Бойко Р.О., Донченко Т.В. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

Бойко Р.О., Донченко Т.В.

Хмельницький національний університет

ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

Постановка проблеми. Проблема банкрутства суб'єктів господарювання в Україні з кожним роком стає все більш актуальною для вітчизняної практики через глибоку структурну кризу, яка охопила не тільки економіку нашої країни, а й сколихнула та порушила фінансову стабільність у всьому світі. Ця криза характеризується глибоким спадом виробництва в більшості галузей вітчизняної економіки, невирішеною дотепер проблемою взаємних неплатежів, нестабільною фінансовою ситуацією та обвальним збільшенням числа збиткових підприємств, що в свою чергу призводить до заборгованості виплати заробітної плати, відсутності самофінансування програм розвитку суб'єктів господарювання, зниження надходжень до державного бюджету. Таким чином дана ситуація має негативний фінансово-економічний, політичний та соціальний вплив на ситуацію в нашій країні.

Актуальність даної теми зумовлена різкою необхідність розроблення комплексу профілактичних заходів цілеспрямованого характеру для оздоровлення фінансово-економічної ситуації, що склалася в економіці України за останні роки. Неплатоспроможність суб'єктів господарювання спричиняє проблеми, пов'язані зі збереженням технологічної цілісності, підтримкою соціальної сфери, стабільністю податкових надходжень. Саме розвиток сфери виробництва засобів виробництва є необхідною умовою виходу економіки країни з кризового стану.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематику формування та розвитку системи запобігання банкрутству підприємства розглядають у своїх наукових працях такі вітчизняні та іноземні вчені, як Наливайко А. П.,    Нікітіна Н., Телін С.В., Терещенко О., Тинний І.В. та інші. В роботах даних авторів розкрита сутність та природа таких понять як «економічна криза», «банкрутство підприємств» та «санація», проаналізовані причини та наслідки настання кризи для підприємства та економіки в цілому. Також сформовані певні системи заходів та імовірні стратегії запобігання банкрутству та виходу з ситуації економічної нестабільності і кризи.Мета статті полягає в розвитку теоретичних положень та розробці методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення стійкості та запобігання банкрутства суб'єктів господарювання України.

Виклад основного матеріалу. Під кризовою ситуацією розуміють погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання, пов'язане насамперед зі спадом виробництва, розладом фінансового стану, погіршенням економічних показників діяльності промислових підприємств. На початковій стадії кризова ситуація приймає форму банкрутства бізнесу - погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання, пов'язане з падінням рентабельності, збитковістю, обумовлених падінням попиту на продукцію суб'єктів господарювання внаслідок її неконкурентноздатності. Наступною стадією є технічна неплатоспроможність, тобто будь-які внутрішні і зовнішні порушення платіжної дисципліни з боку суб'єктів господарювання при розрахунках з контрагентами, акціонерами і працівниками, що носять тимчасовий характер (до 3 місяців). Технічна неплатоспроможність перетворюється в неплатоспроможність у розумінні банкрутства, коли внутрішні і зовнішні порушення платіжної дисципліни з боку суб'єктів господарювання при розрахунках з контрагентами, акціонерами і працівниками починають носити хронічний характер (більше 3-х місяців) або це виявляється у втраті фінансової незалежності суб'єктами господарювання. Завершальною стадією розвитку кризової ситуації є економічне банкрутство, що являє собою розбалансування господарського механізму промислових підприємств, викликане зниженням конкурентноздатності продукції і відбите в неплатоспроможності, збитковості і порушеннях ефективної структури капіталу [4, с. 14].

Кризовий стан підприємства в основному викликаний браком власних коштів та неефективним розпорядженням залучених та запозичених коштів. Крім того за не достатньої кваліфікаційної підготовленості керівників або неправильного застосування управлінських рішень менеджерами підприємства, нейтралізація негативних кризових явищ іноді не можлива. За відсутності конкретної програми та стратегії дій підприємство може дійти до повного банкрутства та ліквідації господарюючої одиниці.

Завдання оздоровлення суб'єктів господарювання повинно починатися вже при банкрутстві бізнесу з появою перших негативних тенденцій у розвитку суб'єктів господарювання. І тоді процес запобігання банкрутства суб'єктів господарювання в промисловості являє собою набір таких цілеспрямованих дій, реалізація яких базується на постійному моніторингу їх фінансового стану з урахуванням зовнішнього середовища, яке змінюється, і призводить до підвищення стійкості на ринку, тим самим забезпечуючи дотримання інтересів суб'єктів господарювання, їх працівників, кредиторів, держави і суспільства.

