Безродна С.М., Хащева Т.П. ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Науковий керівник Безродна Стелла Миколаївна
Студентка групи ФК-24 Хащева Тетяна Павлівна
Буковинський фінансово - економічний університет
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
В умовах сьогодення одним з пріоритетів розвитку економіки в Україні в ряду стратегічних завдань щодо підвищення конкурентоспроможності та підвищенні рентабельності є створення інноваційної системи.
Інноваційна діяльність харчової промисловості в умовах переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку набуває особливого значення. Охопивши різні аспекти ринкових відносин, інноваційний процес сприяє зростанню виробництва, дає змогу підвищувати продуктивність праці, залучати до виробничої сфери нові резерви.
Харчова промисловість є сукупністю підприємств різних галузей, які технологічними зв'язками й економічними відносинами пов'язані з сільським господарством, торгівлею, підприємствами машинобудування тощо. Від ефективності роботи підприємств харчової промисловості багато в чому залежить вирішення завдань забезпечення населення високоякісними харчовими продуктами.
Дослідженню теоретичних і практичних питань організації та управління інноваціями на підприємствах присвячено значну кількість наукових праць. Значний внесок у розвиток теорії інновацій здійснили російські вчені, такі як: І. Балабанов, Л. Гохберг, Л. Євдокимова, П. Завлін, С. Іллєнкова, А. Казанцев, М. Молчанов, Ю. Морозов, В. Мединський, О. Пригожин, І. Рудакова, В. Тужилкіна, Є. Уткін, Р. Фатхудінов та ін. Серед вітчизняних учених вагомий внесок у дослідження цих проблем зробили такі відомі українські вчені, як В. Александрова, Ю. Бажал, О. Василенко, О. Волков, М. Денисенко, В. Геєць, А. Заїнчковський, С. Ілляшенко, М. Йохна, Н. Краснокутська, Д. Крисанов, В. Ландик, О. Лапко, В. Россоха, А. Сухоруков, Л. Федулова, А. Юзефович, Я. Жаліл [2], В. Полохал [3] та ін.
Незважаючи на значний обсяг наукових робіт, окремі аспекти цієї теми потребують подальших досліджень. Це стосується концепції розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості в умовах поглиблення конкуренції, обмежених фінансових ресурсів та зростаючого ступеня ризику й невизначеності.
Запровадження інновацій вимагає відповідного нормативно-правового забезпечення, до якого слід віднести Закони України "Про інноваційну діяльність" (від 04.07.2002 р. №40- ІV), "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" (від 16.01.2003 р. №433- ІV), постанову Верховної Ради України "Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України" (від 1999 р. №37) [3]. Але прийняття одних лише законів мало, потрібне активне фінансування інноваційних процесів, а також створення сприятливих умов для розвитку інновацій на підприємствах з боку держави.
На сьогодні виділяють наступні джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств, зокрема:
1) власні фінансові ресурси суб'єктів господарської діяльності (амортизаційні відрахування, чистий прибуток, інші надходження);
2) кошти, залучені на фондовому ринку (шляхом емісії й розміщення корпоративних прав, боргових цінних паперів, депозитарних розписок та залучення інвестицій в інших формах);
3) позики (банківські кредити, комерційні кредити, державні позики, кредити міжнародних фінансових організацій);
4) видатки державного й місцевих бюджетів, а також державних цільових
фондів (у вигляді фінансування, асигнування, дотування);
5) інші джерела (благодійні внески, допомога).
Проте, на жаль, переважна більшість інвестицій у інноваційні проекти в Україні, у тому числі в харчовій промисловості, здійснюються за власні кошти суб'єктів підприємницької діяльності. Ресурси, залучені на фондовому ринку, а також довгострокові позики комерційних банків є незначними, а видатки державного й місцевого бюджетів, включаючи державні цільові фонди, - недостатніми [1]. Так станом на 2010 рік загальна сума витрат на інноваційну діяльність склала 8045,5 тис. грн; з них власних коштів підприємств - 4775,2 тис. грн, коштів державного бюджету - 87,0 млн. грн, вклад іноземних інвесторів становив - 2411,4 млн. грн, та інші джерела - 771,9 млн. грн. Що стосується Чернівецької області станом на 2010 рік маємо наступні дані: загальна сума витрат на інноваційну діяльність склала 38361,3 тис. грн; з них власних коштів підприємств - 37749,1 тис. грн, коштів державного бюджету - 0 тис. грн, вклад іноземних інвесторів становив - 0 тис. грн, та інші джерела - 612,2 тис. грн. [4],[5].
