Подпишитесь на рассылки о научных публикациях
Бойцун Ірина Ярославівна
студентка V курсу юридичного факультету
Тернопільського національного економічного університету
МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД ЯК ОДИН З ДІЄВИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Коли партнери укладають договори, вони найчастіше виходять із того, що договірні відносини складатимуться сприятливо, і між ними не виникатиме проблем, пов'язаних з виконанням тих чи інших зобов'язань за умовами договору. Водночас, керуючись стародавнім прислів'ям Si vis pacem para bellum (хочеш миру - готуйся до війни), вже під час укладення договору слід добре подумати про те, як вирішуватимуться суперечки між сторонами договору, і передбачити, яка саме судова установа є компетентною для вирішення спору та яким чином виконуватиметься судове рішення [1].
Арбітраж (у загальному розумінні) це будь-який арбітраж (третейський суд), незалежно від того, утворюється він спеціально для розгляду конкретної справи чи провадиться постійно діючою арбітражною установою. При цьому третейський (арбітражний) суд обирається самими сторонами для розгляду спору. По суті, це форма приватного правосуддя, яке ґрунтується на угоді, укладеній спеціально для цього сторонами спору, де арбітраж наділяється повноваженнями, які аналогічні повноваженням судді, проте виникають з угоди між сторонами [7, c. 111].
Щодо міжнародного комерційного арбітражу, то термін «міжнародний» має відносне значення, адже арбітражний трибунал створюється відповідно до національного права і у своїй діяльності послуговується національним процесуальним правом. Внаслідок цього за своєю природою міжнародний комерційний арбітраж є національно-правовим інститутом. Термін «міжнародний» має відношення лише до суті спору, адже суперечка випливає з міжнародних торговельних чи комерційних відносин між суб'єктами господарської діяльності, переважно зареєстрованими у різних юрисдикціях.
Термін «комерційний» тлумачиться широко й охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру: як договірних, так і позадоговірних. [10, c. 3].Найважливішими міжнародними джерелами правового регулювання міжнародного комерційного арбітражу є Нью-Йоркська конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1960 р. та Європейська конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р.Україна ратифікувала Нью-Йоркську конвенцію про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень у 1960 р. з двома застереженнями: держава застосовує Конвенцію стосовно визнання і приведення до виконання рішень, винесених на території іншої учасниці договору; стосовно рішень, винесених на території сторін, що не є учасниками домовленості, держава застосовує Конвенцію лише тією мірою, в якій дані держави визнають режим взаємності.
Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж набула чинності 7 січня 1964 р. Україна приєдналася до Європейської конвенції 25.01.1963 р. [4, c. 141-142].
Міжнародний комерційний арбітраж посів чільне місце в національній правовій системі України з 1994 року після визнання Типового арбітражного закону ЮНІСІТРАЛ підставою для створення відповідного Закону України (№4002-ХІІ від 24.02.94). Разом з прийняттям Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» було створено два додатки, які регулюють діяльність двох постійно діючих арбітражних установ, а саме: Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії, які функціонують при Торгово-промисловій палаті України [7, c. 13].
Відповідно до п. 1.1 Регламенту міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, який затверджено рішенням президії ТПП від 25.08.1991 р., протокол № 107 (3), МКАС є судом загальної компетенції і вирішує спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічних та інших видів економічних зв'язків з іноземними елементами.
Арбітраж може прийняти справу до свого провадження тільки на підставі угоди сторін про це - арбітражної угоди, яка є наріжним каменем усього інституту міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна угода настільки важлива, наскільки й умови про якість товару чи строки його поставки. З арбітражною угодою, її наявністю та дійсністю тісно пов'язані всі правовідносини, що виникають у сфері міжнародного комерційного арбітражу, починаючи з етапу можливого звернення однієї зі сторін спору до державних судів при запереченні компетенції третейського суду розглядати спір, при розгляді справ про скасування арбітражних рішень, а також на етапі визнання та виконання арбітражних рішень [3, c. 127].
Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер, чи ні. Така угода сторін може бути включена в текст зовнішньоторгового контракту і, в цьому випадку, її називають «арбітражне застереження». Вона може бути укладена у вигляді окремої угоди, тоді її іменують «третейський запис» або окрема арбітражна угода, підкреслюючи її відокремленість від основного контракту [5, c. 71].
Арбітражна угода повинна бути викладена ясно і чітко, аби бути ефективною, щоб арбітраж міг відбутися. Занадто нечітке, незрозуміле формулювання арбітражної угоди не дозволяє встановити дійсні наміри сторін щодо арбітражного механізму вирішення спору, що, як правило, тягне визнання арбітражної угоди недійсною.
Типові арбітражні застереження розробляються арбітражними органами для спрощення укладення арбітражної угоди і для попередження можливих помилок при їх укладенні, що можуть призвести до визнання арбітражної угоди недійсною. Типові застереження різних арбітражних органів розрізняються між собою формулюванням і обсягом, проте всі вони обов'язково зважають на специфіку даної установи і передбачають всі елементи, необхідні для дійсності арбітражної угоди [8, c. 183].
В умовах все більшого розвитку і спеціалізації міжнародного економічного обміну роль комерційного арбітражу зростає. Перевага арбітражу полягає, насамперед, у тому, що він забезпечує прийнятну, доступну і більш просту, на відміну від судової, процедуру вирішення спорів. Досить суттєвим є і те, що сторони можуть формувати склад арбітражу, який розглядає і вирішує справи, що сприяє довірі сторін до арбітрів і їхньої компетентності.
Провадження в арбітражі передбачає також можливість узгодити взаємоприйнятну мову провадження, провадження в арбітражі має конфіденційний характер на відміну від гласності судового процесу, що також є його перевагою.
До переваг арбітражу належить і можливість обирати не тільки прийнятну арбітражну процедуру, а й прийнятне право. Рішення комерційного арбітражу, на відміну від рішень суду, є остаточними, що сприяє завершеності будь-якого арбітражного провадження. Перевагою є і те, що рішення арбітражів швидше визнаються і виконуються за кордоном, ніж рішення державних судів. Це пояснюється тим, що Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року не має аналогів за географічним охопленням серед міжнародних угод про визнання і виконання іноземних судових рішень.
Незважаючи на те, що арбітраж базується на договорі, його ефективність залежить від системи державного регулювання форми вирішення суперечок. Держава повинна передбачити норми, які забезпечують підтримку державними судами третейської форми вирішення суперечок. Найважливіша роль державних судів у примусовому виконанні арбітражної угоди і примусовому виконанні арбітражного рішення. Якщо держава не може забезпечити підтримку арбітражеві за допомогою державних судів на цих двох етапах, то арбітраж втрачає свою ефективність [2, c. 85].
Література:
1. Бондарєв Т. Міжнародний комерційний та інвестиційний арбітраж. Законодавство і практика / Т. Бондарєв [Електронний ресурс] // Юридичний журнал. - 2005. - №5. - Спосіб доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1713.
2. Висоцька О. До проблеми: міжнародна арбітражна практика / О. Висоцька // Персонал. - 2005. - №1. - с. 85-87.
3. Волощук О. Арбітражна угода в міжнародному комерційному арбітражі / О. Волощук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - N 10. - С. 126-137.
4. Гуменюк В. Правові аспекти діяльності міжнародного комерційного арбітражу / В. Гуменюк // Право України. - 2008. - №4. - с. 139-145.
5. Кот О. Арбітражна угода: правова природа та порядок укладення / О. Кот, І. Зєваков // Юридичний журнал. - 2008. - № 3. - С. 71- 74.
6. Мальський М.М. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні. К.: Arzinger & Partners, 2007. - 165 c.
7. Назаренко В. Розгляд спорів, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин міжнародним комерційним арбітражем / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №5. - с. 111-115.
8. Притика Ю. Д. Міжнародний комерційний арбітраж: Питання теорії та практики: Монографія. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - 516с.
9. Торгашин О. Актуальні аспекти становлення та розвитку міжнародного комерційного арбітражу в Україні / О. Торгашин // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №8. -с. 91-96.
10. Торгашин О. Міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційний орган / О. Торгашин // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №11. - С. 3-7.
e-mail: I_russja@ukr.net