XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Богайчук А.І., Рурак І.І. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА

Богайчук А.І., Рурак І.І.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА

Проголошення конституційного права людини на вільне розпорядження своєю здатністю до праці істотно змінює правовий статус працівника як суб'єкта трудового права. У зв'язку з акцентуванням уваги на правах людини у сучасних умовах посилюється пріоритет інтересів і потреб кожного окремого працівника.

Сьогодні правовий статус працівника регулюється виключно законами, зокрема, Конституцією України, Кодексом Законів про Працю і в перспективі - Проектом Трудового кодексу України.

Проблемам правового регулювання статусу працівника в трудовому праві в окремих аспектах приділяли увагу такі вчені, як О.Б. Зайцева, О.М. Клюєв, І.Я. Кисельов,  Ю.П. Орловський, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, В.Г. Ротань, О.І. Процевський, В.М. Толкунова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та ін. Разом з тим, ряд теоретичних і практичних питань у сфері регулювання правового статусу працівника ще залишаються невирішеними.

Важливими складовими КЗпП і проекту ТКУ є положення, що регламентують правовий статус працівника, який є носієм трудових прав, отже, одним із основних суб'єктів трудових відносин. Зазначене зумовлює необхідність проведення порівняльно-правового аналізу положень КЗпП і проекту ТКУ.

Становлення ринкових трудових відносин, їх демократизація виявили потребу юридичної переоцінки правового становища працівника. Метою проекту ТКУ є визначення основних засад реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці, забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців (ст. 1 проекту ТКУ).

У КЗпП не наведено визначення терміна «працівник». Проте на підставі аналізу його норм можна визначити ключові ознаки працівника:

- фізична особа, яка досягла встановленого законом віку;

- фізична особа, яка уклала трудовий договір.

Проект ТКУ містить чітке визначення терміна «працівник». Згідно ст. 20 проекту ТКУ працівник - фізична особа, яка вступила в трудові відносини на підставі трудового договору.

Умови набуття особою статусу працівника містяться у главі XIII КЗпП «Праця молоді». Ст. 188 КЗпП визначає чи не єдину умову укладення трудового договору - досягнення віку. Відповідно до ч. 1 цієї статті  не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 р. Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 14 або 15 років.

Проект ТКУ дублює окремі положення КЗпП і встановлює низку принципово нових умов набуття особою статусу працівника, які відображаються у ст. 20, зокрема:

- працівником може бути особа, яка досягла 16 років. Для окремих категорій працівників законом може бути встановлено вищий віковий ценз;

- конкретизується письмовий характер згоди батьків на застосування праці 14 -та 15-річних осіб;

- визначається, що в організаціях кінематографії, театральних та інших творчих організаціях дозволяється за письмовою згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, приймати на роботу осіб, які не досягли 14 років, для участі у створенні творів мистецтва, якщо це не завдає шкоди їх здоров'ю, моральному розвиткові і процесу навчання;

- іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого службою зайнятості України;

Згідно ст 23 проекту ТКУ  вимоги до працівників встановлюються законодавством із дотриманням вимог щодо недопущення дискримінації у сфері праці. Вони можуть стосуватися наявності у працівника відповідної освіти, професійної підготовки, досвіду трудової діяльності, віку, наявності громадянства та знання мови. Невиконання законодавства під час прийняття на роботу щодо встановлених до працівника вимог є підставою для звільнення його з роботи. Дані вимоги носять рекомендаційний характер.

Крім того, проект ТКУ не вирішує питань щодо залучення до праці осіб, визнаних обмежено дієздатними чи недієздатними, що значно ускладнюватиме застосування їх праці роботодавцями.

Основою правосуб'єктності будь-якої особи є її права. Нормами КЗпП передбачено цілу низку трудових прав працівника, які забезпечуються державою : право громадян України на працю; право на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру; право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Проект ТКУ, на відміну від КЗпП, установлює основні трудові права : право на працю; право на оплату праці; право на відпочинок; право на повну зайнятість та захист від безробіття; право жінок на особливий захист материнства; право на захист від незаконного звільнення та низку інших трудових прав, ним визначено сучасну систему трудових прав.

Проте, сформульована у проекті ТКУ система трудових прав не є оптимальною. При доопрацюванні проекту ТКУ доцільно відійти від практики поділу трудових прав на основні та неосновні; чіткіше системно визначити процедуру реалізації працівниками своїх прав; системно визначити вичерпний перелік можливих обмежень трудових прав працівників та відповідні правові наслідки; передбачити систему трудових прав працівників з інвалідністю та інших осіб, які перебувають у службово-трудових відносинах з державою та органами місцевого самоврядування. 

У КЗпП системно не визначено трудові обов'язки працівника. Вони містяться у різних статтях та у визначенні терміна «трудовий договір». Отже, домінуюча частина трудових обов'язків працівника визначається на локально-правовому рівні. Існують випадки, коли працівники, не маючи доступу до цих документів, залишаються необізнані у своїх обов'язках.

З огляду на зазначене, проект ТКУ у частині визначення трудових обов'язків працівника потребує доопрацювання з таких питань:

- визначення системи трудових обов'язків працівника;

- встановлення чітких, прозорих та доступних механізмів їх виконання;

- визначення системи трудових обов'язків працівників-інвалідів та інших осіб, які перебувають у службово-трудових відносинах з державою та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, визначення правовового статусу працівника у трудовому праві потребує доопрацювання і вдосконалення. Адже лише за умов чіткого й прозорого трудового законодавства працівник зможе ефективно реалізовувати свою здатність до праці.

Література :    

1. Конституція України вiд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР /  [ Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-2%F0

2. Кодекс законів про працю : чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15 вересня 2010 р. - К.: Паливода А. В. - 2010. - 88 с.

3. Трудовий кодекс України: проект Закону України від 04.12.2007 р. N 1108. [ Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF0US00I.html

4. Абрамович Р. М. Аналіз статей Проекту Трудового кодексу України / [Електронний ресурс]. / Р. М. Абрамович. - Режим доступу :

http://vu.ua/article/Velika_Ukraina/VU_law/545.html

5.  Костюк В. Л. Правовий статус працівника: порівняльно-правовий аналіз КЗпП України і Проекту Трудового кодексу України / [Електронний ресурс] / В. Л. Костюк. - Режим доступу : http://kadrovik.ua/content/pravovii-status-prats-vnika

6. Осовий Г. В. Проект Трудового кодексу України: проблеми і перспективи / [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://www.fpsu.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2631%3A2010-06-18-14-22-38


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>