XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Борщаківська О. В., к. е. н., Тимрієнко І. Ю. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА У ПРОМИСЛОВОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА ПРОЦЕСУ КАЛЬКУЛЮВАННЯ

Борщаківська О. В., студентка магістратури

Науковий керівник: к. е. н., Тимрієнко І. Ю.

Вінницький фінансово-економічний університет

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА  У ПРОМИСЛОВОСТІ:  ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА ПРОЦЕСУ КАЛЬКУЛЮВАННЯ

У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обгрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення.

Облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції завжди вважалися найважчими ділянками в роботі бухгалтерії будь-якого виробничого підприємства.

Після введення в дію П(С)БО для обліку всіх витрат та калькулювання собівартості продукції витрати підприємства доцільно ділити на невичерпні та спожиті. Невичерпні (неспожиті) витрати - це збільшення зобов'язань чи зменшення активів у процесі діяльності для отримання доходу в майбутніх періодах (товари та сировина на складі), спожиті - це збільшення зобов'язань та зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Щодо фінансового обліку витрат виробництва, то для узагальнення інформації про спожиті витрати відкривають рахунок 23 «Виробництво», за дебетом якого на вибір підприємства, чи з кредиту рахунків витрат 8 класу, або прямо з рахунків запасів, зносу, поточного та ін., протягом місяця відображають усі прямі спожиті витрати на продукцію за елементами витрат, а наприкінці місяця з кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відносять суму загальновиробничих витрат: усі фактичні змінні та розподілені постійні. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати не відносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованої продукції шляхом віднесення до дебету рахунка 901 «Собівартість готової реалізованої продукції».

Таким чином, за кредитом рахунка 23 «Виробництво» відображають суму фактичної виробничої собівартості завершеної (готової) продукції. Причому готову i оприбутковану на склад продукцію протягом місяця відображають за обліковою вартістю (насамперед тому, що розподіл загальновиробничих витрат відбувається тільки після закінчення місяця), а наприкінці місяця облікова вартість коригується на суму відхилень від фактичної виробничої собівартості.

Щодо калькулювання собівартості продукції, то згідно з П(С)БО 16 для визначення собівартості продукції необхідно розділяти виробничі витрати на ті, які формують виробничу собівартість, та на витрати періоду, які не впливають на величину собівартості.

До введення в дію П(С)БО калькулювання собівартості продукції виробничих підприємств здійснювалося на підставі Положень з планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), які затверджено постановою Кабінету Міністрів, та галузевих інструкцій, які розроблено щодо специфіки відповідних промислових виробництв.

До введення в дію національних П(С)БО калькулювання собівартості продукції у промисловості проводилося відповідно до Типового положення з планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості , згідно з яким існували такі види собівартості:

• «виробнича собівартість» як сума прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці виробників, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів, інші витрати виробництва, цехові (загальновиробничі) витрати та загальногосподарські витрати (адміністративні);

• «повна собівартість промислової продукції» як сума виробничої собівартості та позавиробничих витрат (збутових);

• «собівартість валової продукції» - всі витрати поточного періоду на виробництво промислової продукції;

• «собівартість товарної продукції» - витрати на виробництво та збут протягом усього циклу виробництва.

Після введення в дію П(С)БО 16 до історичної (фактичної) виробничої собівартості продукції повинні включатися лише виробничі витрати: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати i загальновиробничі витрати. Загальногосподарські (адміністративні) витрати не включено до виробничої собівартості, а разом з витратами на збут та іншими операційними витратами віднесено до витрат періоду.

Таким чином, на сьогодні виробнича собівартість менша за виробничу собівартість, що обчислювалася раніше, на суму загальногосподарських витрат, а показник повної собівартості розраховується тільки за власним бажанням підприємства i використовується не для фінансового обліку (оцінка активів), а для аналізу i контролю витрат за видами продукції, центрами витрат i сферами відповідальності; для прогнозування; довгострокового планування та для визначення конкурентоспроможної ціни на продукцію. При цьому більшість виробничих підприємств вважає (i ми з цим погоджуємося), що не включати загальногосподарські витрати до виробничої собівартості продукції - неправильно, тому що ці спожиті витрати є реальними складовими собівартості конкретних виробів i пов'язані з процесом виробництва. Не зовсім правильним вважаємо i невключення цих витрат та витрат на збут до розрахунку валового прибутку Звіту про фінансові результати (форма № 2), адже якщо витрати віднесено на виробництво то вони повинні відшкодовуватися не за рахунок прибутку, який закладено до ціни, а як виробничі витрати.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>