Для ефективного управління підприємством та завчасно визначати імовірну кризову ситуацію, що може призвести до банкрутства в майбутньому, фінансовий менеджер повинен втілювати в життя основні функції антикризового управління [2, с. 100]:

•-  планування - це процес визначення цілей організації та їх змін, стратегій і програм антикризової стабільності, ресурсів для їх досягнення;

•-  організація - це формування оптимальної структури та обсягу використовуваних коштів, апарату управління і кадрів для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

•-  мотивація - система заохочень і санкцій, що стимулює зацікавленість усього колективу;

•-  контроль - прогнозування відхилень від намічених цілей для своєчасного оперативного внесення змін, спрямованих на підвищення ефективності антикризових заходів.

Основними принципами антикризового управління є постійна готовність до реагування та превентивність дій. Згідно з даними положеннями краще запобігти кризі, а ніж забезпечувати нейтралізацію негативних наслідків, необхідно повністю реалізувати внутрішні можливості виходу з кризової стану та використовувати в разі необхідності відповідні форми санації підприємства для запобігання банкрутству підприємства.

Цілями запобігання банкрутства підприємств повинні бути [1, с. 153]:

•-  забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства;

•-  отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності.

Існують певні напрями дій які сприяють підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання і запобіганню банкрутства підприємства:

•-   технологічні нововведення. Сучасні фор­ми автоматизації та інформаційних технологій справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробниц­тва продукції (надання послуг);

•-   рівень ефективності використання устаткування. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підви­щення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяль­ності суб'єктів господарювання;

•-   ресурсозберігаючі технології. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефек­тивності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбере­ження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ре­сурсів і джерелами постачання;

•-   конкурентоспроможність продукції. Якість продукції  і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання;

•-   працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники;

•-  організація і система. Єдність трудового колективу, раціо­нальне делегування відповідальності, належні норми керування характеризуютьефективність діяльності підприємства (уста­нови), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію уп­равлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продук­тивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи;

•-   стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації);

•-   інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефек­тивності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури.

Постійний моніторинг діяльності суб'єктів господарювання та практична реалізація економічного механізму запобігання банкрутства можуть бути здійснені за допомогою запропонованого алгоритму діагностики банкрутства в економіці, що включає в себе такі етапи: підготовчий етап (добір команди аналітиків, постановка мети і завдань діагностики), етап збору інформації (збір інформації, добір релевантної її частини, оцінка вірогідності зібраної інформації), етап проектування (побудова інструментів: фактори, симптоми, схеми управлінського аналізу, система показників діагностики, математичні моделі, метод експертних оцінок), розрахунковий етап (написання програмних засобів і розрахунки), аналітичний етап (оцінка й аналіз), етап видачі рекомендацій (прогноз розвитку і рекомендації щодо запобігання кризової ситуації) [5, с. 40].

Висновки. Таким чином, на сучасному етапі більшість підприємств нашої країни знаходяться або в кризовій ситуації, або на межі кризи. Це вимагає створення системи заходів, що допоможе завчасно спрогнозувати банкрутство підприємств, виявити негативні кризові явища та застосувати заходи антикризової політики управління щодо недопущення чи подолання фінансової кризи. Як було вже сказано, набагато легше контролювати ситуацію коли ти проінформований аналітичними даними та легше впоратися з кризовими явищами якщо постійно працювати у напрямках як застосування технічних нововведень та ресурсозберігаючих технологій, аналізу ринку та конкурентного середовища, удосконалювати організацію праці, підвищувати мотивацію та кваліфікацію працівників. Отже, усі ці напрямки діяльності включає стратегія завчасного запобігання банкрутства підприємств. Дослідження функцій та основних напрямків антикризового управління підприємств обумовлює системне бачення напрямків та етапів роботи, які повинні бути проведенні для досягнення високого рівня стійкості та платоспроможності господарюючих суб'єктів у всіх галузях економіки, які повинні бути враховані під час формування плану заходів для запобігання кризових ситуацій та банкрутства підприємств і їх нормальної роботи.

Література:

•1.  Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2009. - С. 153-158;

•2.  Никитина Н. Антикризисное финансовое управление предприятием: исследование фактов внутренней и внешней среды // Проблемы теории и практики управления. - 2007. - №7. - С. 91-101;

•3.  Телін С.В. Антикризове управління як засіб запобігання банкрутства підприємств // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2010. - №5. - Т.2. - С. 216-219;

•4.  Терещенко О. Банкрутство підприємства // Економіка України. - 2007. - №10. - С. 14-15;

•5.  Тинний І.В. Становлення інституту банкрутств підприємств в Україні // Економіка України. - 2006. - № 8. - С. 40-41.

Залиште коментар!