XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Балахонова О.В., Паламарчук Є.О. КОНТРОЛІНГ, ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Ас. Балахонова О.В., Паламарчук Є.О.
Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

КОНТРОЛІНГ, ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Нині, коли Україна визнана світовим співтовариством як країна з ринковою економікою, ще актуальнішою стає проблема здійснення дієвого й ефективного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання. У вітчизняній економіці дедалі помітніше стає процес об’єднання капіталів у великих, складних за своєю структурою, підприємствах, причому зростає необхідність і значення контролю в управлінні ними. Практично в усій літературі з управління автори не залишають поза увагою його контрольну функцію, використовуючи термін «система контролю» [3, с.205].
Під час проведення контролю, вони використовують певні методи та користуються різними методиками. Але потребує вирішення загальна наукова проблема відсутності визначення і обґрунтування оптимальних для сучасної економіки напрямів взаємозв’язку і взаємопроникнення в управлінський процес функцій системи управління.
Аналіз досліджень показав, що останнім часом з’являються наукові праці з розробки питань розвитку системи економічного контролю на підприємстві. В них досліджено в основному контроль макроекономічних систем поза сферою діяльності промислових підприємств.
Проблема набуває особливої актуальності ще й у зв’язку з перенесенням у вітчизняну дійсність запозичених західних концепцій, що безпосередньо стосується проблеми контролю. Серед них певне місце посідає концепція контролінгу.
Проблемами визначення сутності контролінгу займалися такі вчені як: І.Белобжецький, М.Білуха, А.Бодюк, Ф.Бутинець, В.Мурашко, Є.Романів, Л.Сухарева та інші. Усі автори по різному трактують суть контролінгу, тому у літературних джерелах ще досі не сформовано єдиного погляду стосовно визначення його сутності.
Метою статті є обґрунтування основних положень контролінгу, що відрізняють його від уявлень про контрольні функції управління, та у визначенні ступеню їх узгодженості зі завданням створеної цілісної системи внутрішнього контролю.
Кожен новий крок у дослідженні контролінгу практично заперечує попередні твердження. Рене Декарт зазначав, що можна позбавити людство більшої частини його помилок, коли точно визначити сенс слова[4,с.34].
Багато визначень поняття контролінгу стосуються суто рекламних завдань і необґрунтовано збагачені теоретично властивостями, притаманними іншими функціями управління.
Контролінгу надано величезного значення буцімто для розвитку економічної науки. Насправді ж її досягнення саме й нівельовані через підміну таких наукових понять і тлумачень, як контролінг. Окрім того, у практиці підприємств, які його впроваджують, контролінг зведено до простого рахівництва та оперативного управління витратами. Контролінг не має чітких визначень. Ядро його концепцій – зіставлення запланованих показників діяльності підприємства з фактичними. Деякі автори вважають, що на підприємствах приділено недостатньо уваги службі контролінгу, що виокремлена серед інших функціональних сфер. Більше того, контролерам рекомендовано набувати навичок, які б виходили за межі певних функцій [4, с.33].
Виділяють такі визначення контролінгу:
1. Контролінг – управління підприємством, орієнтоване на результат;
2. Контролінг – це управління управлінням. Тут головним завданням вважають координацію дій різних підсистем управління підприємством;
3. Контролінг – функція інформаційного забезпечення; джерелом інформації вважають бухгалтерських облік.
4. Контролінг – це контроль. Таке визначення можна пояснити різними трактуваннями кола завдань фахівців із контролінгу. Наприклад: контролер повинен піклуватися про можливості контролювати самого себе. Або: самоконтроль менеджерів – зовнішній контроль з участю контролерів[5,с.63]. Отже в такому визначенні практично нівельовано різницю між поняттями контролю та контролінгу.
Проте об’єктивно контролінг – це елемент синтезу знань про витрати підприємства як предмет пізнання.
Прихильники контролінгу можуть застосовувати його на підприємстві. Проте на практиці можуть виникнути ще більші непорозуміння, ніж в теорії з його досліджень. Деякі науковці пропонують у прямому сенсі контролінгову реформу шляхом перебудови всіх функціональних систем підприємства, стверджуючи, що для його ефективного функціонування потрібні радикальні зміни у плануванні, облікові, контролі, регулюванні діяльності підприємства.
Але поки що в економічній науці з приводу контролінгових досліджень діє ефект «перетягування ковдри». Замість перетягування з Заходу функцій контролінгу, слід провести інжиніринг наявної управлінської функції – контролю. Головними його засобами мають стати: спостереження, перевірка, облік і аналіз тощо.
Література:
1. Аксентюк М.М. // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №9. – с.187-191.
2. Карминский А.М. Контроллинг в бизнесе. – М.:Финансы и статистика,1998. – 216с .
3. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Е.А. Ананькина и др.; Под.ред. Н.Г.Данилочкиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. – 297с.
4. Максімова В.Ф. // Проблеми науки. – 2007. - №9. – с.32-37.
5. Шэффер Утц. Должен ли контроллинг выполнять функцию контроля? //Проблемы теории и практики управления. – 2002. - №5. – с.62-67.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>