XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Білан Н.М., Білан М.П. СТРУКТУРНО – СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОГО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Білан Н.М., Білан М.П.

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

СТРУКТУРНО - СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОГО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Вивчення німецької мови з метою її використання як засобу спілкування та пізнання світу, інструмента думки та комунікації передбачає вивчення граматики одночасно з опануванням лексико - фразеологічної системи мови, яка включає і словосполучення.

Погляди на словосполучення, їх класифікацію та функціональні характеристики постійно еволюціонують. Одна частина дослідників вважає, що ця конструкція може вільно існувати та функціонувати поза межами тексту. Інша доводить, що існування словосполучень поза реченням та до речення неможливе. Слід враховувати, що словосполучення служить будівним матеріалом для речення, а також є номінативним засобом визначення предмету, явища чи процесу. Ця концепція була сформована академіком В.В. Виноградовим, який визначив специфіку словосполучення через його конструктивні та номінативні функції [2].

Відомо, що однією із основних синтаксичних одиниць сучасної німецької мови є словосполучення. Основну характерну семантико - синтаксичну рису словосполучення становить його властивість виражати незакінчену думку, структурно оформлене поєднання двох або більше повнозначних слів. Компоненти словосполучення можуть мати або безпосередній зв'язок між собою, або поєднуються між собою за допомогою прийменника, коли має місце прийменниковий зв'язок між повнозначними словами. Наявність артиклів при цьому на структурні особливості словосполучення не впливає. Безприйменникове словосполучення - Deutsch lernen, прийменникове словосполучення - an der Hochschule studieren.

         Характерною ознакою словосполучення є підпорядкованість одного слова іншому, коли одне з них є головним, а інше - залежним. Структурні особливості словосполучення виявляються в його побудові, в розміщенні компонентів, в тіснішому чи слабкішому зв'язку між складовими частинами словосполучення. Кожна з цих частин має власні морфологічні та синтаксичні особливості. За своєю семантикою словосполучення мають здатність виражати смислові співвідношення певних понять, як дія - місце (in der Schule arbeiten), предмет - ознака (die heutige Zeitung), якість - ступінь її наявності чи вираженості (ausreichend gross).

За своєю структурою всі словосполучення в німецькій мові поділяються на

прості, складні, ускладнені та комбіновані.

Прості словосполучення становлять головну, базову модель, на основі якої виникають всі інші типи словосполучень. За своєю структурною схемою просте словосполучення може бути безприйменниковим або прийменниковим, наприклад: früh aufstehen, im Lesesaal arbeiten. Прийменник може або пов`язувати між собою повнозначні слова (im Bereich der Ausbildung), або являє собою сполучну ланку, що вводить прийменникову групу або просте словосполучення до складу синтаксичної одиниці (unter diesen Bedingungen), чи становить відокремлену прийменникову групу (mit anderen Worten).

Основу складних словосполучень становить структурна схема простого словосполучення. Вони характеризуються тим, що їх компонентний склад розширюється за рахунок розширення обсягу головного чи залежного члена словосполучення. У подібних випадках прості словосполучення, які входять до складних словосполучень, виступають головними чи залежними членами базової моделі.

Ускладнені словосполучення становлять поєднання простих словосполучень, одне з яких виступає в ролі головного, а друге - залежного словосполучення. Їх основою виступає структурна схема простого словосполучення, яка розширюється за рахунок компонентного складу як головного, так і залежного членів.

Основу комбінованих словосполучень становить структурна схема простого словосполучення. Вони відрізняються від вище згаданих тим, що головним або залежним членом у їх складі виступають координовані елементи. Це є слова, які поєднані сурядним зв'язком. Комбіновані словосполучення є стислими структурами, що виникають для того, щоб уникнути повторення елементів.

         Основу всіх складних, ускладнених та комбінованих словосполучень, а також їхніх варіантів становлять прості словосполучення. Підрядний зв'язок між їх компонентами здійснюється або без прийменника (синтетичні конструкції), або за його допомогою (аналітичні конструкції).

Смислові відношення між компонентами словосполучення різняться своїм характером: означальні (die anstrengende Arbeit), додаткові або об'єктні (eine Konzeption ausarbeiten), обставинні (an den Wettkämpfen teilnehmen).

Загальноприйнята класифікація словосполучення базується на морфологічній характеристиці головного члена. В цій ролі можуть виступати повнозначні частини мови. Залежним членом виступає теж одна з повнозначних частин мови. Структурні схеми німецького словосполучення мають такий вигляд: а) при безприйменниковому зв'язку: V + S, A + S, V + Adv і т.д.; б) при прийменниковому зв'язку: V + p + S, S + p+ S, A + p + S і т.д. Вони являють собою базові лексико - граматичні одиниці синтаксичного рівня, що покладені в основу побудови більш складних синтаксичних одиниць рівня словосполучення.

Отже, словосполучення займає важливий статус в комунікативному процесі і необхідності вираження різних думок. Завжди слід враховувати його структурно - семантичні особливості.

Література:

1. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка - Л.: Наука, 1973. - 366 с.

2. Виноградов В.В. Вопросы изучения словосочетаний - М.: Наука, 1975. - 559 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>