XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бєлкін М.Л. ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ЯК ПОСЛУГИ ТА МОЖЛИВОСТІ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА

Бєлкін Марк Леонідович

Заступник директора ТОВ КУА «Профіт»

ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ЯК ПОСЛУГИ ТА МОЖЛИВОСТІ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА

Згідно словнику [1, с. 706], послуга - це дія, вчинок, що допомагає кому-небудь у чомусь; це робота, що виконується для задоволення чиїх-небудь потреб. Серед численних різновидів послуг, що надаються у цивільному та господарському обороті, виділяються фінансові послуги, а серед останніх, - послуги із спільного інвестування. В роботі [2] надано визначення такої послуги в контексті господарського обороту. Нижче це визначення уточнюється (враховуючи державне регулювання та інформаційне забезпечення) з урахуванням публічної складової у наданні послуг із спільного інвестування [3], а саме: спільне інвестування як фінансова послуга - це є врегульована державою послуга, яка спрямована на об'єднання первісно розрізнених внесків інвесторів; перетворення їх на сукупність активів спільного інвестування, відокремлюючи право власності на цю сукупність від права власності управителя та/або права власності на іншу таку сукупність; здійснення фінансових операцій шляхом укладання цивільно-правових угод із зазначеними активами; управління немайновими правами, що обумовлюються володінням зазначеними активами; забезпечення збереження цих активів, виплати доходів по них та належного розкриття інформації про результати такого інвестування.

З урахуванням вказаних особливостей, розглянемо можливості реалізації послуг спільного інвестування у сфері сільського господарства.

Для з'ясування можливостей інвестування інститутами спільного інвестування (далі - ІСІ) в сфері сільського господарства необхідно врахувати, що згідно пп. 1, 17 ст. 3 Закону України (далі - ЗУ) «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі - ЗУ «Про ІСІ»), активи ІСІ - це сукупність цінних паперів, корпоративних прав, вимог та нерухомості, а також інших активів, дозволених законами, сформована за рахунок коштів спільного інвестування. Отже, перелік активів, в які може інвестувати ІСІ, є обмеженим.

З іншого боку, В.М. Єрмоленко [4, 5] серед суб'єктів сільсько-господарського виробництва виділяє такі типи підприємств: сільсько-господарські товариства, сільськогосподарський виробничий кооператив, фермерське господарство, приватно-орендні сільськогосподарські підприємства. Серед перелічених об'єктів інвестування з боку ІСІ сільсько-господарські товариства є класичним об'єктом інвестування. ІСІ можуть інвестувати у сільськогосподарські товариства, шляхом придбання їх корпоративних прав на загальних підставах, відповідно до ст. 4, 34 ЗУ «Про ІСІ». Склад та кількість таких прав залежить від їх виду (акції чи корпоративні права, виражені в інших формах; акції вільного обігу, зокрема, на фондових біржах, чи закритого обігу) та типу та/або виду ІСІ (відкритий, закритий, диверсифікований, недиверсифікований, венчурний).

Водночас, участь ІСІ у корпоративних правах кооперативів є вельми проблемною. Вирішення такої можливості залежить, по-перше, від можливості юридичних осіб бути членами кооперативів, по-друге, від визначення статусу паю як об'єкта корпоративних прав. Згідно ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 95 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), кооперативи, зокрема, виробничі, розглядаються виключно як добровільні об'єднання громадян. Стаття 163 (ч. 1) Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) також наголошує на членстві в кооперативах, як правило, громадян. В ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», таке підприємство розглядається як добровільне об'єднання громадян.

