XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Білан Н.М. ПРОЦЕС АСИМІЛЯЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНИХ СЛІВ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Білан Н.М.

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

ПРОЦЕС АСИМІЛЯЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНИХ СЛІВ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Німецька мова збагатила та розширила свій словниковий склад завдяки словам запозичених із інших мов. В рамках синхронічної лексикології походження таких слів та їх історія не викликає спеціального інтересу, більш важливим є розмежування в словниковому складі свого та чужого. У зв'язку з цим особливу актуальність має проблема асиміляції запозиченої лексики.

Тривалий час в практиці німецької лексикології існував поділ запозичень на так звані Lehnwörter та Fremdwörter. Під першими розумілись повністю асимільовані запозичення, під другими - запозичення не асимільовані або частково асимільовані без спеціального розрізнення ступеня асиміляції та місця запозичень в лексичній системі мови.

Процес асиміляції запозичень досліджувало ряд мовознавців, серед яких М.В.Брофман, Н.О.Волкова, М.С.Коробова, А.П.Майоров, Г.Пауль, В.В.Шмідт. Кожен із них пропонує власну позицію, яка стосується даного процесу.

В результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх мовних факторів виникає можливість появи іншомовної лексики. Кожне запозичене слово потрапляє в мовлення, але не в мову, тому необхідно розрізняти два поняття: „запозичення - як використання іншомовного матеріалу в мовленні та засвоєння - як процес впровадження запозиченого слова в систему мови" [1].

З проблемою запозичень пов'язані питання засвоєння іншомовних слів мовою - рецептором. В багатьох працях, які присвячені цій темі, можна визначити два основних підходи. Перший підхід посідав домінуюче місце, його суть полягала в тому, що він зводив засвоєння слова до фонетичного і граматичного уподібнення запозиченого оригіналу [6]. За другим підходом, словниковий склад можна розглядати як цілісну лексико - семантичну систему [7]. Даний принцип, який інтенсивно розвивається в останні роки, ґрунтується на розумінні асиміляції як комплексного процесу, який містить формотворчі ознаки засвоєння, а також лексико-семантичний план. [2].

Про можливість існування в мові певної групи неосвоєної лексики в фонетичному і графічному відношеннях існує дві протилежні точки зору. Згідно з однією з них, такі не асимільовані слова на фоні тексту виділяються [5]. Інша ставить під сумнів факт їх існування, бо „така точка зору суперечить самому розумінню запозичень, як слів, які закріпилися в мові та збагатили її" [2].

Можливий інший шлях вкорінення іншомовних слів. Слід говорити про так звану реверсивну асиміляцію, в тих випадках, коли семантичне засвоєння випереджає асиміляцію, яка зіставляється з формальним статусом. Таке явище „можливе завдяки тому, що друк популяризує написання, а засоби масової інформації - вимову" [5]. Процес фонетичного засвоєння запозичених слів відбувається більш повільніше, ніж їх пристосування до граматичної системи мови. Така послідовність пояснюється основними комунікативними завданнями самого процесу спілкування, кожне запозичене слово повинно бути відповідно оформленим в граматичному та лексико-семантичному відношеннях.

В сучасних умовах став очевидним вплив орфографії на вимову. Але часто цей вплив затримує процес засвоєння звуків, особливо в тих випадках, коли графічні зображення букв запозиченої мови і мови - джерела відносяться до одного і того ж алфавіту.

Морфологічне засвоєння запозиченої лексики починається з прийняття ними категорії числа, роду. Категорії диференціації по граматичному роді в німецькій мові невизначені, тому відбувається процес перерозподілу за родами.

Асиміляція, зіставлення з формальним статусом не може розглядатися в якості єдиного критерія відбору того чи іншого слова із числа запозичень до розгляду освоєних чи неосвоєних. Ступінь асиміляції іншомовних одиниць залежить від тривалості їх перебування в складі мови, яка їх запозичила.

Для запозичень та функціонування іншомовних лексем в мові необхідні два фактори: граматичне оформлення і помірна зміна звукового складу.

Всі запозичені слова зводяться до граматичного, фонетичного та орфографічного уподібнення словам, в складі тієї мови, яка їх засвоїла. Тоді запозичення втрачають свої іншомовні особливості і підпорядковуються нормам німецької мови.

Тому однією з найцікавіших проблем у німецькій мові, пов'язаних із запозиченими словами, є проблема пристосування - онімечення слів, які походять з інших мов. Окремі запозичення поступово втратили або втрачають своє іншомовне оформлення, повністю підпадаючи під вплив німецької мови. Цей процес асиміляції проходить у звуковому складі та морфологічній і словотворчій будові слова.

