XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Басняк Ю.А. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НАТО

Здобувач кафедри міжнародних відносин Басняк Юлія Анатоліївна

Чернівецький національний університет

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НАТО

Протягом своєї тривалої і насиченої подіями історії наша держава знаходилась не лише на перетині важливих торговельних та економічних шляхів, але й на перехресті геополітичних інтересів та впливів. Таке «зручне» розташування України на кордоні між Заходом та Сходом тривалий час дозволяло знаходитись у зручному, інколи, стані невизначеності.

Однак події та зміни в системі міжнародних відносин після закінчення Другої світової війни, розпаду Організації Варшавського договору, ліквідації біполярної системи і врешті решт проголошення Україною своєї незалежності, поставили життєво важливе завдання - гарантувати національну безпеку нашої держави. Незважаючи на довготривале перебування нашої Батьківщини під владою різних держав, Україна завжди займала важливе географічне та геополітичне становище на європейському континенті, тому цілком закономірним і логічним було те, що в своїй Декларації про державний суверенітет 1990 року Україна заявила про наміри взяти безпосередню участь у європейських структурах для сприяння і зміцнення миру та безпеки.

Безперечно, Організація Північноатлантичного договору (НАТО) на сьогодні є найкраще організованою та дієвою не лише європейською, але й міжнародною структурою у сфері оборони та безпеки. НАТО - це міжурядова організація, політико-оборонний союз з півстолітнім досвідом, учасники якого об'єднані спільною системою цінностей та інтересів, основними з яких є демократія, свобода, верховенство права та інші. Україна виявилась однією з тих держав, яка пов'язала свій подальший розвиток та майбутнє безпосередньо з європейським шляхом та системою цінностей, і саме тому починаючи з перших років становлення незалежної держави взяла курс на входження в НАТО та ЄС.

Перші контакти Україна-НАТО були започатковані ще на початку 90-тих років, так 22-23 лютого 1992 року відбувся перший візит Генерального секретаря НАТО М.Вернера до Києва, а вже в березні цього ж року Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС). З цього моменту відносини Україна-НАТО з кожним роком ставали все інтенсивнішими та поглиблювались: в лютому 1994 р. Україна підписала Рамковий документ програми «Партнерство заради миру», в результаті чого, підрозділи Збройних Сил України отримали можливість брати участь у спільних з країнами-учасниками та партнерами НАТО військових навчаннях; в травні 1997 р. Україна виступає в ролі співзасновниці та стає учасницею Ради євроатлантичного партнерства, до якої входять 26 держав-членів та 23 держави-партнери; в липні 1997 р. Україна і НАТО підписують Хартію про особливе партнерство, в результаті було створено Комісію Україна-НАТО; в листопаді 2002 р. на засіданні в Празі було ухвалено План дій Україна-НАТО; в квітні 2005 р. у Вільнюсі було започатковано Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства та відповідного реформування; в грудні 2007 р. на засіданні Комісії Україна-НАТО, українська сторона звернулася до представників країн-учасників Альянсу з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства, а вже в січні цього ж року Міністром закордонних справ України було передано Генеральному секретарю НАТО листа з підписами Президента, Голови Верховної ради та Прем'єр-міністра України, в якому висловлювалась спільна позиція щодо необхідності та готовності нашої держави приєднатися до ПДЧ в ході квітневого саміту в Бухаресті.

Однак незважаючи на п'ятнадцять діючих робочих груп галузевого співробітництва, розгалужену національну систему координації співробітництва, широку нормативно правову базу та ефективну співпрацю в багатьох галузях, Україна так і не отримала очікуваних результатів від «саміту проблем» в Бухаресті в 2009 році. Хоча й ображатись за це, ми можемо лише на самих себе, і можливо трошки на наших «доброзичливих» сусідів росіян, адже окрім агресивної позиції Кремля і його відкритий тиск на сторони переговорного процесу щодо надання ПДЧ Україні та Грузії, політична нестабільність і постійне перетягування канату влади нашими політиками зробили свою «чорну» справу. Підсолодити гірке розчарування Україні могли хіба підтримка як мінімум одинадцяти держав-членів НАТО, обіцянки подальшої співпраці з подальшим одержанням ПДЧ, і ще більш подальшим вступом в лави організації та те, що вперше за часи незалежності України, нашій державі (а також Грузії) були надані чіткі "європейські перспективи", яких ми (з перемінним успіхом) прагнули вже багато років. Усіма 26 державами євроатлантичної спільноти вперше було політично визнано належність України до західного світу, а не до пострадянського простору чи в ролі «близького» сусіда Європи.

Отже треба сподіватись, що окрім вміння знаходити винних та бачити щось позитивне для себе у будь-якій ситуації, українці нарешті навчаться робити висновки, якщо не з чужих помилок, то хоча б зможуть з гідністю визнавати свої власні.

Література:

•1. Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен наголошує на тому, що Україна та Грузія мають стати членами Північноатлантичного альянсу. // (http://www.ukraine-nato.gov.ua/)

•2. Довідник НАТО.- Брюссель. - 2001.- C.90-94.

•3. Інтенсифікований діалог між Україною і НАТО (www.nato.int/issues/nato-ukraine/index.html)

•4. Історія розвитку відносин Україна-НАТО. (http://www.mil.gov.ua/)

•5. Нове народження Альянсу: Атлантичний збірник для 21-го сторіччя. (http://transatlantic.sais-jhu.edu/Publications/nato_report_final.pdf)

•6. План дій Україна-НАТО. http://www.mfa.gov.ua/)

•7. С. Терешко. Хто виграв і хто програв на саміті НАТО в Бухаресті?//Євроатлантична Україна. - 30.04.2008.

•8.  Храбан І. У рамках євроатлантичного партнерства. НАТО, ЄС  та європейська оборонна політика // політика і час. - 2003. - №1. - С.64-72.

•9. Цок Н. НАТО як основа нової загальноєвропейської системи безпеки. // Економічний часопис. - 2001. - №6. - С.33-35.

e-mail: nicebebik@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>