Разом із тим, законодавча вимога членства в кооперативі виключно громадян не є абсолютною. Так, та ж сама ч. 1 ст. 163 ЦКУ передбачає участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб у випадках, передбачених статутом кооперативу та законом, що дозволило І.М. Кучеренку [6] розглядати це як дозвіл на участь в кооперативах і юридичних осіб. Зокрема, згідно ст. 2 ЗУ «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками,

сільсько-господарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва; сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - це кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Отже, за загальним правилом, сільськогосподарський виробничий кооператив створюється фізичними особами, а сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - також і юридичними особами. Крім того, обидва закони передбачають так зване асоційоване членство в будь-яких кооперативах для будь-яких, в тому числі і фізичних осіб, з правом отримання доходу на пай, але з правом тільки дорадчого голосу. Отже, саме в цих межах потенційно можливе інвестування в корпоративні права з боку ІСІ.

Водночас, питання, чи слід вважати права на паї в кооперативі корпоративними правами, є вельми дискусійним. На доктринальному рівні деякі дослідники вважають, що такі права не можна вважати суто корпоративними, оскільки в даному випадку мова йде не про об'єднання капіталів, а про об'єднання на засадах трудової участі [7, с. 4]. Але згідно ч. 1 ст. 84 ЦКУ, ч. 5 ст. 63 ГКУ, кооперативи визнані корпоративними підприємствами (товариствами). Крім того, згідно пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу (далі - ПК) України, корпоративні права це - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Формально з правом управління для асоційованих членів кооперативів існують проблеми, а інші ознаки корпоративних прав мають місце. За таких умов, слід визнати, що в цілому участь ІСІ в кооперативах потребує додаткового регулювання. Крім того, О.М. Вінник [8] звертає увагу на те, що власник значного за розміром паю не користується перевагами в голосування (кожен член кооперативу має лише один голос, ст. 15 ЗУ «Про кооперацію»). Але це не дозволяє крупному інвестору контролювати стан справ в кооперативі, тобто ризик інвестування значно підвищується. Все викладене робить безпосереднє інвестування ІСІ в кооперативи непривабливим.

Інша справа, що, скажімо, венчурні ІСІ можуть придбати частку (пай) в кооперативі, щоб мати можливість надати такому кооперативу венчурну позику (ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про ІСІ»). Ця ж можливість притаманна і для сільськогосподарських товариств.

Що стосується інвестування в корпоративні права фермерських господарств і приватно-орендних сільськогосподарських підприємств, то це є взагалі неможливим, оскільки згідно ст. 1, 3 ЗУ «Про фермерське господарство», членами фермерських господарств можуть бути тільки громадяни, а приватно-орендні сільськогосподарські підприємства є унітарними підприємствами і не можуть відступити частку у власному капіталі. Це, в свою чергу, не дозволяє отримувати і венчурні позики.

Разом із тим, статус юридичних осіб, які мають всі перелічені підприємства, дозволяють їм бути емітентами цінних паперів іншого типу, наприклад облігацій і деривативів. Облігації - це борговий цінний папір, які ІСІ мають право придбавати в свої активи. Як і для корпоративних прав, склад та кількість таких облігацій, які допускаються для придбання в активи ІСІ, залежить від того, допущені чи не допущені вони до обігу на фондових біржах, від рівня кредитного рейтингу, а також від типу та/або виду ІСІ. Можливий випуск так званих цільових облігацій - з метою інвестування у виробництво конкретної продукції і погашення облігації цією продукцією (норма ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»). Але, згідно цій же нормі, юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Отже, якщо власний капітал сільськогосподарського підприємства невеликий, то великі інвестиції під випуск облігацій без додаткового забезпечення (гарантій банку, або страхування страховою компанією, або заставою) неможливі, що значно здорожує залучені інвестиції.

Класичним інструментом залучення інвестицій сільсько-господарськими товаровиробниками є похідні цінні папери (деривативи). Згідно п. 5 ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Тобто, на початку сільськогосподарського сезону випускаються похідні цінні папери під майбутній врожай продукції, які надають право власнику цих цінних паперів придбати цю продукцію на певних фіксованих умовах. При цьому закон не містить формальних обмежень на обсяг випуску похідних.

