Бойко Ю.І. НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Бойко Ю.І.
Харківський національний економічний університет
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
В наш час Інтернет-технологій багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і долаючи географічні бар'єри. Не стає виключенням і освіта. Зараз вже не обов'язково знаходитись поруч з викладачем. Достатньо великий час існує заочна форма навчання студентів, але її можливості дуже обмежені. Інтернет дає змогу розширити їх, зробити заочне навчання справді повноцінним та всеохоплюючим.
Наслідком процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.
В Україні розвиток дистанційного навчання почав прискорюватися з прийняттям Закону України "Про Національну програму інформатизації", затвердження Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 р. №1494 "Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 рр.", Наказу міністра освіти і науки України №802 від 04.12.2003 р. "Про затвердження Заходів щодо реалізації Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 рр.", затвердження Наказом Міністерства освіти і науки України Положення "Про дистанційне навчання" №40 від 21.01.2004 р. тощо [1].
У нашій державі уже нараховується чимало вищих навчальних закладів (ВНЗ), які проводять навчання з елементами дистанційної освіти, а саме Національна академія державного управління при Президентові України, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Національний технічний університет "ХПІ", Національний аерокосмічний університет "ХАІ", Національна академія податкової служби, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, Технологічний університет Поділля тощо.
Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи і здійснювався за несприятливих умов. По-перше, рівень інформатизації українського суспільства становить не більш як 2-2,5% від рівня країн Заходу. 85% шкіл оснащені комп'ютерною технікою, яка не відповідає сучасним вимогам, відсутні спеціалізовані робочі місця дистанційного навчання. Освіта практично не охоплена Internet системою. Лише близько 50 навчальних закладів (університети, інститути, коледжі, школи тощо) мають власні Web-сайти, що, безумовно, недостатньо в масштабі держави [3]. Водночас зміст Web-сайтів носить виключно інформаційний характер і не спрямований на навчання.
Дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.
Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання [9].
Педагогічні технології дистанційного навчання - це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.
Інформаційні технології дистанційного навчання - це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку [9].
Незначна за часом та обсягом частина навчального процесу дистанційної освіти може здійснюватись за очною формою (складання іспитів, практичні, лабораторні роботи тощо). Кількісні та змістовні показники цієї частини залежать від напрямку підготовки (спеціальності) та етапу розвитку дистанційної освіти і визначатимуться нормативними документами Міністерства освіти і науки України.
Технології дистанційного навчання можуть використовуватись не тільки в дистанційній освіті, а й в інших формах навчання: очній, заочній, екстернаті; крім того - в окремих дисциплінах або блоках дисциплін, що призначені для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації окремих осіб та (або) груп слухачів [9].Система ДО має ряд переваг і значно розширює коло потенційних студентів. Одержати освіту дистанційно має можливість молодь, яка не може поєднувати навчання з роботою або проживає у віддаленій від обласних центрів місцевості; військовослужбовці; домогосподарки; керівники; бізнесмени або студенти, що бажають паралельно одержати освіту. Дистанційна форма навчання підходить майже всім, тому що дає можливість гармонійно поєднувати навчання та повсякденне життя [2].Варто відзначити, що ДО - доступна можливість одержати освіту за кордоном з мінімальними фінансовими витратами при великому виборі спеціальностей, оскільки більшість ВНЗ Європи та США ввели таку зручну для студентів форму освіти набагато раніше, ніж Україна [2].
Відзначимо головні переваги дистанційної форми навчання:
- доступність всім верствам населення;
- відсутність необхідності відвідувати лекції і семінари;
- демократичний зв'язок «викладач - студент»;
- комплексне програмне забезпечення;
- провідні освітні технології;
- індивідуальний процес навчання;
- гнучкі консультації.
Незважаючи на досить об'ємний перелік позитивних якостей дистанційної освіти, як і в будь-якій іншій формі навчання, в ній можна виділити кілька недоліків. Перш за все це ускладнена ідентифікація дистанційних студентів, оскільки на сучасному етапі розвитку технологій перевірити, хто ж саме здає екзамен досить складно. Однак, ВНЗ, які надають можливість навчання на дистанційних курсах, знайшли вихід з ситуації в обов'язковій присутності студента на кількох екзаменах у вищому навчальному закладі. При цьому є обов'язковим надання документів, що підтверджують особу.
Крім того, досить вагомою проблемою є низька пропускна спроможність електронної мережі під час навчальних чи екзаменаційних телеконференцій.
Від цього, передовсім, страждають дистанційні студенти невеликих містечок України, яким, власне, найбільше підходить ДО через географічну віддаленість від наукових осередків.
Виділяють три типи технологій, які застосовуються при дистанційній освіті. Перша технологія - навчання на основі паперових і аудіоносіїв (навчально-методичні посібники, касети, підручники). Зі студентом працює викладач, який перевіряє виконання завдань, які надсилаються поштою, і готовий відповісти на питання студентів по телефону, або ж провести консультацію у спеціальних навчальних центрах. Друга технологія - телевізійно-супутникова. Вона дуже дорога і не дуже часто використовується. Третя технологія - Інтернет - навчання, або мережева технологія. Найчастіше у процесі дистанційного навчання використовується усі згадані вище технології у різних пропорціях [5].
Дослідження в галузі педагогічної технології підтверджують, що потенціал комп'ютерного дистанційного навчання може бути найбільш ефективно використаний при вивченні іноземних мов, яке включає обговорення, інтенсивну розумову активність та колективну діяльність. Одним із перспективних напрямків роботи в системі дистанційного навчання іноземних мов є інтегрований підхід до вирішення основних завдань, які поєднують у цій системі: комплекс технологій з високим дидактичним потенціалом і телекомунікаційну технологію; комп'ютерне навчання іноземних мов, технологію мультимедіа та методи інтенсивного навчання іноземних мов. Нині в Україні споживачам пропонуються численні й різноманітні електронні посібники та комп'ютерні програми для вивчення іноземних мов.
