XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бербенець О.І., Задорожна Я.Є., Заяц Я.І. ЩОДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВ УКРАЇНИ

Бербенець О.І., Задорожна Я.Є., Заяц Я.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВ УКРАЇНИ

Сучасний розвиток банківської системи України характеризується значною кількістю фінансово-кредитних установ, все більшою появою іноземних гравців на вітчизняному банківському ринку, а отже посиленням конкуренції. Такі тенденції змушують українські банки переходити до інноваційного шляху розвитку, успіх якого залежить від рівня використання ними свого інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал є одним з найбільш важливих індикаторів діяльності кредитних установ, руху їх інвестиційних потоків, рівня якості розрахункових операцій та ступеня захищеності інтересів клієнтів. Тому сьогодні актуальним є виявлення проблем формування інноваційного потенціалу українських банків, що дасть змогу виявити їх готовність до інноваційного розвитку.

Проблеми формування та управління інноваційним потенціалом суб'єктів господарювання знайшли відображення в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, Вікулова В., Галушка Є., Гусакова М., Ільяшенка С., Кравченко С., Крухмаль О., Мартюшевої Л., Шипуліної Ю., Вютріха У., Друкера П., Істенберг-Шика Г. тощо.

Під інноваційним потенціалом банку розуміють цілеорієнтовану комбінацію його інноваційних ресурсів та потенційних можливостей, які за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного середовища можуть бути спрямовані на  підвищення його конкурентоспроможності та стратегічного успіху [1, с. 88]. Інноваційний потенціал фінансово-кредитної установи на даному етапі економічного розвитку має наступну структуру:

•-                     фінансова складова. Дослідження вітчизняного банківського сектору показало, що в останні роки спостерігається стійка тенденція до збільшення прибутковості банківського бізнесу. За останні роки на українському банківському ринку вже з'явилися: австрійський Raiffeisen International Bank-Holding AG; інший зарубіжний гігант французький BNP Paribas; Credit Agricole S.A. (Франція); Banca Intesa (Італія). Таких банків в Україні небогато, але вони є і зацікавлюють вони саме своєю мережею;

•-                     матеріально-технічна складова. Забезпеченість вітчизняних банківських установ ресурсами в цілому достатня. Сьогодні для більшості банків створено всі умови для побудови ефективного процесу їх функціонування. Але разом з тим, слід зазначити про низький рівень використання інформаційних технологій, тоді як для впровадження багатьох нових банківських продуктів необхідне нові сучасні програми;

•-                     інформаційна складова. Сьогодні для прийняття рішення про створення та запровадження нового продукту чи послуги фахівцям банківської установи необхідна достовірна та релевантна інформація. Тому для українського банківського сектору надзвичайно актуальними є питання підвищення інформаційної прозорості банківської сфери як обов'язкової складової її лібералізації;

•-                     організаційно-управлінська складова. Важливою умовою ефективної роботи створеного комерційного банку є вибір оптимальної організаційної його структури для успішного здійснення функцій управління, максимального задоволення інтересів клієнтів у різноманітних банківських послугах з метою досягнення банком основних стратегічних цілей;

•-                     маркетингова складова. Ефективність маркетингу у вітчизняних банках є досить низькою. Найчастіше банківський маркетинг розглядається як засіб реклами. Тому необхідне підвищення стратегічної та організаційної ролі маркетингу в банківській діяльності, особливо в розрізі взаємовідносин банку та клієнтів [2, с. 62-63].

З вище проаналізованої структури інноваційного потенціалу фінансово-кредитної установи можна виділити такі проблеми його формування: низький рівень капіталізації; низький рівень інформаційних технологій, відсутність технологій для проектного фінансування, низька  якість використовуваної техніки; закритість інформації, недосконалість законодавства; недостатня кількість кредитних бюро; неповне  використання  можливостей інструментів комунікацій; відсутність простору для самореалізації; нерозвиненість банківського маркетингу. Саме тому необхідно розробляти ефективні шляхи підвищення банківського інноваційного потенціалу, а саме:

-  пошук та реалізація напрямків використання інноваційного потенціалу;

-  виявлення прихованих можливостей (ресурсів) та шляхів  їх реалізації в проектах  інноваційної діяльності банку;

-  координація інноваційного потенціалу та інноваційних потреб банку;

-  відповідність інноваційного потенціалу потребам клієнтів.

Отже підводячи підсумок треба сказати, що для вітчизняної банківської системи перехід до інноваційної моделі розвитку є необхідним. Названі негативні чинники спричинили формування у вітчизняному банківському секторі стратегії запозичення банківських інновацій, яка дозволяє вітчизняним банкам у певній мірі конкурувати між собою на внутрішньому ринку, але разом з тим, унеможливлює їх вихід на зовнішні ринки. Запропоновані напрямки не можуть повністю вирішити проблеми інноваційного потенціалу банків України, але вони є рушійними у сфері вдосконалення банківського інноваційного потенціалу.

Література:

•1.     Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Уч. пособие. - СПб.: Питер. -2000. - с. 208

•2.     Мартюшева Л.С., Калишенко В.О Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження // Фінанси України. - 2008. -  С. 61-66.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>