XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бідолах О.Є. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ОВОЧІВ В УКРАЇНІ

Бідолах Оксана Євгенівна

ВП Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ОВОЧІВ В УКРАЇНІ

Становлення ринку овочів в Україні відбувається на  фоні  певного економічного зростання, але в цій  галузі існує багато невирішених проблем, зокрема збільшення обсягів виробництва та підвищення його ефективності. Однак найгострішими є  проблеми недосконалості механізму функціонування регіональних ринків овочевої продукції.  Вони  характеризуються неврегульованістю (ні з боку держави, ні з боку  системи ринкових стимулів), організаційної невизначеністю, непрозорістю і стихійністю. Через це регіональний ринок овочевої продукції в Україні на сьогодні  не може розглядатися як цивілізована, врегульована і збалансована система економічних відносин. 

Спеціалізація виробництва овочів повинна залежати від вимог ринку. Період нестабільності та кризи привів до дії принципу самозабезпечення та самовиживання. Весь тягар у виробництві овочів останніми роками перенісся на індивідуальний сектор. Держава, виділивши землю під колективні городи дещо пом'якшила напругу у постачанні населення картоплею та овочами, але не вирішила проблеми забезпечення овочевою продукцією міського населення [1]. Сектор приватних господарств виявив найбільш ринково адаптаційні можливості. Слід відмітити те, що завдяки йому вдалось утримувати хоча й не значні, але позитивні темпи зростання виробництва навіть у роки прояву загального занепаду.

Розвиток овочівництва шляхом городництва приводить до небезпечної тенденції руйнування раніше утвореної матеріально-технічної бази галузі. Уникнути цього можна шляхом державної підтримки відродження спеціалізованих господарств, які можуть розвиватись на конкурентній основі взаємодоповнюючи одне одного [2].

В рамках овочевого підкомплексу склались свої територіальні ланки - регіональні підкомплекси адміністративних районів та областей. Раціональне розміщення та спеціалізація овочепродуктового підкомплексу є значним резервом збільшення виробництва овочевої продукції з найменшими затратами праці та коштів.

Групування за природно-економічними зонами дозволило виділити цільові регіональні ринки овочів, які формуються сегментами виробництва окремих овочевих культур. Так, до першого сегмента можна віднести області, в яких виробництво на одну людину за рік найменше, а до четвертого найбільше.

 Розміщення капусти за сегментами виробництва  показує, що у першому, до якого увійшло 8 областей Степу (22, 2 млн. чол.), виробляється на одну особу 15,5 кг або близько 50 % від норми споживання. У другому сегменті, до якого увійшло 9 областей Лісостепу (17,4 млн. чол.), виробляється на одну особу 20,5 кг, або 70,7% від норми споживання. До третього належать дві області з населенням 2,7 млн. чол., виробляється на одну особу 26,7 кг, або 92,1% від норми споживання, а четвертий регіон до якого включено 5 областей зони Полісся (7,7 млн. чол.) повністю забезпечений цим продуктом харчування.

Щодо виробництва огірків, то найменше їх виробляється у Франківській та Закарпатській областях, лише 4, 5 кг на одну особу. А це лише 4% від норми споживання. У зоні Степу (Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька, Луганська) виробляється на одну особу 9,3 кг огірків, 93% від норми споживання. У 5 областях зони Полісся на одного жителя припадає 11,5 кг , 115 від норми споживання. До четвертого сегменту ринку огірків з рівнем виробництва 12,1 кг на одну особу виробляється 121% від норми споживання.

Найменше томатів в розрахунку на одну особу виробляється в зоні Полісся - лише 4,7 кг (12,1% від норми споживання). У двох областях зони Карпат виробляється 6,4 кг на душу населення. Зона Лісостепу за рівнем власного виробництва забезпечує кожного жителя лише на 31,3% (12,2 кг на одну особу). Четвертий сегмент ринку томатів складають 8 областей Степу, тут вирощується 27,2 кг томатів на одну особу при нормі 39 кг. В цілому по Україні виробляється 17,4 кг томатів, або 44,6% від норми.  Це найнижчий показник з усіх овочевих культур.

Розглядаючи ринок моркви по сегментах виробництва, то найменше її виробляється в зоні Степу - 5,2 кг на одну особу, а це 57,8% від норми. До другого сегмента з рівнем виробництва 5,4 кг належать дві області Карпат, де виробляється 605 від норми споживання. Зона Лісостепу та зона Полісся найсприятливіші для вирощування коренеплодів (тут виробляється відповідно 9,2 та 11,7 кг на одну особу, що значно перевищує норму споживання).

Ринок столових буряків аналогічний ринку моркви. Так, у зоні Степу вирощується 7 кг на одного жителя або 70 % від норми споживання В зоні Карпат вирощується 9 кг в розрахунку на душу населення. У зоні Лісостепу - 11,5 кг, а це 115 від повної норми. У п'ятьох областях зони Полісся на душу населення припадає 15,8 кг, що в 1,5 рази більше за норму споживання.

Таким чином, у південних областях виділились цільові ринки, теплолюбних овочевих культур, таких як томати, перець, баклажани, у лісостепових - ринки огірків та капусти, а в поліських - ринки коренеплодів (моркви та столових буряків). Тобто в Україні функціонують регіональні ринки, які об'єднують певні території і формуються відповідними обсягами згідно із сегментами виробництва тієї чи іншої овочевої культури.

На особливу увагу та глибокі аналітичні дослідження заслуговує проблема реалізації та збуту овочевої продукції, так як неодноразово економістами піднімались питання про порушення системи торгівлі овочами. Йдеться мова про те, що зруйновано оптовий ринок овочевої продукції [3], нерозвинута ринкова інфраструктура, а на їх місці виникли стихійні продовольчі ринки, які сприяють неорганізованій посередницькій діяльності та привласненню посередниками значної частини прибутку виробника.

Особливістю овочевої продукції є нееластичність попиту на неї (на рівні 0,2 - 0,25). Аграрна  політика держави в області збуту повинна бути спрямована на те, щоб по мірі збільшення її виробництва, збільшувати обсяг її реалізації, що дозволило зробити попит більш еластичним. Цього результату можна досягнути за рахунок ефективного захисту внутрішнього ринку від іноземних виробників і стимулювання експорту.

З вище сказаного можна зробити висновок, що овочевий ринок характеризується особливо вираженою регіональною диференціацією. Успішне функціонування цього ринку в Україні потребує проведення ряду макроекономічних заходів, а зокрема:

- розробка механізмів стимулювання безпосередніх виробників овочевої продукції  до вирощування «непопулярних» у певному регіоні овочів з метою нарощування  їх виробництва і товарообігу та захисту від імпорту ;

- економічного регулювання раціональної структури ринку і ринкових відносин шляхом розроблення перспективних цільових продовольчих програм, інвестиційної політики, фінансово-економічних заходів;

- введення системи контролю за цінами і забезпечення відповідного співвідношення попиту і пропозицій на ринку, захисту прав споживачів від неорганізованої посередницької діяльності.

Література:

1. Криворучко, В. І., Скупий В. М. Овочівництво України в умовах перехідної економіки. -К. ІАЕ, 1999. - 56 с.

2. Ручкін О.В., Рудь А. М. Рівень споживання та сегменти ринків овочів// Економіка АПК. - № 11,2002, с 98.

3. Секрети успіху на ринку плодоовочевої продукції. А. Сталхнет-Макеєва, С. В, Сидоренко // Агросвіт, №3, 2003 р.

E-mail: zakharij@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>