XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бєляєва Э.Ф., Зубкова Л.М. ФУНКЦIЯ МИСЛЕОБРАЗУ У ДВОПIВКУЛЬНОМУ МИСЛЕННI

Бєляєва Элiна Федорiвна,  викладач англiйськоi мови,  Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В. Н Каразiна.

Зубкова Людмила Миколаiвна,  викладач англiйськоi мови,  Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В. Н Каразiна.

ФУНКЦIЯ МИСЛЕОБРАЗУ У ДВОПIВКУЛЬНОМУ МИСЛЕННI

Людина несе відповідальність за нерозуміння своєї природи, за невміння усвідомити, що звички мислити і розуміти по-старому можуть виявитися бар'єром розуміння сутності на новому витку пізнання.

Саме тому сьогодні на перший план в освіті виходять не стільки проблеми інформатизації, засновані на інтенсивному використанні технічних засобів і методів лівопівкульних мислення, скільки проблеми створення та використання освітніх технологій, заснованих на екологізації (зверненні до природних, властивих людині від природи, способів, методів і каналiв сприйняття інформації без експлуатації дискурсивно-логічного лівопівкульних мислення) та ефективному використанні цілісного, двопівкульного мислення.

На сучасному етапі розвитку науково-практичного знання висувається мотивація біоадекватного (цілісного) динамічного мислення за допомогою мислеобразів, який передбачає оволодіння методами, прийомами, операціями роботи лівого і правого півкуль головного мозку та їх сукупною роботою, що дозволяє сприймати інформацію творчо й максимально економічно - використовуючи як логіку , так і образи, символи, тобто природні зразки.

Мозок щохвилини здійснює операції: відчуття - репрезентація інформації в мозку - синтез інформації - пошук символу, адекватного структурі і контексту вхідної інформації - порівняння знайдених символів і вибір кращого - архівування інформації у вигляді символу. Пошук аналогіi сенсу через символ - природний для мозку людини шлях до розуміння через спрощення. Створення природоузгодженої моделі будь-якої інформації - результат біоадекватного процесу, результат розв'язання задачі без пропуску природних етапів сприйняття інформації в процесі пізнання.

 За Ж. Піаже, будь-яка інформація в ході сприйняття проходить 4 етапи [6]:

1. Сенсорно-моторний (чуттєвий).

2. Символьний.

3. Логічний.

4. Лінгвістичний.

 Базовим є 1-й - сенсорно-моторний (чуттєвий). Тіло приймає сигнали і по природним каналам (слуховим, зоровим, нюховим, тактильним, смаковим) здійснює доставку інформаційних сигналів в мозок. На вході в мозок чуттєві сигнали перекодовуються в електричні імпульси.

На 2 етапі мозок формує символьні аналоги сприйнятого, які сприймаються нами як голографічні моделі об'єктивної і суб'єктивної реальності з усіма їхніми властивостями та можливостями. При цьому створюються дві моделі одночасно: у правій півкулі - образно-чуттєва модель зі смаком, кольором, запахом, просторовими відносинами, у лівому - дискурсивно-логічна модель, в якій фіксуються розміри, співвідношення частин, форма, вага, швидкість, тобто все, що ми звикли так чи інакше вимірювати, досліджувати, фіксувати.

На 3 етапі відбувається аналітична обробка, порівняння сформованого символу з наявним досвідом людини, пошук аналогії сенсу через структурні, логічні, причинно-наслідкові відповідності.

На 4 етапі відбувається називання предмета, об'єкта, явища в момент впізнавання, ідентифікації його самого через його голографічний аналог.

Інтуїтивно-чуттєве усвідомлення відбувається набагато швидше логічного, так як відбувається на попередньому етапі в момент формування голографічного чуттєвого образу-символу, і асоціативні коріння мислення глибше логічних. В асоціації відбувається синтез логічного та емоційного, тобто цілісність мислення. Традиційні методи викладання часто враховують тільки два останні етапи роботи з інформацією, коли предметний матеріал пояснюється, логічно осмислюється, вивчаeться, повторюється і переказується, що є основою репродуктивного навчання. Виключення з циклу перших двох ступенів сприйняття інформації порушує процес еволюціонування інформації за рахунок власного енергетичного потенціалу. У цьому випадку для забезпечення проходження третього етапу (логічного) потрібне залучення енергії з інших, вже раніше сформованих нейронних структур. Це порушує природну біологічну послідовність формування в системі головного мозку повноцінного способу вступника сигналу навчальної інформації, а отже, і формування образу, що представляє навчальнi знання. У результаті такого процесу роботи з інформацією у людини проявляються підвищена стомлюваність, дратівливість, неадекватність реакцій, потреба отримання психологічного допінгу.

Етапи сприйняття і переробки інформації за Ж. Піаже є основою в біоадекватному викладанні, однак вони доповнені 5 і 6 етапами - моторно-кінестетичним [1] та архівуванням інформації [5] - з урахуванням нового обґрунтування роботи головного мозку та нейроендокринної системи в процесі навчання [ 3]. Моторно-кінестетичний етап, який отримав назву «діяльнісного мислення», припускає рухове закріплення інформації, що підсилює засвоєння матеріалу через придбання рухової навички. Цикл сприйняття і засвоєння інформації завершується процесом архівування в пам'яті. Рухи тіла активують всі структури і центри головного мозку, що керують рухом. Інформаційна згортка, виявляється, пов'язана з усіма органами чуття і всіма відділами кори головного мозку, що забезпечує ефективне включення функції довгострокової пам'яті.