Фонетичні запозичення у чистому вигляді не існують. Зазвичай запозичуються слова. При цьому самі фонеми видозмінюються, пристосовуються до фонетичних закономірностей мови - реципієнта, але їх склад залишається тим самим. Навіть в тих, порівняно рідкісних випадках, коли в мову - реципієнта проникає і вимова слова, вона передається засобами другої фонетичної системи, відрізняючись якісно від першочергового складу. Але перебудова фонетичного складу запозичених слів в нових умовах проходить не швидко, а шляхом поступового зближення іншомовних звуків із звуками взаємодіючої мови. Практично зближення виявляється в субституції звуків запозиченого слова до подібних звуків мови - реципієнта, тобто проходить процес, який отримав в німецькому мовознавстві назву „помірного пристосування формам німецької мови".

Процес асиміляції фонетичного складу іншомовних слів проявляється:

а) у німецькій передачі деяких графічних знаків іншомовної графічної системи;

б) у перенесенні наголосу на перший склад;

в) у наближенні специфічного звучання окремих слів до більш відповідного для німецької мови звучання;

г) у буквальній вимові окремих графічних знаків, яким у німецькій мові відповідає специфічна вимова.

Занехання іншомовного правопису і перехід до німецького способу передачі запозичених слів - найбільш характерне явище „онімечення", яке є наслідком прагнення до передачі фонетичного обличчя іншомовного слова з допомогою існуючої німецької графіки та орфографії. Таким чином, можна стверджувати, що при графічній передачі цілого ряду ненімецьких слів перестає враховуватись історичний і етимологічний принцип, який в основному зберігається німецькою орфографією, а також орфографією інших західноєвропейських мов, зокрема французької та англійської стосовно слів німецької мови.

Онімечення правопису запозичених слів, яке зустрічається в окремих випадках, не охоплює всі ненімецькі слова, які мають той чи інший графічний спосіб передачі якоїсь звукової одиниці. Онімечення орфографії обмежується до часто вживаних слів, які зрослися із загальнонаціональною німецькою мовою і які нелегко замінити синонімами. Це переважно інтернаціональні слова, які вживаються в цьому самому значенні в цілому ряді інших мов.

Морфологічна асиміляція запозичення полягає в тому, що запозичення підпорядковується всім нормам словозміни мови - реципієнта, змінює парадигму відмінювання. Результатом морфологічного засвоєння іншомовного слова є надання йому морфологічної структури, яка відповідає будові запозичуючої мови. Перетворення морфологічної структури відбувається за найбільш типовими граматичними законами, що діють у певний період розвитку мови.

Процес засвоєння запозиченої лексики має дві стадії: перша стадія - це асиміляція запозиченого матеріалу згідно з нормами мови, яка його сприймає; інша стадія - це подальший розвиток цих слів відповідно до законів цієї мови. Дане положення переноситься на процес лексико-семантичної асиміляції. Перший ступінь - це входження запозиченого слова в словниковий склад мови - рецептора. Для того, щоб запозичення ввійшло в лексичний склад мови, слово повинно володіти трьома ознаками: 1) семантичною самостійністю, 2) поширеністю і 3) регулярним використанням. Другий ступінь лексико - семантичного засвоєння характеризується подальшим розвитком запозиченого слова та вживанням у мовленні. Розвиток значення запозичeного слова відбувається внаслідок взаємодії із іншими елементами мови.

Взаємодія семантики слова і його матеріального оформлення пов'язана із проблемою варіювання слова. Сутність процесу варіювання полягає тільки в зміні фонетичної і граматичної сторони і не зачіпає лексичного значення слова, тобто його внутрішньої сторони. Але враховуючи те, що зовнішня сторона взаємопов'язана з внутрішньою стороною слова, можна відзначити важливість встановлення меж варіювання і утворення нових лексичних одиниць. Варіанти слів визначаються як видозміна слова із фонетичної та морфологічної сторoни. Вони не мають семантичних відмінностей, повністю збігаються із значенням слів.

Запозичені слова, які ввійшли до складу німецької мови, зазнають ряд змін, і втрачають свої первісні фонетичні, граматичні та орфографічні особливості і лише в деяких випадках їх зберігають. Лексико-семантична асиміляція, на відміну від інших видів асиміляції, зберігає запозиченим словам їхні властивості. Запозичення підпорядковуються нормам німецької мови.

Література:

1. Бах А. История немецкого языка. М., 1965, 250с.

2. Волкова Н.О. Некоторые особенности синонимии в разных частях речи, как один из аспектов проявления системности в лексике. // Актуальные проблемы лексикологии. Тезисы докладов лингвистической конференции. Новосибирск, 1967. 24с.

3. Жирмунский В.М. История немецкого языка. М., 1985. 358с.

4. Зиндер Л.Р., Строева Т.В. Современный немецкий язык. М., 1957. 235c.

5. Коротких Ю.Г. Лексические заимствования в современном немецком языке. Воронеж. 1980. 55с.

6. Paul H. Deutsche Grammatik, Bd. 2, Halle/ Salle, 165S.

7. Schmidt W. Deutsche Sprachkunde. Berlin, 1986. 337S.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>