XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бевз О.П. СИСТЕМА РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ У США

Аспірант Бевз Олена Павлівна

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

СИСТЕМА РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ У США

У США,  як і в усьому світі, на питання про те, що таке обдарованість, не існує єдиної, універсальної відповіді. Такі поняття, як обдарованість, інтелект, талант є мінливими і можуть розглядатися по-різному у різних контекстах чи культурах. Навіть всередині однієї школи можна знайти низку особистих переконань щодо слова «обдарований», яке стало терміном з багатьма значеннями і відтінками. Загальновизнано, що приблизно 6 відсотків учнівського населення в межах повної середньої освіти, або 3 млн. дітей у США вважаються обдарованими. При чому, жодна федеральна організація чи агентство не ведуть таку статистику; ця кількість базується на оцінці, яка здійснена Марландом у його доповіді Конгресу (1972 Marland Report to Congress) ще в 1972р., який підрахував, що є 5-7% школярів «здатних виявляти високий рівень досягнень» і які потребують «послуг і видів діяльності, що зазвичай не надаються школою». Кількість обдарованих і талановитих учнів зростає, залежно від кількості категорій обдарованості, взятих до уваги при підрахунку. Через те, що стилі і рівні навчання широко різняться, проблемам «розумних дітей» занадто часто не надається значення у логічному пошуку  відповідності мінімальному стандарту. Але така ситуація піднімає питання про те, яким є максимальний стандарт, і яким чином можна змістити фокус на нього у США. Національна Асоціація з питань обдарованих дітей (National Association for Gifted Children) - це некомерційна організація, що не фінансується урядом, більше 50 років працює для того, щоб підвищити  розуміння громадськістю цих ключових питань. Вона  не поділяє якоїсь однієї теорії про природу людської обдарованості чи її походження, заявляючи, що існують діти, які виявляють високий результат діяльності, чи у яких є потенціал до цього, а своє завдання вбачає в забезпеченні оптимальної освіти, щоб таланти процвітали у якомога більшої кількості дітей на благо індивіда та спільноти. Хоча здається, що інтерпретацій слова «обдарований» існує необмежена кількість, невелику частку з них можна віднести до фундаментальних визначень, які можна поділити на категорії починаючи від консервативних (мають відношення до виявленого високого коефіцієнту інтелекту (IQ)), і до ліберальних (являють собою розширену концепцію, яка включає різноманітні критерії, що не можна виміряти через  IQ тест).

Національна Асоціація з питань обдарованих дітей дає таке визначення: «Обдарована особа - це та, яка проявляє, чи має потенціал виявити виключний рівень результатів діяльності в одній чи більше сферах вираження».

Деякі з цих здібностей є дуже загальними і можуть впливати на широкий спектр життя особи, такі як лідерські здібності, чи здібність думати креативно. Деякі є дуже специфічними талантами, і стають очевидними лише за певних обставин, такі як спеціальні здібності в математиці, природничих науках чи музиці. Термін «обдарованість» містить загальне посилання на цей спектр здібностей, специфічно не вказуючи на них,  і не залежачи від єдиної мірки чи показника.

Існує застереження не змішувати обдарованість особи з засобами, за допомогою яких обдарованість спостерігається чи оцінюється. Рекомендації батьків, вчителя чи учня, висока оцінка на екзамені, чи високий показник IQ - це не обдарованість; вони можуть бути сигналами про те, що обдарованість існує. Деякі з цих показників обдарованості більш чутливі ніж інші до відмінностей в оточенні особи.

«Закон Джейкоба Джевітса про освіту обдарованих і талановитих учнів» (The Javits Act, 1988) для підтримки розвитку талантів у школах Сполучених Штатів, прийнятий Конгресом у 1988 році, як частина «Закону про початкову та середню освіту» (the Elementary and Secondary Education Act),  надає гранти на освітні програми, що навчають здібних дітей із малозабезпечених сімей. Згідно нього «термін обдарований і талановитий учень означає дітей і молодь, які виявляють високі здібності досягнення (high achievement capability) в інтелектуальній, креативній, художній сферах, лідерстві чи в специфічних навчальних сферах, і які потребують послуг та видів діяльності, що зазвичай не забезпечуються школою, для того, щоб повною мірою розвинути ці здібності». Це визначення, подане ще у доповіді Марланда Конгресу у 1972р. , кілька раз модифікувалось і  зараз прийняте  у США на федеральному рівні.  При чому від штатів та округів не вимагається використання федерального визначення, хоча багато штатів базують своє визначення обдарованості саме  на ньому.

Департаментом Сполучених Штатів з освітніх досліджень і вдосконалення (US Office of Educational Research and Improvement) у доповіді 1993р. під заголовком «Національна довершеність і розвиток таланту» (National Excellence and Developing Talent) термін «обдарований» був випущений. У цьому визначенні використовується термін «видатний талант» (outstanding talent) і воно закінчується таким реченням: «Видатні таланти присутні у дітях і молоді з усіх культурних груп, всіх економічних прошарків суспільства, і в усіх сферах людських намагань».

