XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бойко О.П., к.е.н. Гарбар Ж.В. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Бойко Олексій Петрович

Науковий керівник - к.е.н., доцент Гарбар Ж.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Побудова системи управління кредитними кооперативними закладами, і зокрема - кредитними спілками, базується на принципах кредитної кооперації. Ці принципи визначають суттєву відмінність кредитних кооперативів від комерційних фінансових установ. Система управління сучасних кредитних спілок увібрала у себе елементи класичних моделей кредитних кооперативів - „сільських кас" Ф.Райффайзена і „народних банків" Г.Шульце-Деліча.

Класичні моделі кредитних кооперативів, що виникли у XІX ст. у Німеччині, стали прообразами сучасних спілок в усьому світі, у тому числі - і в Україні.

Сучасні кредитні спілки у різних країнах світу мають певні відмінності в управлінській структурі, проте основні органи управління і їх функції для усіх кредитних спілок залишаються однаковими.

Система управління сучасною українською кредитною спілкою відображена у Законі України „Про кредитні спілки" та „Типовому Статуті кредитної спілки".

Згідно Закону України „Про кредитні спілки", органами управління кредитної спілки є загальні збори її членів, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління [1].

Деякі функції та повноваження, не передбачені Законом України "Про кредитні спілки" та „Типовим Статутом кредитної спілки", включаються до компетенції загальних зборів спілками самостійно. Наприклад: обрання та переобрання персонального складу правління; можливість передачі окремих повноважень одних органів управління іншим; вирішення суперечок, що виникають серед органів управління спілкою та ін.

Однією з найбільш важливих сучасних проблем становлення системи внутрішнього управління кредитних спілок в Україні є питання кворуму на річних загальних зборах. При стрімкому зростанні кількості членів у кредитних спілках, значна їх частка користуються послугами спілки одноразово або вкрай рідко. При цьому членську громаду можна умовно розділити на „активних" і „неактивних" членів. Так, станом на 01.01.2011р., загальна кількість членів українських кредитних спілок становила 1631,3 тис. чол., у т.ч. „активних" (тих, що мають внески або беруть кредити принаймні раз на рік) - 669,2 тис. чол., тобто 37,4% [2]. Таким чином, для визнання річних загальних зборів легітимними, має бути забезпечено присутність або представництво щонайменше 50% від загальної кількості членів, дві третини з яких є пасивними і майже не користуються послугами спілки. З метою удосконалення процедури проведення річних загальних зборів, доцільно змінити зазначену вимогу щодо кворуму в 50% від загальної кількості членів на аналогічний відсоток від кількості „активних членів", тобто таких, що користуються послугами спілки не рідше, як раз на рік.

Загальна структура управління сучасної української кредитної спілки відповідає світовому досвіду діяльності кооперативних організацій, проте в Україні часто можна спостерігати безвідповідальність ключових посадових осіб у здійсненні управління та фінансової діяльності. На практиці, такі органи управління, як спостережна рада і ревізійна комісія, часто не виконують покладених на них функцій управління і контролю. В цих умовах правління кредитної спілки часто працює безконтрольно.

Окрім чіткого визначення відповідальності керівників органів управління кредитної спілки у законодавчих актах, доцільним є також формування типових внутрішніх положень та інструкцій, які б чітко роз'яснювали не лише повноваження окремих керівних органів і посадових осіб, а й містили змістовні та зрозумілі пояснення по всіх аспектах діяльності кредитної спілки. Нормативні акти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг містять вимогу до наявності у кредитних спілках 7 внутрішніх положень: про фінансові послуги кредитної спілки, про документообіг кредитної спілки, про кредитний комітет кредитної спілки, про правління кредитної спілки, про ревізійну комісію кредитної спілки, про спостережну раду кредитної спілки, про фінансове управління кредитної спілки. На практиці, ці положення лише дублюють норми Закону України „Про кредитні спілки" і „Типового статуту кредитної спілки".

Таким чином, з ціллю удосконалення системи управління кредитних спілок, потрібна деталізація і стандартизація норм та правил їх функціонування.

Принциповим моментом, який відрізняє сучасні українські спілки від класичних моделей, є введення обмеженої відповідальності членів лише розміром власного паю. Цей крок безумовно сприяв підвищенню популярності кредитної кооперації і збільшив число залучених членів. У процесі еволюції кредитної кооперації від класичних моделей до сучасної, спостерігається також тенденція до їх спеціалізації на суто фінансових послугах і збільшення кількості видів цих послуг.

Так, сучасні кредитні спілки у різних країнах світу надають своїм членам повний спектр фінансових послуг: кредити (споживчі, підприємницькі, виробничі, іпотечні, оздоровчі, освітні тощо), термінові та депозитні вклади, розрахунково-касове обслуговування, грошові перекази, пластикові картки, дорожні чеки. Нажаль, для українських кредитних спілок цей набір обмежується лише прийняттям вкладів і наданням кредитів.

Слід також відмітити, що у процесі еволюції управлінської структури кредитних спілок кількість управлінських органів збільшилася. Відбулося чітке розподілення повноважень і функцій. Зокрема, виділились в окрему одиницю кредитний комітет та ревізійна комісія, що надало структурі управління спілкою додаткової логіки. З іншого боку, деякі органи або інститути, як наприклад - інститут почесного членства, властивий народним банкам, у процесі еволюції зникли за своєю непотрібністю.

Система управління кредитної спілки має три рівні: стратегічний, тактичний і оперативний. До стратегічного рівня управління кредитної спілки відноситься спостережна рада. Вона приймає стратегічні рішення щодо розвитку установи. Тактичний рівень включає правління. До оперативного рівня управління відносяться керівники функціональних підрозділів - кредитного комітету, бухгалтерії, служби фінансової безпеки, каси тощо.

Деякі аспекти поточного і стратегічного управління кредитними спілками зазнають впливу з боку державного регулятора - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг).

Таким чином, система управління у сучасній українській кредитній спілці набула рис, характерних для обох класичних моделей кредитних спілок: „сільських кас" Ф.Райффайзена і міських „народних банків" Г.Шульце-Деліча. За суттю та ідеологією, сучасна українська модель кредитної спілки більш схожа на модель „народного банку", а за структурою управління - на „сільську касу". Водночас, сучасна модель української кредитної спілки набула нових, відповідних нинішнім тенденціям розвитку кооперативного руху, рис: спеціалізація виключно на фінансових послугах і обмеження відповідальності членів до розміру власного паю.

Література:

1.Про кредитні спілки: Закон України від 20.12.2001р. №2908-ІІІ.

2. http://www.dfp.gov.ua/ - Державна комісія з регулювання фінансових послуг України.

 

e-mail: bo_tanika@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>