Дистанційне навчання іноземним мовам разом з друкарськими засобами широко використовує можливості телебачення, відеозаписи, а останніми роками - CD-ROM. Останніми роками університети різних країн звернули увагу на те, що існує можливість використання комп'ютерних телекомунікаційних технологій для цілей навчання на відстані, у тому числі і іноземним мовам. Умовно можна виділити три основні види дистанційного навчання іноземним мовам: радіо-уроки, теле-уроки та комп'ютерні повчальні програми. Програми дистанційного навчання іноземним мовам будуються на базових підручниках, що містять основну учбову інформацію, причому ці підручники не обов'язково можуть бути орієнтовані на дистанційне навчання, але повинні містити основну інформацію, давати основні знання.
Додатково до підручників використовуються професійно орієнтовані методичні розробки відповідних курсів, аудіо-матеріали, відеозаписи, компакт-диски і, нарешті, можливості комп'ютерних телекомунікаційних технологій, таких як електронна пошта, голосова пошта, електронні конференції, електронна дошка оголошень, програмні системи в Інтернет та інші [8]. Успішність і якість дистанційного навчання іноземним мовам великою мірою залежать від ефективності організації і методичної якості використовуваних матеріалів, а також керівництва, майстерності педагогів, що беруть участь в цьому процесі.
Розробляючи концепцію дистанційного навчання іноземним мовам, необхідно приймати до уваги, з одного боку, дидактичні властивості і функції телекомунікацій, мультимедійних засобів як технологічна основа навчання, а з іншої - концептуальні напрями дидактичної організації такого навчання як елементу загальної системи освіти на сучасному рівні [7].
Специфіка дисципліни "іноземна мова" полягає у тому, що домінуючим компонентом змісту навчання іноземної мови є не основи наук, а способи діяльності - навчання різних видів мовної та мовленнєвої діяльності: мовлення, аудіювання, читання, письма. Згідно з психологічною теорєюї діяльності, навчання будь-якого виду діяльності здійснюється у процесі її реалізації. В основі формування умінь з будь-якого виду іномовної мовленнєвої діяльності лежать слухомоторні навички. Тому пріоритет у навчанні іноземних мов має належати виконанню вправ усного характеру. У цьому полягає як специфіка дисципліни, так і основна складність викладання іноземних мов, особливо, при формуванні навичок мовлення. Для вирішення таких завдань слід орієнтуватися на вибір оптимальних засобів навчання, виходячи, передусім, з їх дидактичних особливостей та функцій. Специфіка навчальної дисципліни "іноземна мова" - формування комунікативної компетенції - потребує пріоритету інтерактивних засобів навчання для індивідуальної або групової роботи студентів [6].
Дистанційне навчання іноземних мов із використанням комп'ютерних та телекомунікаційних технологій має забезпечувати реалізацію таких завдань, як:
- формування і розвиток умінь та навичок читання з безпосереднім використанням матеріалів мережі Інтернет;
- удосконалення умінь аудіювання на основі адаптованих та автентичних звукових текстів;
- формування умінь і навичок перекладу та реферування текстів за фахом;
удосконалення умінь монологічного та діалогічного мовлення;
- розширення активного та пасивного словників, ознайомлення з лексикою сучасної іноземної мови, яка відображає певний етап розвитку культури країни, соціального та політичного ладу суспільства;
- формування елементів глобального мислення (діалог культур);
- формування стійкої мотивації пізнавальної діяльності, потреби використання іноземної мови у реальному спілкуванні;
- формування культури спілкування [4].
Отже, можна зробити висновок, що дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.
Підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.
Навчання іноземним мовам в умовах дистанційної освіти спрощуються тими фактами, що цей процес заощаджує час викладача та студента, розширює знання студента, який в змозі використовувати мережу Інтернет.
Перспективою подальших досліджень може бути поглиблене вивчення переваг та недоліків впровадження дистанційної освіти в Україні та визначення методів навчання іноземним мовам в умовах дистанційного навчання.
Література:
1. Дистанційне навчання: Перспективи розвитку мовної освіти [Електронний ресурс] / А.О. Кравченко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em6/content/08kaoelo.htm
2. Дистанційна освіта [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/distance/
3. Дмитренко П.В. Дистанційна освіта / П.В. Дмитренко, Ю.А. Пасічник. - К.: НПУ, 1999. - 25 с.
4. Дмитриева Е.И. О перспективах и возможностях дистанционного обучения иностранным языкам с использованием компьютерных телекоммуникационных сетей / Е.И. Дмитриева // Иностранный язык в школе. - 1997. - № 2. - С. 11 - 15.
5. Ибрагимов И.М. Информационные технологии и средства дистанционного обучения: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / И.М. Ибрагимов [под ред. А.Н. Ковшова]. - М.: Издательский центр "Академия", 2005. - С. 20
6. Карамышева Т.В. Изучение иностранных языков с помощью компьютера. В вопросах и ответах / Т.В. Карамішева. - СПб. : Союз, 2001. - 192 с.
7. Кияшко О.В. Дистанційне навчання іноземним мовам / О.В. Кияшко // Інформаційні технології в професійній освіті. - 2010. - № 155(2).
8. Клейнер А. Танец перемен: новые проблемы сомообучающихся организаций / А. Клейнер. П. Сенге, Ш. Робертс и др. ; пер. с англ. - М.: 2004. - С. 10
9. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні : (затверджено Постановою МОН України В.Г.Кременем 20 грудня 2000р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/00.html
E-mail: julianet@yandex.ru