За даними [9, с. 663], у багатьох країнах світу похідні цінні папери є повноправними інвестиційними інструментами, які застосовуються на біржовому ринку. Так, на ф'ючерсній та опціонній біржі «Фокс» (Велика Британія), у торговий день, укладається близько 2,5 тис. ф'ючерсних контрактів. На Лондонській біржі металів щороку укладається близько 14 млн. ф'ючерсних контрактів [10]. В той же час, кількість ф'ючерсних угод, укладених на товарних біржах України, не перевищує 2 % від загальної кількості біржових угод. Таке становище, у певній мірі, пояснюється тим, що національне законодавство обмежується загальними положеннями щодо правового регулювання відносин, які виникають при укладання та виконанні ф'ючерсних контрактів.

Як це не парадоксально виглядає, але найбільш повно похідні цінні папери описані не в профільному законодавстві про цінні папери, а в ПК України. Так, в пп. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначені такі види деривативів: своп, опціон, форвардний контракт, ф'ючерсний контракт (ф'ючерс). При цьому порядок, а значить можливість практичної реєстрації випусків у Державній (Національній) комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі -НКЦПФР) на даний момент визначена тільки для опціонів. Інші види похідних, оскільки вони не реєструються НКЦПФР, не можуть мати статус цінних паперів, а значить і не можуть придбаватися в активи ІСІ.

Разом із тим, активна робота ІСІ з похідними цінними паперами буде неможливою, доки не буде визначений статус тих активів, які не є цінними паперами або нерухомістю, але будуть отримані в погашення цільових облігацій або придбані на реалізацію прав за деривативами. В інших країнах виділяються так звані фонди товарного ринку, в активи яких можуть входити: майнові права з опціонних договорів (контрактів) і ф'ючерсних договорів (контрактів), базовим активом яких є біржові товари; майнові права з опціонних договорів (контрактів), базовим активом яких є ф'ючерсні договори (контракти), базовим активом яких є біржові товари. В Україні такого регулювання наразі не існує.

Отже, для активізації участі ІСІ в інвестиційних процесах, притаманних аграрній сфері, необхідно на законодавчому вирішити низку питань, зокрема: чітко сформулювати статус паю в кооперативі як корпоративного права, законодавчо врегулювати випуск та обіг похідних цінних паперів (деривативів), врегулювати статус активів ІСІ, які не є цінними паперами або нерухомістю, але будуть отримані в погашення цільових облігацій або придбані на реалізацію прав за деривативами.

Література:

1. Сучасний тлумачний словник української мови: 100.000 слів / [за заг. ред. В.В. Дубічинського]. - X. : ВД «ШКОЛА», 2008. - 1008 с.

2. Бєлкін М.Л. Операції спільного інвестування як фінансова послуга в контексті судового захисту прав інвесторів / М.Л. Бєлкін // Вісник господарського судочинства. - 2011. - № 2. - С. 174-184.

3. Бєлкін М.Л. Співвідношення публічно-правового та приватно-правового регулювання спільного інвестування в Україні / М.Л. Бєлкін // Вісник Вищого адміністративного суду України. - 2011. - № 2. - С. 85-93.

4. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільсько-господарських підприємств: теорія, законодавство, практика: Монографія / В.М. Єрмоленко. - К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. - 304 с.

5. Єрмоленко В.М. Аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.06 / В.М. Єрмоленко. - Х., 2008. - 36 с.

6. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / І.М. Кучеренко. - К.: ДП «Юридичне вид-во "Аста"», 2004. - 328 с.

7. Гафурова О.В. Права та обов'язки членів сільськогосподарських виробничих кооперативів: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 / О.В. Гафурова. - К., 2005. - 20 с.

8. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посібник / О.М. Вінник. - К.: Юридична думка, 2005. - 568 с.

9. Моісєєв Ю.О. Товарний ф'ючерсний контракт: окремі питання теорії і практики / Ю.О. Моісєєв // Вісник Донецького національного університету, Сер. В: Економіка і право. - Вип. 2. - Т. 2, 2010. - С. 623-670.

10. Stein J. The Simulators Determination of Spot and Futures Prises, American Economic Review, 51 (5). - p. 223-225.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>