Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж набу­ла чинності 7 січня 1964 р. Україна приєдна­лася до Європейської конвенції 25.01.1963 р. [4, c. 141-142].

Міжнародний комерційний арбітраж посів чільне місце в національній правовій системі України з 1994 року після визнання Типового арбітражного закону ЮНІСІТРАЛ підставою для створення відповідного Закону України (№4002-ХІІ від 24.02.94). Разом з прийняттям Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» було створено два додатки, які регулюють діяльність двох постійно діючих арбітражних установ, а саме: Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії, які функціонують при Торгово-промисловій палаті України [7, c. 13].

Відповідно до п. 1.1 Регламенту міжна­родного комерційного арбітражного суду при ТПП України, який затверджено рішен­ням президії ТПП від 25.08.1991 р., протокол № 107 (3), МКАС є судом загальної компетенції і вирішує спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічних та інших видів економічних зв'язків з іноземни­ми елементами.

Арбітраж може прийняти справу до свого провадження тільки на підста­ві угоди сторін про це - арбітражної угоди, яка є наріжним каменем усьо­го інституту міжнародного комерцій­ного арбітражу. Арбітражна угода на­стільки важлива, наскільки й умови про якість товару чи строки його поставки. З арбітражною угодою, її наяв­ністю та дійсністю тісно пов'язані всі правовідносини, що виникають у сфе­рі міжнародного комерційного арбітражу, починаючи з етапу можливо­го звернення однієї зі сторін спору до державних судів при запереченні ком­петенції третейського суду розгляда­ти спір, при розгляді справ про скасування арбітражних рішень, а також на етапі визнання та виконання арбітраж­них рішень [3, c. 127].

Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер, чи ні. Така угода сторін може бути включена в текст зовнішньоторгового контракту і, в цьому випадку, її називають «арбітражне застереження». Вона може бути укладена у вигляді окремої угоди, тоді її іменують «третейський запис» або окрема арбітражна угода, підкреслюючи її відокремленість від основного контракту [5, c. 71].

Арбітражна угода повинна бути викладена ясно і чітко, аби бути ефективною, щоб арбітраж міг відбутися. Занадто не­чітке, незрозуміле формулювання арбітражної угоди не дозволяє встанови­ти дійсні наміри сторін щодо арбітраж­ного механізму вирішення спору, що, як правило, тягне визнання арбітраж­ної угоди недійсною.

Типові арбітражні застереження розробляються арбітражними органами для спрощення укладення арбітражної угоди і для попередження можливих помилок при їх укладенні, що можуть при­звести до визнання арбітражної угоди недійсною. Типові застереження різних ар­бітражних  органів  розрізняються  між собою формулюванням і обсягом, проте всі вони обов'язково зважають на специ­фіку даної установи і передбачають всі елементи,  необхідні для дійсності ар­бітражної угоди [8, c. 183].

В умовах все більшого розвитку і спеціалізації міжнародного економічного обміну роль комерційного арбітражу зростає. Перевага арбітражу полягає, насамперед, у тому, що він забезпечує прийнятну, доступну і більш просту, на відміну від судової, процедуру вирішення спорів. Досить суттєвим є і те, що сторони можуть формувати склад арбітражу, який розглядає і вирішує справи, що сприяє довірі сторін до арбітрів і їхньої компетентності.

Провадження в арбітражі передбачає також можливість узгодити взаємоприйнятну мову провадження, провадження в арбітражі має конфіденційний характер на відміну від гласності судового процесу, що також є його перевагою.

До переваг арбітражу належить і можливість обирати не тільки прийнятну арбітражну процедуру, а й прийнятне право. Рішення комерційного арбітражу, на відміну від рішень суду, є остаточними, що сприяє завершеності будь-якого арбітражного провадження. Перевагою є і те, що рішення арбітражів швид­ше визнаються і виконуються за кордоном, ніж рі­шення державних судів. Це пояснюється тим, що Нью-Йоркська конвенція про визнання і вико­нання іноземних арбітражних рішень 1958 року не має аналогів за географічним охопленням се­ред міжнародних угод про визнання і виконання іноземних судових рішень.

Незважаючи на те, що арбітраж базується на до­говорі, його ефективність залежить від системи державного регулювання форми вирішення суперечок. Держава повинна передбачити норми, які забезпечують підтримку державними судами тре­тейської форми вирішення суперечок. Найважли­віша роль державних судів у примусовому вико­нанні арбітражної угоди і примусовому виконанні арбітражного рішення. Якщо держава не може за­безпечити підтримку арбітражеві за допомогою державних судів на цих двох етапах, то арбітраж втрачає свою ефективність [2,  c. 85].

Література:

1. Бондарєв Т. Міжнародний комерційний та інвестиційний арбітраж. Законодавство і практика / Т.  Бондарєв [Електронний ресурс] // Юридичний журнал. - 2005. - №5. - Спосіб доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1713.

2. Висоцька О. До проблеми: міжнародна арбітражна практика / О. Висоцька // Персонал. - 2005. - №1. - с. 85-87.

3. Волощук О.  Арбітражна угода в міжнародному комерційному арбітражі / О.  Волощук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - N 10. - С. 126-137.

4. Гуменюк В. Правові аспекти діяльності міжнародного комерційного арбітражу / В. Гуменюк // Право України. - 2008. - №4. - с. 139-145.

5. Кот О. Арбітражна угода: правова природа та порядок укладення / О. Кот, І. Зєваков // Юридичний журнал. - 2008. - № 3. - С. 71- 74.

6. Мальський М.М. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні. К.: Arzinger & Partners, 2007. - 165 c.

7. Назаренко В. Розгляд спорів, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин міжнародним комерційним арбітражем / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №5. - с. 111-115.

8. Притика Ю. Д. Міжнародний комерційний арбітраж: Питання теорії та практики: Монографія. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - 516с.

9. Торгашин О. Актуальні аспекти становлення та розвитку міжнародного комерційного арбітражу в Україні / О. Торгашин // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №8. -с. 91-96.

10. Торгашин О. Міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційний орган / О. Торгашин // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №11. - С. 3-7.

e-mail: I_russja@ukr.net