Студентка 4 курсу Беденко Анна Володимирівна

Національний авіаційний університет

НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ США

  Музична культура нерозривно пов'язана з соціальними, політичними подіями що відбуваються в тому місці, де зароджується даний стиль або напрямок. Із древніх часів у різних частинах світу музична творчість поступово розділялася на різні види: простонародна музика й музика для знаті, церковна, або сакральна музика, святкові танці й військові марші, весільні, землеробські, похоронні пісні й т.д.

  Взагалі музика сформувалася на основі, насамперед, розважальних жанрів. Ті пісні, які бродячі музиканти в Середньовіччі виконували для звеселяння публіки на ярмарках, святах, різноманітні любовні куплети й танцювальні мелодії можна вважати ранніми формами популярної музики. Більш серйозні жанри, такі як духовна музика або церемоніальні твори, стали основою того, що тепер називається класичною музикою.

  Як і в Європі, в Америці також існували бродячі цирки й трупи акторів і музикантів, що розважали народ різними виставами, що складалися зі спектаклів, сценок і пісень. В кінці ХVІІІ ст. в Америці починає розвиватися специфічний жанр сатиричних вистав, які стали називати «шоу менестрелів». Музика, що традиційно супроводжувала менестрельні шоу, лягла в основу танцювального стилю регтайм, який  був популярний на рубежі ХІХ-ХХ ст.   

  Розвиток музичного театру пов'язаний з такими жанрами популярної музики, як оперета і мюзик-хол. 28-а вулиця в Нью-Йорку була центром музичних видавництв і свого роду штаб-квартирою американського шоу-бізнесу.

  У першій половині ХХ сторіччя Америка стає законодавцем нових віянь у популярній музиці. Регтайм, фокстрот, чарльстон, - ці танці підкоряють Європу, а мюзик-хол, увібравши в себе багато рис оперети, дає життя новому популярному жанру: мюзикл.

  Прийняті в тій чи іншій культурі норми відносин із власним  минулим, історизм культури - найважливіші аспекти її індивідуальності в сучасному.  Музичні культури різних типів, як частини більш загальних культурних світів, відбивають властивий їм історизм самою своєю структурою, структурою художньої діяльності і своїх художніх текстів.

  До нашого сторіччя музичні стилі майже не перетиналися між собою, будучи приналежністю різних епох і країн, пізніше - різних соціальних спільностей. Але в XX столітті, коли перемішування соціокультурних шарів майже нівелювало їхні територіальні границі і зовнішні ознаки їхніх носіїв, найбільш стійкою ознакою приналежності, що диференціює ту чи іншу культурну традицію, виявився сам спосіб мислення, відбитий у способі музичної діяльності.

  Отже, США  виявилися неймовірно багатою у музичному відношенні - насамперед за рахунок строкатого змішання безлічі народів і культур. Західноєвропейська, середземноморська, африканська, індійська культури й навіть культура південно-східної Азії з'єднувалися й перепліталися, створюючи нові дивні стилі музики США.

Література:

1. Абрамов В. Современная музыкальная энциклопедия. - М.:Просвещение. -  2005. - 760 с.

2. Виноградов С. Современная музыка. ­- М.:ВЕК, 2003. - 411 с.

3. Финкельштейн Э. И. Музыка от А до Я. - С-П.:Композитор, 1994. - 510 с.

4. Харламов И. История музыки. - М.:Творчество, 2000. - 625 с.

5. Холопова В. Музыка как вид искусства. - М.:Вече, 2001. - 321 с.

6. Чередниченко В. Музыка в истории культуры. - М.:Просвещение,  2003. - 412 с.

e-mail: chiksulja@ukr.net

Залиште коментар!