XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Беденко А.В. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ У ГАЛУЗЕВОМУ ПЕРЕКЛАДІ ФОРМ ЧИСЛА АНГЛІЙСЬКОГО ІМЕННИКА

Студентка 4 курсу Беденко Анна Володимирівна

Національний авіаційний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ У ГАЛУЗЕВОМУ ПЕРЕКЛАДІ ФОРМ ЧИСЛА АНГЛІЙСЬКОГО ІМЕННИКА

  Одним з пріоритетних напрямків сучасної лінгвістики є дослідження в галузі міжкультурної комунікації, в тому числі її мовного компоненту. Порівняння морфологічних категорій двох мов являє собою науковий інтерес в цьому відношенні, так само як і врахування особливостей передачі форм числа в галузевому перекладі.

  В англійській мові іменник характеризується наявністю двох граматичних категорій: категорії числа, яка складається з двох чисел - однини та множини, та категорії детермінативності (означеності - неозначеності), яка виражається артиклями в препозиції.

  Основне значення категорії числа - протиставлення одиничності  (однина) та множинності (множина) предметів.

 Множина іменників в сучасній англійській мові позначається на письмі формантом -s, який реалізується як ряд аломорфів - /z/, /s/, /iz/ в залежності від характеру фінального звуку основи - відкрита модель. Крім того, існує ряд закритих груп, іменники, які входять до них, утворюють форми множини за допомогою непродуктивних засобів, які закріплені тільки за даними іменниками: суфікс -en, суфікси латинських форм множини -i, -a; -ae. Також існує невелика, але дуже стійка група іменників, яка використовує чергування голосних для утворення множини: /u:/ - /i:/; /au/ - /ai/; /u/ - /i/; /ae/ - /e/. У деяких іменників відсутня формальна ознака множини: sheep, deer. Ряд іменників не має форми однини і використовується лише у множині: tidings - відомості, thanks - вдячність.

  В українській мові іменник - це частина мови, що об'єднує слова з предметним значенням, вираженим у граматичних категоріях відміна і числа та у формах певного граматичного роду. Категорія числа виражає кількісний вияв позначуваного в іменнику. Граматичне значення числа виражається у співвідносних формах однини і множини або виступає як невизначена одиничність чи множинність. Граматичні ознаки категорії числа іменників характеризуються: 1) наявністю відмінкових форм, властивих окремо для однини і множини; 2) відповідними синтаксичними зв'язками іменників з іншими словами в реченні; 3) специфічними засобами словотвору; 4) наголосом.

  Граматичні перекладацькі складності становлять собою ті особливі випадки в галузі граматики, які лежать у сфері перекладацької, а не мовної компетенції та вимагають прийняття перекладацьких рішень. Такого роду проблеми виникають в наступних випадках: 1. Якщо дане граматичне значення в мові перекладу відсутнє (не експліковане). 2. Якщо мають місце неспівпадіння в структурі граматичного значення в системі мови, в його конвенційному та функціональному діапазоні при мовленнєвій реалізації у вихідній мові та у мові перекладу, у тому числі: 1) якщо граматичне значення має декілька форм вираження в мові перекладу та при мовленнєвій реалізації необхідно робити вибір; 2) якщо розрізняються традиції кількісного використання даної граматичної форми і т.п.; 3) якщо граматичне значення зараховується до змістового інваріанту.

  Спосіб перекладу - це основне правило досягнення визначеної мети, яке відображає об'єктивно існуючі закони дійсності. Як правило, виділяють два способи перекладу - знаковий та трансформаційний.

  Знаковий спосіб передбачає прямий перехід від знаку однієї мови до знаку іншої мови (штампи), тобто з перекладацькими операціями на формально-знаковому рівні.

  Смисловий (або трансформаційний) спосіб перекладу направлений від знаку мови №1 до денотата або ситуації та від них до знаку мови №2 (образні вирази або ситуаційні кліше), тобто з звертанням до змістовної сторони знаків. Він передбачає ідентифікацію денотата, тобто усвідомлення семасіологічних зв'язків знаку мови №1. Необхідність зрозуміти позначуване або мовленнєву ситуацію (ситуаційне кліше) робить неможливим при цьому способі перекладацькі операції з знаком поза контекстом. Визначення денотату або мовленнєвої ситуації складає першу фазу переходу від знаку мови №1 до знаку мови №2 так званим «дальнім шляхом» (знак мови №1 - денотат - знак мови №2). Труднощі першої фази переходу від знаку мови №1 до знаку мови №2 поглиблюються, якщо вихідна мова є іноземною для перекладача. Друга фаза переходу від знаку мови №1 до знаку мови №2 «дальнім шляхом» полягає в пошуку іншомовної лексичної одиниці або мовленнєвої формули, яка здатна позначити знайдений денотат або ситуацію або відповідний даній мовленнєвій ситуації. Основні труднощі другої фази для перекладача полягають у виборі адекватної мовленнєвої одиниці з існуючих варіантів позначення денотату або ситуації.

  Основні типи лексичних трансформацій охоплюють такі перекладацькі прийоми: перекладацьке транскрибування й транслітерацію, калькування й лексико-семантичні заміни (конкретизацію, генералізацію, модуляцію).

  До найпоширеніших граматичних трансформацій належать: синтаксичне уподібнення (дослівний переклад), членування речення, об'єднання речень, граматичні заміни (форми слова, частини мови або члена речення).

  До комплексних лексико-граматичних трансформацій відносяться антонімічний переклад, експлікація (описовий переклад) і компенсація.

  Також при передачі форм числа може використовуватися описовий переклад.

  Отже, як бачимо, при перекладі форм числа англійського іменника ми можемо використовувати різні способи та прийоми перекладу.

Література:

•1.     Бабич Н. Основи теорії і практики перекладу. - Чернівці: Рута, 2003. - 103с.

2. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка. - М.: Высшая школа, 1994. - 381 с.

•3.     Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. - К.: 1988. - 257с.

•4.     Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 576с.

•5.     Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Р.Валент, 2004. - 237с.

•6.     Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). - М.: Филология три; СПб.: Филол.фак.СпбГУ, 2002. - 414с.

•7.     Флорин С. Муки переводческие: практика перевода. - М.: Высшая школа,  1983. - 183 с.

e-mail: chiksulja@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>