

В Галичині були закладені основи формування української культури, і тому вже з кінця XIX ст. українська мова тут ніколи не вважалася нижчою за статусом від інших мов. Українська мова саме в Галичині вперше на українських землях стала мовою науки і вищої освіти.

Проаналізуємо, в чому полягають особливості розвитку української правової думки на цій частині українських земель.

По перше, австрійська держава формувалася як багатонаціональна, без виразних спроб денаціоналізації та асиміляції народів, які входили до її складу.

Більше того, саме в Австрії вперше в Європі на конституційному рівні було закріплено право народів цієї держави зберігати та розвивати свою національність і мову. В Російській імперії в цей період національність взагалі не фігурувала серед ідентифікуючих індивіда ознак. Визначальними були станова та конфесійна приналежність. Як результат, наприкінці XIX ст. в Галичині головна лінія протистояння була між польською та українською спільнотою, а не, як це мало місце на Наддніпрянській Україні, між багатими і бідними.

По-друге, в Російській імперії, яка до лютого 1917 р. залишалася становою державою, забезпечення всіх прав та привілеїв для дворянства, незалежно від національної приналежності, не давало ґрунту для національної консолідації всіх соціальних верств і груп у боротьбі за національні права. Це зумовлює той факт, що протягом XIX ст. на українських землях у складі Російської імперії не було жодного прояву масового українського національно-визвольного руху, а ті рухи, які мали місце, носили виразний соціальний або загальнодемократичний характер.

В Галичині ситуація була суттєво відмінною. Тривале перебування в складі Польщі зумовили деформацію соціальної структури українського народу на цих землях, яка була зведена, по суті, тільки до нижчої соціальної верстви - селянства. Входження до складу Австрії одразу ж привело до суттєвих змін у правовому статусі українського населення. Патентом Йосифа II в 1781 р. було ліквідоване кріпацтво. Український народ в Галичині боровся за здобуття тих прав і свобод, яких домагалися прогресивні сили у всій Європі.

Натомість у Наддніпрянській Україні правова думка базувалася на здобутках державності козацької доби, часто ідеалізуючи останні та прагнучи їхнього відновлення.

По-третє, українсько-польське протистояння, яке не припинялося до розпаду Австрійської монархії, було одним з найсуттєвіших чинників, які стимулювали пробудження, розвиток, поширення та зміцнення національної самосвідомості українців у Галичині, розвитку їх правової та політичної думки.

На українських землях в Російській імперії українській національній ідеї протистояла російська державна ідея, лояльність до якої змушувала стверджувати неполітичний характер української ідеї.

По-четверте, визнання на законодавчому рівні рівності обох католицьких церков в Галичині зумовлювало потребу відстоювати за допомогою правових механізмів права греко-католицької церкви та духовенства, що сприяло утвердженню поваги до права і усвідомленню необхідності знання законодавства та вміння його використовувати насамперед серед духовенства, яке, власне, й стало на початкових етапах першим носієм правової просвіти серед найширших верств народу, а пізніше продовжувало підтримувати розвиток правової культури.

Українська правова думка в Галичині в означений період розвивалася під значним впливом німецькомовної юридичної науки. Зрештою, українські вчені-правники в Галичині, такі як О. Огоновський, С. Дністрянський, свої перші наукові праці також писали німецькою мовою, що робило їх частиною німецькомовної юридичної науки, яка в XIX ст. успішно розвивалася як в Австрії, так і в Німеччині [1].

Головним осередком розвитку правової думки та юридичної науки в Галичині залишався юридичний факультет Львівського університету. Прийняття нового австрійського цивільного кодексу 1811 р. дещо пожвавило наукову роботу факультету, але це пожвавлення мало суто практичний характер. Наукові дослідження зводились в основному до тлумачення і коментування кодексу, до праць з метою удосконалення австрійського законодавства. Професор Антон Росберський (чех за національністю) почав видавати перший науковий юридичний журнал "Річник правознавства", в якому вміщували свої праці теоретики і практики права [2, с.8-13].

У 1851 році у Відні було видано перший в українській лексикографії юридичний термінологічний словник. Цей двомовний німецько-український словник включав близько 17 тисяч термінів суспільно-політичного характеру. Німецькі реєстрові слова були перекладені в словнику українськими словами, які писані кирилицею, і подані з наголосом.

При перекладі було широко використано термінологічний матеріал з „Руської Правди" та „Литовського статуту", багато вжито і народних слів. Варто зазначити, що правнича мова часів Київської Русі вже була настільки розвиненою, що забезпечувала вимоги державно-політичного життя русичів і, крім цього, могла бути базою для юридичної термінології середини XIX століття [3, с.43-44].

За навчальним планом 1855/56 рр., на юридичному факультеті розширювалося і поглиблювалося викладання історико-правових і філософських дисциплін. Розвиток капіталістичних відносин збільшив інтерес до римського права. Значну увагу приділялось філософії і енциклопедії права, що мало на меті ознайомити студентів з найважливішими філософськими поглядами на державу і право в їх історичному розвитку.

В 1871 р. у Львівському університеті офіційно було скасовано обмеження щодо української і польської мов. З огляду на це на юридичному факультеті було утворено дві кафедри з українською мовою викладання: кафедра цивільного процесу і кримінального права і процесу. Для викладання цивільного процесу був призначений українець Еміль Лопушанський, для кримінального права і процесу - поляк Владислав Сроковський. Згодом були призначені з правом викладання українською мовою для цивільного права з 1873 р. Олександр Огоновський, для кримінального права з 1867 р. - Іван Добжанський, з 1886 р. - Петро Стебельський [4, с.10]. \

У Львові у 1873 р.було утворено Наукове товариство ім. Шевченка. Вчені-юристи в НТШ утворили правничу комісію при історико-філософській секції. Правнича комісія вела дослідження державно-правового і розвитку України в різні періоди її історїї.Активно працювали в цій комісії С. Дністрянський, П. Стебельський, К. Левицький, Є. Олєсницький та ін. [5, с.44-45].

Отже, можна зробити висновок,що правова наука та освіта на юридичному факультеті Львівського університету ХІХ ст. мала певні особливості, зумовлені знаходженням Галичини у складі Австро-Угорщини. Ці особливості потребують подальшого вивчення, зокрема проблема впливу католицької віри на розвиток правових ідей.

Література:

•1. Розвиток української правової думки у Галичині в ХІХ ст. / Освіта.ua. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http:osvita.ua/vnz/reports/law/9192

•2. Тищик Б. Й. З історії Львівського університету і юридичного факультету / Б. Й. Тищик.-Львів: Vivat Justitia.-2001. - 153 с.

•3. Панько Т.І. Українське термінознавство / Т.І. Панько, І.М. Кочан,

Г.П. Мацюк. - Львів: Вид-во "Cвіт". - 1994.-216 с.

•4. Кахнич В. Розвиток правової науки та освіти на юридичному факультеті Львівського університету за часів Австрії та Австро-Угорщини / В. Кахнич. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:radnuk.info/statti/250-istoriaprava/15290-2011-01-22-23-46-50.html

•5. Луцька Г.В. Юридичні дослідження викладачів та випускників львівського університету-членів наукового товариства ім. Шевченка у 1892-1939 рр. / Г. В. Луцька // Наукові записки Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. Серія: Право. - 2011. - №3. С. 44 - 49

e-mail: mbabkov56@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>