XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бобрук А. М. «МОВНИЙ ЗАКОН» ЯК ЗАСІБ ПЕРЕДВИБОРЧОЇ МАНІПУЛЯЦІЇ

Бобрук Алла Миколаївна

Старший викладач

Вінницької філії КІБіТ

«МОВНИЙ ЗАКОН» ЯК ЗАСІБ ПЕРЕДВИБОРЧОЇ МАНІПУЛЯЦІЇ

 Кризова політична ситуація, яка склалася в Україні, висока конкуренція в політикумі вимагають від політичних діячів шукати методи пристосування до політичних умов і «виживання» в боротьбі за владу. З одного боку, потрібно стежити за конкурентами, аналізувати їх поведінку, програми, дії, а з іншого боку, - створювати собі адекватний імідж, який би сприймався населенням, вміти відволікати увагу громадян від своїх слабких сторін, демонструвати «активну» діяльність тощо. Тобто мова йде про використання різних технологій, які є за своїм характером маніпулюючими. В нашому випадку такі політичні технології дають можливість політикам мімікрувати  для отримання голосів виборців.

Так, політична маніпуляція є феноменом, який досліджується психологами,  політологами, соціологами та ін. Серед іноземних вчених це поняття розглядали К. Бекер, Р. Ебелінг, В. Рікер та ін., а серед українських цікавими є праці таких авторів, як В. Васютинський, В. Кальниш, І. Миклащук, Г. Почепцов, П. Фролов та ін. Тим не менш дослідження політичної маніпуляції, як виду політичної мімікрії, є досить актуальним і недостатньо вивченим.

Виходячи із актуальності, метою нашого дослідження є аналіз політичних подій, які пов'язані з прийняттям законопроекту Колесніченка-Ківалова про засади мовної політики в Україні, і носять маніпулятивно-мімікрійний характер.

            Отже, почнемо з визначення політичної маніпуляції. Довідник з політичної психології і івизначає ії, як систему засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на масову свідомість із метою нав'язати певні ідеї, цінності; цілеспрямований вплив на громадську думку і політичну поведінку для спрямування їх у заданому напрямку [1, с.5]. Мета  маніпулятора створити ілюзію «вільного вибору», скерувати поведінку аудиторії на свою користь без прямого примусу.  Сучасні політичні діячі використовують різні види політичної маніпуляції, наприклад, політична реклама, популістичні гасла, промови на телебаченні тощо. Як ми зазначали, ці засоби є не тільки маніпулюючими, але й такими, що дають змогу політику «підлаштуватись» під електорат.

На наш погляд, одним з таких засобів маніпуляції є обговорення та прийняття законів. Так, наприклад, законом «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI (неофіційно - закон Колесніченка-Ківалова або «мовний закон») встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10 % від населення певного регіону [2]. Зрозуміло, що основною метою закону є підвищення статусу російської мови, а не мов національних меншин, що доводить такі факти, як, наприклад, те що  у самому проекті перелік регіональних мов або мов меншин України починається з російської мови, а далі за абеткою йдуть усі інші та в тексті проекту російська мова згадується дев'ять разів, тоді як інші мови національних меншин України - лише по одному разу (коли наводиться їхній перелік) [3].

            Проте, на нашу думку, сам закон не принижує значення української мови. Тим більше існує досвід багатьох країн світу в яких не одна і, навіть, не дві державні мови, наприклад, Ліхтенштейн, Бельгія,Канада, Швейцарія та інші. Двомовність в цих країнах не є приводом для політичних суперечок, які з'явилися в Україні під час запровадження закону, як-то відставка В. Литвина та мітинги на захист української мови тощо. Таким чином, стає зрозуміло, що сама ситуація, яка склалася навколо закону, створюється для того, щоб відволікти увагу громадян від більш важливих подій, наприклад, паралельно був прийнятий  остаточний варіант закону  «Про засади запобігання і протидії корупції» та ін. Звичайно, цей закон набагато важливіший для добробуту країни, але стає очевидно, що він не настільки зрозумілий, щоб запроваджувати його в народ і отримати схвалення.                             

           Існує також думка, що законопроект про мови був запропонований, оскільки українські політичні діячі були налякані низьким інтересом електорату до участі у виборах 2012 року. Це підтверджується тим, що цей закон є конституційною зміною, а Верховна Рада не має права робити такі зміни. Більш того, на думку експертів, закон буде оскаржено в Конституційному Суді на тій підставі, що він суперечить нормам Основного закону.

Після прийняття закону про мову, кількість громадян, що бажають йти на вибори, значно зросла, що обумовлюється тим, що постійно продовжується надання інформації про події навколо закону. Крім того, зараз сам закон - це дуже вагомий засіб маніпуляції та політичної мімікрії, оскільки, політичні діячі намагаються використати його, як ледь не основну технологію передвиборчої кампанії для розподілу електорату за мовною ознакою. «Мовний закон» фігурує у виступах та промовах на телебаченні, у ЗМІ та навіть на рекламних білбордах.

Так, наприклад, партія «Наша Україна» намагається привабити прихильників української мови, використовуючи гасла «збережемо рідну мову» або «наша мова солов'їна». В свою чергу, «Партія регіонів» та  Комуністична Партія України  працюють на інтереси російськомовного електорату, намагаючись забезпечити школи російськомовними підручниками, наповнити інформаційний простір в ЗМІ російською мовою, отримати  можливість вільно вести документацію і звертатися до місцевих органів самоврядування російською мовою.

Тут постає питання: невже проблеми, пов'язанні із визначенням статусу інших мов в країні, не можна розв'язати через всенародний референдум, обговорення на «круглих» столах, диспутах, вивчення досвіду розвинених багатомовних країн світу? Авжеж можна, але у політиків є бажання і можливість використати настрої громадян щодо мови для отримання їх голосів на виборах.

І дійсно, виразних політиків серед кандидатів у депутати сьогодні небагато, а більшість із них вже є діючими депутатами і репутацію мають не найкращу. Тому вони і використовують актуальні суспільні питання для залучення виборців на свій бік і на основі цього мімікрують, підлаштовуючись  до групи прихильників.

Отже, сьогодні в якості передвиборчої технології політики застосовують прийняття певних законів, зокрема, «мовного», що дозволяє маніпулювати емоціями громадян. Такі маніпуляції сприяють подальшій ідентифікації громадян на основі вибору мовної політики, яка використовується кандидатами в депутати для мімікрування, підлаштовуючись   до певної соціальної групи. 

Література:

•1.      Головатий М. Ф. Політична психологія [Текст] :Навч. посіб. / Головатий М. Ф.  К.: МАУП, 2001 - с. 135

•2.      Закон України «Про засади державної мовної політики »  від 03.07.2012 № 5029-VI[Текст] - Режим доступа  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5029-17 - Назва з екрану.

•3.      М. Мельник.Закон про мову: засади мовної політики чи засідка? [Текст] /Мельник М.// «Дзеркало Тижня  » від 30 липня 2012року - «Про засади запобігання і протидії корупції».

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>