XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бучковська Я.Г. СОЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

Я.Г. Бучковська

ПВНЗ «Хмельницький економічний університет»

СОЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

Одним із пріоритетів розвитку України є соціальна орієнтація економічної політики. З огляду на це головним завданням у соціальній сфері має стати цілеспрямоване забезпечення надійної реалізації прав і свобод громадян [3, с.6].

Серед соціальних інститутів сучасного суспільства освіта посідає одну з провідних позицій, адже добробут людини, рівень культури та духовності в суспільстві, темпи економічного, науково-технічного, політичного і соціального прогресу безпосередньо залежать від якості та рівня освіти, що є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства.

Система освіти в Україні складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Уже не один десяток років ця система потребує реформ та вимагає не сліпого копіювання зарубіжної практики, без відповідної адаптації до наших реалій та необхідного обсягу фінансових ресурсів в умовах їх хронічного обмеження, а освоєння історичного досвіду у виборі напрямів і шляхів становлення необхідного фундаменту. Доцільно враховувати ту спадщину, яку ми отримали від радянських часів з притаманними її позитивними рисами - безкоштовність, доступність, наявних соціальних пільг, які слід розвивати. Україні необхідно знайти оптимальне співвідношення між централізацією та децентралізацією управління в системі освіти, як це роблять інші країни, відповідно до національних особливостей. Та зміни мають стосуватись не тільки структури освіти, а і механізму її фінансування.

Незважаючи на існування багатоканального фінансування, будь-які зміни в системі освіти неможливі без належного фінансового забезпечення, а вивчений досвід, як командно-адміністративної, так і ринкових систем господарювання, підтверджує, що саме бюджет є їх домінуючим джерелом. В Україні за останні роки видатки зведеного бюджету на освіту зросли майже в 2,5 рази - з 33785 млн. грн. у 2006 р. до 79826 млн. грн. у 2010 р. (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка видатків зведеного бюджету на освіту в Україні

Розробено автором самостійно на основі даних [5,6] 

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Видатки зведеного бюджету на освіту 33785 44333 60959 66770 79826
•·        у % до загального обсягу видатків 19,2 19,6 19,7 21,7 21,1
•·        у % до ВВП 6,2 6,1 6,4 7,29 7,29

Законодавчо встановлено, що держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% національного доходу [4, ст. 61]. Оскільки розраховано, що 10% національного доходу становить приблизно 8% валового внутрішнього продукту [1, с. 3], тобто мінімальний обсяг фінансування освіти державою поки що не досягнуто та становить 7,29% ВВП.

            У системі безперервної освіти обов'язковою первинною ланкою є дошкільна освіта, частка видатків на яку постійно збільшувалась у загальному обсязі видатків зведеного бюджету на освіту: з 11,3% у 2006 р. до 12,8% у 2010 р. [6], оскільки і роль її суттєво зросла із запровадженням обов'язкової освіти для дітей старшого дошкільного віку. Освітні потреби населення у дошкільній освіті сьогодні не можуть бути задоволені у повному обсязі у зв'язку із зменшенням обсягів фінансування на початку 90-х років в умовах обмеженості бюджетних ресурсів і, відповідно, скороченням мережі та погіршенням матеріально-технічного стану функціонуючих закладів. Не вирішують проблем і дошкільні навчальні заклади приватної форми власності, частка яких у загальній кількості становить лише 2,3%. Тому першочерговим завданням у розвитку дошкільної освіти країни має стати розширення джерел фінансування, всебічне стимулювання інвестицій, спонсорських внесків юридичних та фізичних осіб і їх легалізація та забезпечення ефективності використання коштів на функціонування й розвиток дошкільної освіти.

            Отже, визначивши дошкільне дитинство як особливий національний ресурс, що дозволяє вирішувати складні проблеми соціально-економічного розвитку, поєднуючи зарубіжний досвід та національні освітні традиції, Україна повинна забезпечити якість та доступність дошкільної освіти, що сприятиме вихованню особистості і підтвердить її пріоритетну роль в системі національної освіти.

Література:

1.Красняков Є.В. Державне фінансування не має бути залишковим / Є.В. Красняков // Рідна школа. - 2004. - № 7-8. - С. 3-7.

2.Назарко С.О. Фінансове та інвестиційне забезпечення діяльності закладів освіти на регіональному рівні // Актуальні проблеми економіки, №7(85). - 2008р. - с. 198-203.

3.Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Урядовий кур'єр. - 4 червня 2002р. - №100. - с. 6.

4.Про освіту: від 23.05.1991р. №1060-12.- Закон України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12

5.Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

6.Офіційний сайт Комітету Верховної Ради України з питань бюджету [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/doccatalog/list?currDir=45096


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>