XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бондар О.В. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ АНАЛОГІЇ

Аспірант, Бондар Олександр Валерійович
Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника,
аспірант кафедри кримінального права і процесу

ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНО- ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ АНАЛОГІЇ

У дослідженні аналогії закону і аналогії права, їх соціальних цінностей, призначення місця і ролі в механізмі правового регулювання необхідно йти від простої зовнішньої форми (логічної основи) до складнішої внутрішньої форми, змісту, суті (юридичної природи).
До відповідного юридичного результату при застосуванні норми за аналогією ми приходимо не безпосередньо, тобто через запрограмоване для даного випадку правило, а опосередковано, через схожу для цього випадку, але не ідентичну норму. Суть аналогії закону, таким чином, полягає в тому, що ми від схожості відносин (матеріальна основа) переходимо до схожості в юридичній основі - поширюємо дію норми на відносини, подібні до предмету її регулювання. У якості типової моделі врегульованого правом відношення виступає юридична норма. Вона указує на вигляд суспільного відношення, його місце в предметі правового регулювання, на можливих суб'єктів, їх права і обов'язки і так далі.
Деякі автори вважають, що аналогія закону і аналогія права складають єдиний правовий інститут аналогії [1,с.39]. Проте не завжди уточнюється, що стоїть за цим поняттям: просто певне юридичне явище або правовий інститут в конкретному науковому значенні цієї категорії.
У юридичній літературі не раз зверталася увага, що термін «інститут» використовується для позначення різних правових явищ [2,с.120]. Тим самим він позбавляється необхідної чіткості, наочності, визначеності, хоча немає сумнівів, що термін «інститут» повинен уживатися лише в єдиному значенні - для характеристики однієї із структурних ланок в системі права [3,с.13]. Інституту аналогії властиво всі основні ознаки, які дозволяють характеризувати його як структурний підрозділ системи права [4,с.139-142]. За своєю природою це відособлена частина юридичних норм, що забезпечує цілісну самостійну дію на суспільні відносини, які не врегульовані нормами права, але знаходяться у сфері правового регулювання і вимагають правової регламентації.
Окремі науковці відносять аналогію до матеріально-правового институту [5,с.139-142]. і пояснюють це суттю самої аналогії. Інші відносять аналогію до «процедурно-процесуального інституту», що цілком виправдано, бо інститут аналогії забезпечує захист суб'єктивних прав і інтересів громадян [6,с.73]. Хоча інститут аналогії в основному обслуговує норми матеріального права, але в кримінально-процесуальному праві він покликаний упорядковувати відносини, які не передбачені правом, але вимагають юридичної оцінки в процесі вирішення судових справ. Інститут аналогії вказує лише на порядок використання норм або принципів права.
Об'єднання аналогії закону і аналогії права в єдиний інститут теоретично виправдано і в іншому плані. Цим підкреслюється: а) спільність юридичних умов застосування аналогії закону і аналогії права; б) юридичний характер діяльності по казуальному заповненню пропусків. Звертається увага не на зовнішню сторону, форму заповнення пропусків за допомогою аналогії закону або аналогії права, тобто на їх логічну основу, а на юридичну природу, їх суть, якісну своєрідність і відмінність від інших правових явищ [7,с.]. ; у) єдиний організуючий початок для правової оцінки обставин які не врегульовані нормами права (інститут аналогії - єдиний засіб оперативного заповнення прогалин).
Інститут аналогії має певну функцію, яка полягає в правовій оцінці дій, безпосередньо не врегульованих юридичними нормами, в казуальному заповненні пропусків в праві. Його призначення, і мета полягають в тому, щоб забезпечити відповідність між правом як динамічною системою і розвитком суспільних відносин, завданнями правового регулювання [8,с.139-142]. Процес заповнення пропусків за допомогою інституту аналогії слід відносити до індивідуального піднормативного регулювання суспільних відносин.
Регулятивність в даному випадку виражається в тому, що за допомогою інституту аналогії відбувається впорядкування відносин, неврегульованих правом, введення їх в певні рамки. На основі норми, регулюючої схожий випадок, а також на основі юридичних принципів визначаються права і обов'язки сторін, межі їх поведінки у відповідній ситуації. Інститут аналогії виступає тут як чинник, що забезпечує організацію суспільних відносин, їх конкретність, спрямованість, зміст.
Література:
1. Карташов В.Н. Застосування права. Ярославль, 1980, с.39;
2. Іоффе О.С. Структурні підрозділи системи права.// Вчені записки ВНІСЗ, вип.14, М., 1968, с.51-52;
3. Васильев A.M. Категорії теорії права. Автореф докт.дис, М., 1975. С.13;
4. Алексеев С.С . «О природе, признаках и месте юридического института в структуре права», Указ соч., т.2, с. 139-142; он же. Структура советского права. С.119-149;
5. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. М., 1995.-12с;
6.Чувилев А. Деятельное раскаяние// Российская юстиция, 1998, N6. С.11;
7. Шимановский В. Новое в процедуре разъяснения прав участников процесса на предварительном следствии.// Законность, 1996, N 2. С.32-34;
8. Строгович М.С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности М , 1939.-214с;
9. Асмус В.Ф. Логика. М., 1947.-335с.
e-mail: investportfel@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>