Це і є адекватний природі людини і природi роботи самої інформації природний шлях освітнього процесу: через чуттєве образне сприйняття - до символьного алгоритмічного згортання чуттєво-логічної інформації та її дискурсивно-логічного осмислення - до акомодації у свідомості через образи - до закріплення в дії. Біоадекватна методика ставить за мету сформувати навчальний образ як «одиницю», мікроструктуру знання з навчального предмету; закласти його в довготривалу пам'ять; навчити користуватися новим образом, тобто зробити його творчою рухомою одиницею мислення; залучити його до динамічного потоку раніше придбаних мислеобразів, які постійно рухаються.

Мислеобраз - індивідуально сприйнятий всіма органами почуттів цілісний образ предмета або явища. Сприйняття - це функція всього організму, всіх каналів сприйняття. Сприймаючи настільки багатогранно, людина залишає багатомірний образ у своєму досвіді, у своїй пам'яті. Будь-яке слово є своєрідним ключем, який викликає індивідуальні для кожної людини мислеобрази і хвилю спогадів, фізично і психологічно знайомих тільки їй. Для прикладу можна взяти слово «конвалія». Крім витонченості форм і приємного аромату, воно може викликати ряд особистих почуттів - повне відчуття присутності в тій обстановці, де ви насолоджувалися цією квіткою, характерні для того місця звуки, і т. п. Якщо проаналізувати наші знання, думки, образи пам'яті, то ми побачимо, що всі вони, по суті, є мислеобрази. Весь досвід людини зображений у мислеобразах. При цьому чим більше каналів сприйняття задіяно у момент знайомства з предметом або явищем, тим сильніше образи, тим легше їх викликати.

Головними характеристиками мислеобраза є його матеріальна форма (голографічна форма з кольором, запахом, смаком і звуком); енергія індивідуального ставлення, сприйняття, оцінки; інформація, сприйнята людиною. Всі ці три складові переплетені й існують тільки взаємодіючи. [2] У основі роботи з мислеобразами лежить фізичний принцип хвильового резонансу. Спираючись на новітні дослідження хвильової природи пізнання [4], можна сказати, що наше тіло є біологічної антеною, своєрідним і всеосяжним природним локатором, завданням якого є сприйняття нескінченних спектрів хвиль, які виходять з різних частотних діапазонів Всесвіту. Будь-який мислеобраз є осцилятором (джерелом фазо-частотних коливань). Надходження будь-якої інформації в процесі пізнання до каналів сприйняття збуджує відповідний хвильовий процес, за допомогою якого інформація передається в мозок. Накладення хвильових картин, що надходять з різних каналів сприйняття у мозок, створює інтерференційну картину сприйманого об'єкту як його голографічний образ (модель, символ), який супроводжується відповідним індивідуальним відчуттям, проживанням і стає мислеобразом. Численні крос-кореляції мислеобразів - порівняння нового образу з тими, що вже є в досвіді людини - у сукупності становлять суть процесу мислення. Сила мислення полягає в можливості багаторазового повернення до будь-яких мислеобразів, які наочно забезпечують повторення.

Образи, якимі оперує мислення, за своєю природою гнучкі, рухливі, такі, що відображують фрагменти буття. На відміну від словесно-дискурсивного мислення, де словесні знання є основним змістом, в образному мисленні слова використовуються як засіб вираження, інтерпретації вже виконаних перетворень образів. Образ несе інформацію і направляє енергію в тіло, тобто відсилає енергію та інформацію по всіх каналах до тіла, яке починає мобілізуватися для вирішення певної задачі. Відтворюючи образ у розумі, людина здійснює уявне моделювання, активізуючи свої резерви.

Для презентації нової навчальної інформації важливо підібрати опорний образ, в якості якого можна використовувати різні природні та соціокультурні образи, природні явища або міфологічних героїв. Образи можуть бути простими і складними, статичними або динамічними, але важливо, щоб образ був приємний і зрозумілий, а також давав можливість провести аналогії, які можна виявити логічно. Викладач знаходить основу аналогії образу з вмістом або структурою навчальної інформації. Наприклад, для пояснення форм дієслів в англійській мові можна використовувати образ метелика: кожне з крилець може бути проасоційовано з відмінностями в їхніх формах. Аналогія може бути неочевидна; тоді необхідно пред'явити цей зв'язок в процесі презентації інформації. При поясненні асоціативного зв'язку образу з вмістом навчального матеріалу важливо ініціювати творчий пошук учнями своїх власних образів і асоціацій для структурування навчальної інформації у своєму символьному просторі. Таким чином, при біоадекватному викладанні учні не отримують наочний посібник в готовому вигляді, а самі його створюють у своїй уяві, відображаючи потім побачену мислеформу на папері і маючи на нiй навчальну інформацію, отриману від викладача в строгій алгоритмічній послідовності.

Методика мислення мислеобразами дозволяє створити особистісно-орієнтовану систему мислеобразів з будь-якої навчальної дисципліни. Усвідомлене, систематичне застосування асоціативних образів у всіх навчальних дисциплінах створює системне асоціативне мислення, тобто природовiдповiдне мислення. Біоадекватна методика мотивує цілісне мислення, а правильне (за природою) мислення дає інструмент для вирішення не тільки навчальних, але і життєвих завдань. Правильний метод е  важливішим, ніж гігантські обсяги інформації, тому що такий метод призводить до найцінніших відкриттів.

Література:

1. Антоненко Н. В., Ульянова М. В. Педагогика ноосферного развития. - М., 2007.

2. Вульф В.В. Холодинамика. - М., 1995.

3. Давыдовская Н. А. Психологические и медицинского основы здоровьесберегающего и природосообразного метода преподавания. - Москва-Алматы, 2005.

4. Иванов Ю. Н. Ритмодинамика. - М., 1997.

5. Маслова Н. В. Ноосферное образование. - М., 2002.

6. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. - М., 1994.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>