Білоус Г.В., Юрчик І.Б. ДЕТІНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Білоус Г. В., Юрчик І. Б.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Вінниця
ДЕТІНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Тіньова економіка в Україні стала однією з найважливіших не тільки економічних, а і соціально-політичних проблем. За вітчизняними та іноземними підрахунками, обсяг тіньової економіки складає в нашій державі від 40 до 60 відсотків ВВП. Обсяг капіталу, що перебуває за межами України, але має українське походження, з початку встановлення її незалежності, сягає приблизно 30 млрд. дол. США. Як стверджують українські дослідники, близько 40% працездатного населення мають ті чи інші доходи від тіньової економіки. Упродовж лише першого кварталу 2011 року населення придбало 3,3 млрд. дол. США готівкою, а це виразно свідчить про тенденцію зростання тіньової економіки та про невпевненість людей у майбутньому [4].
Тіньову економіку досліджували у своїх працях такі відомі вітчизняні вчені, як: М. Я. Азаров, В. І. Антипов, О. І. Барановський, З. С. Варналій, С. Й. Кравчук, В. М. Попович, С. П. Позняков, В. А. Предборський; закордонні науковці: І. Клямкін, В. Кулікова, Т. Корягіна, Л. Тимофєєв, М. Єгоров; Г. Гросман, А. Ділтон, В. Патрізі, Е. Фейг, А. Френз, Ф. Шнайдер та інші. Значний внесок у розробку адміністративно-правових та кримінально-правових аспектів протидії корупції зробили вітчизняні вчені-юристи [1].
Однак на сьогоднішній день досліджувана проблема залишається ще далеко не вирішеною, потребує подальшого вивчення, що підтверджує її актуальність.
В цілому під тіньовою економікою розуміють економічну діяльність, яка пов'язана з незаконним привласненням особою або групою осіб частини створеної вартості або частки майна через різного роду викривлення об'єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходів, а також через реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів. Тобто це неконтрольоване суспільствам виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей.
Економічна діяльність в тіньовому секторі здійснюється поза законом, що унеможливлює стабільний розвиток суспільства та набуває особливої актуальності у зв'язку з формуванням державної незалежності України. Думка щодо функціонування тіньової економіки у власному ізольованому режимі є помилковою, що погіршує ситуацію. Дослідження тіньової економіки показує, що механізм її функціонування забезпечується зв'язками з офіційною, так званою «світлою» економікою. Вона і забезпечує рух всього тіньового економічного простору [5].
Причини розквіту тіньової економіки загальновідомі, головні з них такі:
- надмірне податкове навантаження та нерівномірний його розподіл на платників податків, низький рівень податкової дисципліни, значна кількість пільг яка зменшує кількість платників податків;
- недосконалість, невідповідність до реалій життя чинного податкового законодавства;
- надмірне регулювання підприємницької діяльності, відсутність адекватних до
ринкових умов «правил гри» для підприємців внаслідок лобіювання під час законодавчого процесу корпоративних інтересів окремих представників впливових промислово-фінансових груп;
- інтенсивне «вливання» в офіційний сектор грошової маси з суто кримінальним походженням, зокрема й через ухилення від оподаткування як один з найголовніших сегментів тінізації капіталу [3].
Одними з наслідків тіньової економіки є погіршення інвестиційного клімату, недовіра до керівництва держави як громадян, так і представників зарубіжних країн.
Боротьба з тіньовою економікою не може полягати лише в адміністративних та каральних заходах, вона, по-перше, неможлива без детального статистичного обліку тіньових капіталів. По-друге, як демонструє досвід інших держав, надзвичайно ефективним методом боротьби з нею є амністія тіньових капіталів як політична, так і правова. Але, крім досконало продуманого підходу, ця міра потребує зламу загальнонаціональних стереотипів щодо до того, що всі тіньові капітали - кримінальні. Як показують дослідження, більшість з них лише «загнано в тінь» [2].
Вирішення проблеми тінізації потребує узгоджених зусиль держави у багатьох сферах державної політики. Сьогодні необхідно відійти від припущення, що детінізація не потребує спеціальних зусиль та заходів, а відбудеться з розвитком ринкових відносин в країні. Поряд з цим, враховуючи те, що державний сектор економіки потребує реформування, проведення таких реформ без врахування впливу на тіньову економіку містить ризики щодо їх ефективності. Будь-які заходи не матимуть успіху за збереження макроекономічних та економіко-правових умов, які призвели до поширення процесів тінізації економіки. Реальне скорочення тіньового сектору може відбутися лише за умови зменшення витратності та зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу. Це має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів.
Ключовими напрямами державної політики у сфері детінізації національної економіки повинні бути:
- підвищення контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, а також забезпечення прозорості, гласності та доступності громадськості до приватизаційних процесів;
- покращення інвестиційного клімату для активізації притоку закордонних та внутрішніх капіталів через спрощення державного регулювання підприємництва, мінімізацію податкового тиску, прозорість надання податкових пільг;
- суттєве спрощення податкового законодавства, забезпечення його прозорості, стабільності та упорядкованості;
- гарантування на державному рівні жодних спроб притягнення до кримінальної відповідальності власників капіталів, що отримані незаконним шляхом, але за умови залучення таких капіталів до виробничої сфери економіки [3].
Реалізація вищезазначених напрямів проведення політики детінізації національної економіки може бути успішною лише у випадку, коли особи чи групи осіб, які ініціюють такі радикальні у політичному сенсі реформи, мають чітке усвідомлення, осмислення та бачення своїх кінцевих результатів з обов'язковим поєднанням політичної волі та рішучості у впровадженні їх у життя.
Література:
•1. Олейнікова Л.Г. Інноваційний розвиток як мотив детінізації економіки / Л. Г. Олейнікова // Фінанси України. - 2011. - № 3. - С. 35 - 41.
•2. Петренко П. Тіньова економіка процвітає / П. Петренко // Голос України. - 23 червня 2011. - № 113. - С. 5.
•3. Харко Д. Правова природа тіньової економіки : поняття, причини та напрями детінізації / Д. Хадко // Вісник Львівського університету. - 2011. - № 2. - С. 351.
•4. Шапуров О. О. Економічні аспекти тіньової економіки / О. О. Шапуров // Економіка та держава. - 2011. - № 10. - С. 27 - 28.
•5. Швабій К. І. Дослідження структури тіньового сектору економіки / К. І. Швабій // Актуальні проблеми економіки . - 2010. - № 3. - С. 115 - 122.
