Бендер Ю.О. САМОРОЗВИТОК ВІКЛАДАЧІВ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Бендер Юлія Олексіївна
Викладач Миколаївського коледжу культури і мистецтв
САМОРОЗВИТОК ВІКЛАДАЧІВ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
На сучасному етапі реформування освіти зростають вимоги до професійних якостей педагога. У складних соціально - економічних особливої актуальності набуває проблема конкурентоспроможності фахівців. Конкурентоспроможність педагога визначається його професіоналізмом. Удосконаленню підготовки фахівців сприяє гуманізація освіти, що спрямована перш за все на гуманізацію особистості, на формування гуманістичного підґрунтя як основи соціокультурної реформації суспільства.
Умовою ефективної діяльності педагога у складних соціально-економічних умовах є відповідність його професійного рівня вимогам часу. Саме, щоб забезпечити виконання умов цієї відповідності розроблена система підвищення кваліфікації робітників освіти, дії якої спрямовані на розвиток професійно значущих якостей.
У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) 1993 року зазначено, що «держава має створити умови для задоволення освітніх і професійних потреб громадян, надання кожному можливостей постійно вдосконалювати свою освіту, підвищувати професійний рівень, оволодівати новими спеціальностями».[1]
Категорія «саморозвиток» на даний момент є одним з ключових понять у філософії, соціології, психології. На теоретико - методологічному рівні проблема саморозвитку особистості знайшла своє висвітлення в працях вітчизняних (К. Абдульханова-Славська, О. Бевз, І. Бех, О. Газман, Л. Зязюн, О. Колісник, О. Пєхота) та зарубіжних (Р. Бернс, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс) дослідників.
З давніх часів науковці приділяли належну увагу проблемі саморозвитку особистості. Важливість та вагомість саморозвитку у своїх роботах обґрунтували видатні філософи: Аристотель, Гесіод, Платон, Демокріт, Гегель, І. Кант, Г. Сковорода, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, П. Юркевич; педагоги: Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервег, К. Ушинський, С. Русова, П. Каптєрєв, а також російські прогресивні мислителі: Д. Писарєв, Л. Толстой, А. Чехов та ін..
Саме у педагогічній професії особистісне зростання є обов'язковою умовою досягнення професійності. Професіоналізм як психологічне та особисте утворення характеризується не стільки професійними знаннями, навичками, професійно-значущими якостями, скільки мистецтвом постановки і рішення професійних задач, особливим розумінням дійсності в цілому та складних ситуаціях діяльності. Таким чином, саморозвиток - це результат професійної творчості, а не приросту знань, умінь, навичок.
Професійний саморозвиток, як і будь-який інший, має в основі складну систему мотивів та особливе джерело активності. Часто рушійною силою та джерелом самовиховання педагога вважають потребу у самовдосконаленні.
Саморозвиток має подвійний педагогічний результат. З одного боку - це зміни особистісного розвитку та професійного зростання, з іншого - надбання навичок саморозвитку. Критеріями здатності займатися саморозвитком є:
•- вміння ставити професійні цілі та задачі;
•- планування: вміння обирати засоби саморозвитку;
•- самоконтроль: вміння аналізувати результати здійснення поставленої мети;
•- корекція: вміння вносити необхідні поправки в роботу над собою.
Особливо актуальною проблема самореалізації є для викладачів предметів естетичного спрямування - музики, образотворчого мистецтва та ін.., оскільки педагог - художник, педагог - музикант реалізує себе одночасно в педагогіці та в мистецтві. Такий комплексний процес не може відбуватися без внутрішньої свободи, зацікавленості, внутрішньої інтеграції у це мистецтво. Особиста зацікавленість мистецтвом, прагнення до самореалізації спонукають педагога до передачі цієї зацікавленості своїм учням. Зацікавленість мистецтвом, потреба у художній творчості, захопленість - необхідні та найцінніші якості педагога - художника, педагога - музиканта.
Спрямування особистості педагога на творчу діяльність створює духовну та емоційну стабільність життєвих позицій, психологічну захищеність,[2] одночасно розвиває такі якості як самоконтроль, критична самооцінка, самоорганізація, прагнення до самовдосконалення, здатність приймати самостійні рішення.[3;4]
Художня творчість дає педагогу можливість використовувати силу емоційного впливу мистецтва на духовну сферу особистості студентів, розвиток здатності до співпереживання. Педагог як художник - музикант повинен постійно підтримувати свій професійний рівень, бо володіння предметом (художньою творчістю) - це засіб передачі інформації (через почуття та емоції), що повноцінно може замінити будь-які методи та прийоми. Інформативність самого мистецтва не поступається іншим засобам передачі інформації, а більше того, має велику виховну силу. Тому, сила емоційного впливу мистецтва повністю залежить від професійності викладача, від його педагогічних здібностей та ступеня володіння мистецтвом.
Аналізуючи діяльність педагога - музиканта, неможливо визначити пріоритетний напрям розвитку педагогічної майстерності, основну функцію педагогічної діяльності. Але, очевидно, поєднання педагогічних умінь та здатності сприйняття мистецтва, прагнення педагога до творчої самореалізації можна вважати основою професіоналізму.
На даному етапі розвитку системи безперервної освіти педагогів художнього профілю склалися деякі протиріччя: укорінена практика традиційного підвищення кваліфікації потребує реформування та пошуку нових форм навчання дорослих з урахуванням їх власних здібностей до саморозвитку, а також акмеологічного підходу до моделювання змісту та організації цього навчання.
А отже, проблема саморозвитку викладачів постановки голосу коледжів культури і мистецтв потребує ретельного вивчення та розробки системи рішення поставленої проблеми.
Література:
•1. Біла книга національної освіти України / Акад. пед. наук України; за ред. В.Г.Кременя. - К., 2009.
•2. Туркина Э.К. Самообучение и самодиагностика в процессе аттестации как основа творческой самореализации учителей музыки. / В сб. н. тр. под ред. Т.Г.Браже: Аттестация учителей: концепция, методика, результаты эксперимента., 1994. - 5967с.
•3. Бодалев А.А. Личность и общение. М.,1983. - 272 с.
•4. КанКалик В.А. Основы профессионально - педагогического общения. Грозный. 1979. - 138с.
