Без’язична В.О. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШКОДУ НАНЕСЕНУ ПРИРОДНОМУ СЕРЕДОВИЩУ
Студентка магістратури Без'язична Вікторія Олексіївна
Київський міжнародний університет
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШКОДУ НАНЕСЕНУ ПРИРОДНОМУ СЕРЕДОВИЩУ
Кожного дня використовуються земельні, водні, лісові та гірничі ресурси, так як без них наше життя є неможливим, але ми не завжди задумуємося про їх раціональне використання, охорону, про те, що інколи своїми діями свідомо чи з необережності ми завдаємо шкоди таким важливим природним ресурсам. Кожний із нас повинен усвідомити важливість даного питання, зрозуміти необхідність дотримання законів. Адже відповідальність встановлюється для того, щоб кожен громадянин дотримувався певних правил і не порушував букви закону.
Становлення та розвиток природноресурсового законодавства і права в Україні налічує не більше трьох десятків років. Проте актуальність цієї теми полягає у необхідності раціонального використання природних ресурсів і забезпечення ефективної охорони навколишнього природного середовища. [ 5 ]
Оскільки чинне законодавство надає власникам та користувачам природних ресурсів широкі права щодо самостійного господарювання. Однак відповідно до ст. 41 Конституції України така діяльність не повинна завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, порушувати права і законні інтереси інших осіб, а також суспільства і держави.
Відповідно до ст. 50 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року, «кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди». Наведеному конституційному праву громадян кореспондує їх обов'язок, закріплений в ст. 66 Основного Закону України, відповідно до якої «кожний зобов'язаний не заподіювати шкоду природі», а у випадку її нанесення - відшкодовувати заподіяні збитки. З приведених конституційних норм випливає, що об'єктом є природні ресурси і навколишнє природне середовище, яке підлягає відшкодуванню незалежно від правомірності чи протиправності їх заподіяння. Однак у переважній більшості випадків така шкода завдається протиправними діями або бездіяльністю. Питання юридичної відповідальності у цій сфері заслуговують на увагу правозастосовної практики. Природноресурсові правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність осіб, які їх здійснили. Прямі вказівки на це закріплені в нормативно-правових актах природноресурсового законодавства: Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ» , «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» , «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» і «Про охорону атмосферного повітря», Водний кодекс, Лісовий кодекс і Кодекс про надра, які вказують на можливість застосування дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності.
Норми природноресурсового права містять правові вимоги щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, межі належного здійснення природноресурсових прав та виконання обов'язків, перелік найбільш характерних порушень цих прав і обов'язків. Санкції ж за ці правопорушення містяться у кримінальному, адміністративному, цивільному і трудовому законодавстві. У залежності від умов і порядку застосування відповідних правових санкцій розрізняються відповідні види юридичної відповідальності за порушення природноресурсового законодавства.
Проблеми охорони та доцільності використання природних об'єктів і їх ресурсів досліджували науковці: Бринчук М.М., Васильєва М.І.,Гетьман А.П., Головченко В.І., Каракаш І.І., Ківалов С.В., Мунтян В.Л., Притула М.А., Погрібний О.О., Петров В.В., Попова В.К., Яремчук І.Г.
Розглянувши питання про юридичну відповідальність за порушення природноресурсового права, можна дійти висновку, що законодавча база нашої держави досить детально регулює питання юридичної відповідальності. Однак, суспільство не досить добре усвідомлює і розуміє важливість даного питання. Так, чим більше порушується використання природних ресурсів, чим більше їх вилучається з природного середовища для задоволення матеріальних потреб людини і суспільства, тим гірший якісний стан природного середовища, що знижує екологічні умови існування людини і суспільства. Тому для задоволення одних інтересів необхідно враховувати інші інтереси.
Нехтування або ігнорування вказаної закономірності призводить не тільки до кризи існування природи, а й до кризи буття самої людини як природної субстанції, суспільної кризи існування національних спільнот і кризи людства у планетарному масштабі. Тому необхідно дотримуватися законодавства про охорону навколишнього природного середовища, адже саме воно регулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом « Про охорону навколишнього природного середовища», а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. [ 3 ]
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Література:
1. Конституція України //Відомості Верховної Ради України - 1996.- № 30. -С. 141.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України 2001. - № 25 - 26. - С. 131.
3. Каракаш І. І. Види юридичної відповідальності та особливості їх застосування за порушення природноресурсового й екологічного законодавства // Актуальні проблеми держави і права , 2005.
4. Постанова ПВСУ від 3 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» // Відомості Верховного Суду України - 2005. - №6.- С. 10-13.
5. Петров В. В. Природноресурсове право і правова охорона навколишнього середовища : Харків.
