XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Білан О.В. ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В АПК

Білан О.В.

Черкаський державний технологічний університет

ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В АПК

Особливості прояву конкуренції в аграрній сфері дозволяють виділити дві її основні форми: зовнішня і внутрішня.

Зовнішня конкуренція - це конкуренція виробників, які не можуть впливати на її стан, а лише пристосовуються до видів економічної змагальності, що склалися, коригуючи свою діяльність, виходячи із співвідношення ринкових сил, кон'юнктури і власного інтересу.

На ринку сільськогосподарської сировини і продовольства конкуренція між виробниками являється в усьому різноманітті (досконала, монополістична, олігополія, монополія) і не може однозначно характеризуватися одним типом ринкової структури, оскільки:

1)      є різні групи виробників, які поставляють продукцію різними партіями і різної кількості;

2)      природні умови зумовлюють виробництво, що виводить деяких виробників на олігопольний (монопольний) рівень;

3)      ціни на сільгоспсировину і продовольство не можуть визначатися тільки дією попиту і пропозиції, а вимагають державного регулювання незалежно від ринкової моделі конкуренції.

Внутрішня конкуренція проявляється в сільгосппідприємствах організуючих своє виробництво на поєднанні галузей. Вона означає конкуренцію видів діяльності усередині підприємства за право виробництва при ефективному використанні наявних ресурсів і додатка капіталу в той і інший вид агробізнесу і визначається самим товаровиробником, виходячи з умов зовнішнього середовища.

Внутрішньогалузева конкуренція стосовно сільського господарства - це економічне суперництво товаровиробників за найбільш вигідний додатковий капітал, умови виробництва і збуту продукції, яка відносно зовнішніх форм прояву стає одночасно міжгалузевою. Тобто визначальними факторами внутрішньогалузевої і міжгалузевої конкуренції являються зовнішні умови - ринкова кон'юнктура, конкурентне середовище, збутова мережа, капіталоємність галузі. До розгляду внутрішньої конкуренції слід підходити системно, на основі узгодження економічного інтересу товаровиробників відтворення природного середовища і функціонування землі як біологічного фактора виробництва.

Таким чином, системний підхід до оцінки конкурентоспроможності дозволяє сформулювати групи факторів конкурентоспроможності, що ґрунтуються як на загальноекономічних характеристиках продукції сільського господарства, так і специфічних особливостях її виробництва.

Базовою ланкою виступає господарюючий суб'єкт, саме тут формуються основні доданки конкурентного успіху реалізуються функції державного управління і внутрішні можливості підприємства. Оптимальність поєднання прийнятих управлінських рішень в сільському господарстві проявляється, передусім у реалізації біологічного потенціалу - визначає рівень витрат виробництва, споживчі якості, а, отже, і місце окремого товару в ціновій конкуренції.

У вітчизняних й зарубіжних економістів існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності продукції і виробника. Основою кожного з них є те, від впливу яких факторів залежить вимір конкурентоспроможності.

Більшість учених сходяться на тому, що основними факторами є якість, ціна і попит. Чим точніше і правильніше розраховуються ці показники, тим вірніше буде оцінка конкурентоспроможності, що в важких умовах ринку є умовою виживання виробників.

В. Фомін розділяє усі фактори по відношенню до продукції на дві групи. Одні фактори відбивають внутрішні, властиві цій продукції якості, інші являються зовнішніми, котрі роблять вплив на ситуацію, в якій здійснюється її продаж і забезпечують збільшення або зниження об'ємів її продажів.

Фактори першої групи є рівень якості, ціна, витрати на експлуатацію або споживання. Вони залежать від властивостей самої продукції, технології її виготовлення і виробничих умов.

Інші фактори - сервіс, що надається, реклама, імідж фірми-виробника - більшою мірою визначаються рівнем організації збуту, здійснюваними для його підвищення витратами, авторитетом виробника, яким він користується у споживача і який сформувався як результат діяльності цього виробника на ринку збуту.

Зазначені групи факторів нерівноцінні. Фактори другої групи можуть бути активовані в процесі виготовлення і реалізації продукції за рахунок підвищення витрат на рекламу, розширення можливостей сервісного обслуговування. Фактори першої групи у меншій мірі схильні до активізації в процесі виготовлення і реалізації продукції, але вони роблять стабільніший вплив на попит, оскільки саме вони визначають споживчі властивості проекції і її ціну. На ці фактори впливає якість використовуваних матеріалів і компонент, досконалість застосованих технологічних процесів. Значною мірою це відноситься до продукції сільського господарства, оскільки сучасний рівень технологій дозволяє, з одного боку робити продукцію дешевшу, з іншого боку, вживання її може призводити до значних змін в організмі людини.

Р. М. Тіхонов виділяє, окрім перерахованих, такі фактори успішного продажу товару на ринку в певний момент часу, як насиченість ринку аналогами, платоспроможність населення.

В узагальненому виді фактори (чи параметри конкурентоспроможності) можна об'єднати в чотири великі групи: нормативно-правові, техніко-економічні, комерційні і інформаційні.

Нормативно-правові фактори визначають, що продукція, котра поставляється на ринок, повинна обов'язково відповідати державним стандартам санітарним правилам і іншим юридичним нормам країни або міждержавного ринку, куди цей товар поставляється. Оцінка дається в альтернативній формі: «відповідає» або «не відповідає». У останньому випадку унеможливлюється реалізації продукції на даному ринку, тобто втрачає зміст процедура оцінки її конкурентоспроможності.

Техніко-економічні фактори конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції включають якість, витрати на виробництво, витрати на переробку. При цьому слід враховувати, що в категорії якість інтегрується безліч параметрів, що залежать, як від внутрішніх, так і від зовнішніх умов виробництва. Прояв зовнішніх умов виробництва може виражатися, наприклад, в екологічної продукції, оскільки якість земельних ресурсів, природні фактори, навколишнє середовище відносяться до важко регулюючих факторів виробництва і можуть істотно вплинути і на економічні фактори - витрати на виробництво і переробку продукції.

Комерційні фактори пов'язані з умовами реалізації товару на даному ринку. Це, насамперед кон'юнктура ринку (співвідношення попиту і пропозиції, гострота конкуренції). Велике значення мають національні та регіональні особливості ринку.

До комерційних факторів відноситься також система просування та збуту товару: наявність і стан дилерської мережі, наявність та якість зворотного зв'язку виробника з торговими точками і споживачами, надійність поставок і системи розрахунків.

Інформаційніфактори конкурентоспроможності включають в себе якість інформації про товар і його конкурентні переваги. Інформація для споживача в залежності від виду і часу виробництва може бути представлена текстом і (або) маркуванням на упаковці, етикеткою, сертифікатом виробництва. Важливим інформаційним ресурсом підвищення конкурентоспроможності служить реклама. До першорядних інформаційних складових конкурентоспроможності відносяться імідж товару, популярність і репутація виробника.

Література

•1.     Аристов О.В. Конкуренция и конкурентоспособность / О.В.Аристов : Учеб. Пособие/ ГУУ. - М.: ЗАО «Финастатинформ», 1999. - 142 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>