Тому для прискорення інноваційного розвитку є необхідним істотне збільшення фінансування з боку держави, чим і стимулювати розробку й запровадження інноваційних проектів. Але для цього державна фінансова політика сприяння інноваційній діяльності має бути спрямована на:
- стимулювання збільшення обсягів власних коштів підприємств, що витрачаються з метою активізації інноваційної діяльності;
- нарощування потенціалу державного фінансування інновацій;
- збільшення обсягів кредитування інноваційних проектів;
- створення умов для нарощування інвестицій на інноваційно активних підприємствах.
Також не потрібно нехтувати досвідом таких країн, як США, Німеччина, Італія, Франція тощо, які показують, що ефективним державним стимулюванням інноваційної діяльності є такі методи:
• система пільгового оподаткування;
• система пільгових кредитів, субсидій і виплат харчовим підприємствам;
• прискорена амортизація машин та обладнання (основного капіталу).
На думку експертів, до основних напрямів інноваційної діяльності в галузях харчових виробництв необхідно віднести технологічні інновації, тому що науково-технічний та технологічний рівень виробництва підприємств харчової промисловості в Україні знаходяться на дуже низькому рівні.
Низький рівень наукоємності вітчизняного виробництва визначається не тільки дефіцитом грошей або браком стимулів і пільг. Фундаментальне значення має структура економіки. В українській економіці домінують низькотехнологічні галузі виробництва, які природно відносяться до малонаукоємних галузей: добувна і паливна - 0,8-1%; харчова, легка промисловість, агропромисловість - 1,2%. У цілому в Україні домінує відтворення виробництва 3-го технологічного укладу (гірнича металургія, залізничний транспорт, багатотоннажна неорганічна хімія та ін.). Відповідно майже 95% вітчизняної продукції належить до виробництв 3-го та 4-го технологічних укладів. Зростання ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні оцінюється всього у 0,7-1% [3].
Але сучасна техніка і технологія немислимі без втілення в них наукових досягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежна від інших чинників суспільного життя, то з певного часу вона починає входити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини. Особливо зростає її взаємозв'язок з виробництвом, технікою. Здійснюючи на них суттєвий вплив, вона сама вже не може прогресувати без них. При характеристиці сучасного виробництва набуває величезного теоретичного і методологічного значення тенденція до технологічного застосування науки і неухильне поступове перетворення її у безпосередню продуктивну силу. Наука виступає в ролі суспільної продуктивної сили. Так на науково - технічну діяльність за 9 місяців 2011 року було витрачено 6594,8 млн. грн. [4].
Сучасний етап інноваційного розвитку все більше пов'язується з такими його пріоритетними напрямками, як: автоматизація, роботизація, кібернетизація, розвиток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики, енергозберігаючих технологій, які в свою чергу покликані зменшити затратність виробництва, а в результаті збільшити дохід.
Це дуже важливий аспект, оскільки розвиток харчової промисловості як прямо, так і опосередковано впливає на економічний розвиток держави в цілому. Прямий вплив проявляється у зростанні ВВП, сплати податків, забезпеченні робочих місць, опосередкований - у використанні продуктів харчування для забезпечення працездатності населення.
