Бобрук А.М. ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИЧНА МІМІКРІЯ»
Бобрук Алла Миколаївна
ст. викладач
Вінницька філія Київського інституту бізнесу і технологій
ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИЧНА МІМІКРІЯ»
Сучасний політик для отримання і утримання влади в умовах багатопартійності і демократизації суспільства повинен, з одного боку, постійно доводити свою компетентність, боротись із конкурентами, з іншого, - подобатись електорату, отримувати підтримку однодумців та ін. В таких умовах дуже важко залишатися при владі тривалий час, тому актуальним для політичних діячів є пошук різних шляхів щодо утримання свого положення в політикумі: політики переходять з одної партії в іншу, інколи абсолютно змінюючи свої позиції, погляди, в іншому - вони об'єднуються для покращення свого іміджу в очах виборців тощо. Таке явище можна назвати політичною мімікрією, яке, на наш погляд, є атрибутом політичного життя в Україні. Також актуалізує дослідження цього феномену необхідність визначення його сутності і основ класифікації. Проблеми, пов'язані із механізмами утримання влади політиками шляхом пристосування, розглядаються в працях багатьох науковців, як політологів, так і філософів, соціологів, біологів та ін. Це такі вчені, як В. Шульга, Ю. Яковенко, Д. Ольшанский, А. Лобанова, О. Гарань та ін.Проте сутність цього поняття є недостатньо дослідженим саме в політичній науці, тому метою нашого дослідження є визначення поняття політичної мімікрії, ролі в суспільстві і розробка класифікації цього феномену.
На думку більшості вчених, політична мімікрія є негативним явищем, яке існує для політичної гри, маскування брехні та досягнення власної вигоди. Для того, щоб мати чітке уявлення щодо сутності цього поняття, слід звернути увагу на його походження.
Згідно етимологічного словника слово «мімікрія» походить з англ. мови (mimiсry - наслідування) [ 1, 476]. Таким чином, мімікрія (наслідування, маскування) - подібність одних тварин і рослин (чи їхніх органів) до інших або до предметів навколишнього середовища [2, 438]. Відповідно до класифікації А. Жіара в тваринному світі мімікрія розглядається, як необхідна для виживання адаптація (захисна мімікрія), та загрозлива й агресивна мімікрії, які існують для того, щоб обманути жертву та напасти на неї. Також існує інша класифікація в біології: пряма (тварина зацікавлена в маскуванні) та непряма (тварини різних видів несвідомо пристосовуються, виробляють щось на кшталт «професійного схожості») мімікрія [3]. Іншими словами, є як позитивні, так і негативні риси цього явища.
Так, в соціологічній науці воно визначається як захисне пристосування індивіда чи групи, що імітує поведінку і думку оточення [4]. Доктор соціологічних дисциплін А. С. Лобанова надає визначення мімікрії, об'єктивно існуючої у всіх суспільствах, необхідний і специфічний соціальний феномен людського буття, його організації та життєдіяльності. Вона виокремлює такі види соціальної мімікрії, як мімікрії-захисту, особливістю якої є тактика виживання людей за несприятливих умов, і мімікрії гараздування - стратегія реалізації своїх егоїстичних інтересів під маскою дотримання й виконання найвищих за суспільною значущістю та соціальною схвальністю ролей і функцій; соціального міметизму - життєве кредо «стати і бути чужим Я». Вона відзначає, що означені форми соціальної мімікрії можуть мати як деструктивний, так і конструктивний характер і залежать від мети мімікріанта [5, 79].
Аналізуючи вище перераховані трактовки мімікрії, можна зауважити, що політична мімікрія трактується в якості синоніма таких слів, як неправда, вигода, маскування, політична гра. На наш погляд, ця думка справедлива, але частина політичних діячів вимушена вдаватися до мімікріювання для впровадження, наприклад, своєї політичної програми або для того, щоб отримати владу.
Тому не слід надавати однозначно негативну оцінку політичній мімікрії. На нашу думку, досить вдалим є визначення Д. Ольшанского, який розкриває поняття, як складний комплекс захисних заходів і пристосувань соціально-політичного характеру, що дозволяють вижити і зберегтися тим соціальним групам, силам і верствам, для яких у суспільстві виникли нестерпні умови життя і діяльності; вимушений засіб самозахисту в кризових ситуаціях [4]. В залежності від мотивації мімікріанта, процес і матиме негативні/позитивні риси.
Отже, на нашу думку, політична мімікрія - це складний політичний феномен, який має як деструктивний, так і конструктивний характер, сприяє адаптації, пристосуванню політичних суб'єктів і певною мірою маніпуляції свідомістю громадян. З одного боку, політична мімікрія є політичною грою, а іншого, - механізмом самозахисту. Враховуючи різні мотивації політиків-мімікріантів, ми пропонуємо наступну класифікацію політичної мімікрії: мімікрія-захист, мімікрія-пристосування і мімікрія-агресія. В залежності від раціональної/нераціональної компоненти вона є: усвідомлена і неусвідомлена.
Виходячи із складності досліджуваного явища, є потреба подальших наукових розробок щодо уточнення його визначення та формування класифікації.
Література:
1. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол.: О.С.Мельничук (голов. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1983. - 543 с.
2. Словник іншомовних слів / За редакцією члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. - К.: Головна редакція УРЕ,1974. - 776 с.3. Кайуа Р. Миф и человек. Человек и сакральное / Кайуа Р. - М.: ОГИ, 2003. - С. 83-104.
4. Энциклопедии & Словари. - Режим доступу: http://enc-dic.com/%20sociology/Mimikrija-Socialnaja-4277.html.
5. Лобанова А.С. Феномен соціальної мімікрії : монографія / А.С. Лобанова. - К. : Інститут соціології НАН України, 2004. - 300 с.