Хоча люди з видатними здібностями прославлялися віками, слово «обдарований» в освітньому сенсі вживається порівняно недавно. У кінці ХІХ ст. доктор Уільям Т. Гарріс (Dr. William T. Harris), шкільний інспектор в Сент-Луїсі, обговорював план підтримки обдарованих учнів для того, щоб у них була більш складна робота, і щоб вони не потрапили в тенета лінощів.

На початку ХХ ст. в таких публікаціях  як «Класи для обдарованих дітей: експериментальне дослідження методу і навчання» і «Класні проблеми в освіті обдарованих дітей» [цит. за 1] вживався термін «обдарований»  для опису учнів, здатних працювати за програмою швидше і чия робота певною мірою відрізнялася від роботи середнього учня. Потім, у 1921 р. Льюїс Терман (Lewis Terman) розпочав своє відоме дослідження обдарованості. Він вірив, що виховання і навчання дітей з відхиленнями від норми в академічному плані було суттєвим для майбутнього країни. Він вжив термін «геній» у заголовку своєї книги, але пізніше звертався до суб'єктів  свого дослідження як «обдаровані», що й запровадило цей ярлик в американському освітньому словнику. Досягнення в освіті і психології додали емпіричну і наукову переконливість у сферу освіти обдарованих дітей. Ранні дослідження обдарованості в 20-30-х рр. ХХ ст. розвинулися з досліджень щодо питань розумової спадковості, субнормальних (з розвитком нижчим від нормального) дітей, розробки інструментів для визначення дітей як з розвитком нижчим від нормального так і обдарованих, і з усвідомлення, що школи з поділом на класи не можуть адекватно відповідати потребам всіх дітей. Піонери, такі як Льюїс Терман і Лета Голінгворт (Leta Hollingworth), очолили рух і здійснили перші широко оприлюднені наукові дослідження з питань обдарованості  учнів.

Сфера освіти обдарованих дітей продовжувала розвиватися головно у відповідь на потреби країни, особливо після запуску Радянським Союзом супутника у кінці 50-х рр. Наступні законодавчі зусилля федерального уряду на початку 70-х рр. повернули складну ситуацію з обдарованими учнями у поле всезагальної уваги.

До кінця ХХ ст. федеральні грошові суми виділені під «Закон Джейкоба Джевітса про освіту обдарованих і талановитих учнів» фінансували такі організації як Національний дослідницький центр з питань обдарованих і талановитих дітей (the National Research Center on the Gifted and Talented), надавали гранти на дослідження і складання програм для обдарованих учнів. Такі доповіді як «Нація у небезпеці» (A Nation at Risk, 1983) та «Національна довершеність: аргументація для розвитку американських талантів» (National Excellence: A Case For Developing America's Talent, 1993), видані федеральним урядом, виділили втрачені можливості для визначення і надання послуг обдарованим учням на національному рівні. В свою чергу був оголошений заклик для додаткового дослідження і створення програм у даній сфері. Випуск національних стандартів Національною асоціацією з питань обдарованих дітей (the National Association for Gifted Children) також допоміг затвердити мету цієї сфери і забезпечити шкільні округи по всій країні набором критерій для створення програм. Опублікована у 2004 році доповідь «Обдурена нація» (A Nation Deceived) повідомила про переваги акселерації для обдарованих дітей, котра показала нездатність Америки належним чином відповідати потребам її найздібніших учнів незважаючи на величезну кількість досліджень, що здійснюються на підтримку акселерації.

З метою підвищення усвідомлення потреб обдарованих дітей і впливу на політику, яку проводить Конгрес  Національна Асоціація з питань обдарованих дітей створила «Мережу актів законодавчої влади» (Legislative Action Network), яка допомагає всім, небайдужим до проблем обдарованих дітей, звернутися до федеральних законодавців. Загальна мета підтримки Національної Асоціації зосереджується на підсиленні федеральної освітньої політики в кількох ключових сферах діяльності, таких як програми підготовки вчителя; підзвітність; різноманітність і рівність у перевагах; підтримка «Закону Джейкоба Джевітса про освіту обдарованих і талановитих учнів».

Майже всі рішення щодо освіти обдарованих дітей приймаються на рівні штату та на місцях. Хоча багато шкільних округів визнають, що обдаровані і талановиті учні - це індивідуальності з унікальними потребами, а закони штату, місцева політика і доступне фінансування відрізняються значно, і результатом цього є невідповідність надання послуг між шкільними округами і нерівний захист обдарованих і талановитих учнів за законом.

В багатьох випадках обдаровані учні мають покладатися на наполегливих батьків, чуйного вчителя, чи передового адміністратора, здатного до нововведень для того, щоб пересвідчитися, що від них вимагають докладання зусиль у класі достатнім чином. Саме тому, що це завдання не завжди легке, Національна Асоціація з питань обдарованих дітей віддана справі підвищення розуміння важливості якості складання програм освіти для високо здібних учнів.

ХХІ ст. представляє нову еру з безмежними можливостями і Національна Асоціація з питань обдарованих дітей сподівається, що майбутнє обдарованих і талановитих дітей стане національним пріоритетом.

Література:

1. http://www.nagc.org

E-mail: lina_asistent@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>