Зрозуміло, що інноваційні процеси харчової промисловості мають багато перешкод, подолання яких пов'язане з вирішенням соціальних, економіко-правових та інших питань. Інноваційній діяльності притаманна структурна деформованість, незбалансованість між потенціалом харчової промисловості та можливостями його фінансування. В результаті наявних проблем найвищий рівень інноваційної активності зафіксовано у 2007 р. (13,2 %), станом на 2009 р. він становить - (13,0%). Свій внесок у фінансування інвестиційно-інноваційного розвитку харчової промисловості зробила фінансово-економічна криза. Після зростання у 2005-2008 рр. надходження в основний капітал , у 2009 р. скоротилось на 20,4 % у порівнянні з 2008 р., у 2010 р. - на 20,7 % у порівнянні з 2009 р. Фінансування інноваційної діяльності у 2008 р. скоротилось на 20,5 %, у 2009 р. - на 26,1 % (у річному обчисленні) [2].
Отже, узагальнюючи вищезазначене, можна визначити наступні чинники, які впливають на розвиток харчової промисловості України:
• низька купівельна спроможність населення України, яке витрачає значну частку сукупного доходу на задоволення потреб у продуктах харчування. Так, в Україні питома вага харчових продуктів у споживчому кошику складає 50 % (у Російській Федерації - 33 %, Молдові - 35 %, республіці Білорусь - 36 %, Казахстані - 38 %);
• високий рівень оподаткування товарів харчової промисловості, що не відповідає світовим тенденціям. Так, для забезпечення здорового харчування громадян у країнах світу запроваджується пільгове оподаткування товарів харчової промисловості. Наприклад у Великобританії ПДВ при виробництві таких товарів складає 0 % (при середньому значенні ПДВ на рівні 20 %), у Німеччині - 17 % (при середньому значенні ПДВ на рівні 19 %), Франції - 5,5 % (при середньому значенні ПДВ 19,6 %);
• недостатній рівень фінансування інвестиційно-інноваційного розвитку харчової промисловості, що негативно впливатиме на конкурентоспроможність продукції галузі та можливості розширення географічного ареалу її реалізації;
• наростання дефіциту продовольства у світі, внаслідок чого експорт товарів сільського господарства буде більш прибутковим, ніж використання вітчизняної сільгосппродукції у якості сировинної бази для харчової промисловості. Наприклад, у 2010 р. вітчизняний експорт пшениці і суміші пшениці та жита (меслину) становив 906,4 млн дол. США, або 22,8 % від загального обсягу експорту продуктів рослинного походження. При цьому експорт пшеничного борошна, або борошна з меслину, склав 22,2 млн дол. США (0,56 % загального обсягу експорту продуктів рослинного походження);
• загострення конкуренції на світових ринках між виробниками різних видів рослинної олії, а саме пальмової олії та олії з сої, виробництво яких у 2008-2009 рр. сягнуло 42,5 млн т. та 36 млн т. відповідно (32,0 % та 27,1 % від загальносвітового виробництва рослинної олії), та висока вартість соняшникової олії на світових ринках можуть призвести до зменшення обсягів її експорту з України [2].
Як бачимо, існує низка проблем, які потребують нагального вирішення. Але, вважаємо за потрібне наголосити на важливості саме інновацій, та інноваційного фінансування. Оскільки це дасть змогу збільшити частку продукції харчової промисловості на вітчизняному і світовому продовольчих ринках. А, як відомо, підприємства, які оновлюють виробництво, здобувають переваги перед конкурентами, які не впроваджують інноваційні технології.
Література:
•1. Поддєрьогін А.М. / Інновації та їх фінансове забезпечення в харчовій промисловості України // [електронний ресурс]
•2. Реструктуризація промисловості України у процесі посткризового відновлення. - // За редакцією к. е. н., с. н. с., засл. економіста України Я.А. Жаліла/ К.:НІСД, 2011. - 54 с.
•3. Cтратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. // За заг. ред. проф. В. І. Полохала [Електронний ресурс] / матеріали парламентських слухань у ВРУ 17.06.2009. Київ: Парламентське видання, 2009 с.628 [http://kno.rada.gov.ua]
•4. Головне державне управління статистики [http://www.ukrstat.gov.ua/]
•5. Головне управління статистики в Чернівецькій області [http://www.cv.ukrstat.gov.ua/]
e-mail: tania17@i.ua
