XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бураковська Н. СОЦІАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Студент Бураковська Наталія
Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

СОЦІАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Економічна політика України на сучасному етапі спрямована на перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки, яка припускає проведення такої соціальної політики, що, сприяючи розвиткові економіки, враховувала б інтереси всіх соціально-демографічних груп населення країни. Реформування соціальної сфери відповідно до вимог ринкової економіки в Україні вимагає вирішення проблем, що стоять на шляху створення соціально орієнтованої економіки, здатної забезпечити благополуччя і соціальний захист населення країни.
Підвищення значення соціальної політики торговельних підприємств сприяє поліпшенню якості життя не тільки персоналу підприємства, але й споживачів та суспільства в цілому. Узгодження інтересів працівників (підвищення якості життя, зміцнення здоров’я, задоволення культурних потреб) і підприємства (одержання прибутку, підвищення рентабельності, загальне процвітання) є складним, багатоаспектним процесом, що охоплює економічні і соціальні процеси на підприємстві і в зовнішньому середовищі, обґрунтовує необхідність використання можливостей соціальної політики й удосконалювання місії торговельного підприємства.
Однією з складових місії підприємства є задоволення споживчих потреб через просування товарів, очікуваних споживачами, що поєднує персонал, споживачів, посередників у процесі економічної діяльності і виключає ігнорування цінностей і переваг споживачів. Соціальна політика держави відповідає вимогам населення тільки за умови формування її на основі динамічно сформованої соціальної політики регіону, що, у свою чергу, створена з урахуванням досвіду формування соціальної політики підприємств у різних сферах людської діяльності, зокрема і торгівлі. У зв'язку з цим вивчення проблеми формування соціальної політики і стратегії торговельного підприємства є актуальною задачею на сьогодні.
Проблеми формування соціальної політики розглядаються в працях вітчизняних і зарубіжних учених: І. Багрової, Н. Гілберта, B. Гриньової, С. Гончарової, П. Спікера, С. Тетерського, О. Кривицької, та ін.
Взагалі комплекс заходів соціальної політики повинен спрямовуватися на збереження та відтворення трудового потенціалу народу, стимулювання необхідної мотивації продукуючої праці, запобігання масовому безробіттю та прогресуючому розпаду соціальної сфери – охорони здоров’я, освіти, культури, інших галузей сфери соціальної інфраструктури. Соціальна політика торговельного підприємства проводиться в такому ж напрямку. А саме: впровадження заходів щодо змін соціально-демографічної структури працівників, заходи щодо покращення умов і охорони праці, зміцнення здоров’я працюючих, заходи щодо поліпшення соціально-культурних та житлово-побутових умов працівників і їхніх родин.
Нажаль статистика є безжальною щодо соціальних програм в торговельних підприємствах. 8,4 % із 1804,7 тис. опитаних працівників торговельної сфери в 2007 році, вважають себе соціально незахищеними. 38,9% опитаних стверджують, що їхня заробітна платня є недостатньою для задоволення всіх особистих потреб. Невпевненість працівників у завтрашньому дні не є позитивним фактором соціальної політики торговельного підприємства, проте статистика свідчить про те, що 36,7% працівників сфери торгівлі не впевнені у збереженні роботи у найближчі 12 місяців, проте є тенденція до покращення, адже в 2006 році цей показник становив 39,6%[1].
Соціальній політиці торговельного підприємства не приділялося належної уваги: недостатньо чітко розділявся зміст соціальної та економічної політики, сфера соціальної політики підприємства обмежувалася проблемами поліпшення професійної підготовки і якості життя персоналу, соціальна політика підприємства розглядалася тільки в рамках соціальної відповідальності. Для працівника важливими факторами в роботі є можливість професійного росту, підвищення кваліфікації, забезпечення пільг для себе чи своїх дітей.
Отже, соціальна політика і соціальна стратегія торговельного підприємства повинна вестися в такому напрямку, хоча він і не повинен бути визначальним[1].
Ступінь реалізації соціальної стратегії підприємства визначається певними показниками, котрі залежать від безлічі факторів: характеру продукції, що реалізується, комплексності і складності технології продаж, розміщення підприємства, його географічного розташування, кількості працівників, їхніх демографічних характеристик і таке інше[2;143].
Соціальна стратегія має забезпечити належні соціальні результати реалізації стратегічного плану підприємства. Тобто, в результаті реалізації стратегії торговельного підприємства соціальне становище його працівників повинно не тільки не погіршитись, а суттєво покращитись. Крім того, реалізація стратегії підприємства не може погіршувати соціальні параметри його зовнішнього середовища.
На наш погляд, до основних шляхів реалізації соціальної стратегії торговельного підприємства можна віднести:
1. Реалізація на підприємстві пільг й гарантій в рамках соціального захисту працівників (соціальне страхування по старості, з нагоди тимчасової непрацездатності, безробіття й ін.), установлені на державному або регіональному рівні;
2. Надання своїм працівникам і членам їх родин додаткових пільг, що ставляться до елементів матеріального стимулювання, за рахунок виділених на цю мету коштів з фондів соціального розвитку підприємства. Надання додаткових пільг і послуг соціального характеру понад обов'язкові виплати повинні проводитися або по ініціативі адміністрації, що дійсно втілює в життя принципи соціальної кадрової політики, або в результаті тарифних угод між адміністрацією й радою трудового колективу (профкомом), як виразника інтересів працівників. Ці виплати мають стати такими ж обов'язковими для виконання, як і ті, що надаються відповідно до трудового законодавства.
3. Сприяння неформальному спілкуванню працівників, розвиткові художньої самодіяльності, спорту. Адже ці сфери життя розширяють світогляд людей, посилюють взаємоповагу й почуття колективізму. Усе необхідне спорядження повинне закуповуватись за рахунок прибутку підприємства.
Таким чином, соціальна політика торговельного підприємства як складова частина менеджменту, являє собою заходи, пов'язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг, послуг і виплат соціального характеру.
Соціальне спрямування умов колективного договору торговельного підприємства сприяє розвитку в колективі соціально-позитивного духу. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
1. Нормування і оплата праці, встановлення мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників;
2. Встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг;
3. Умов і охорони праці;
4. Житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку;
5. Умов зростання фондів оплати праці;
6. Встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Зацікавленість працівників у роботі на підприємстві і його успішної економічної діяльності тим вище, чим більше кількість наданих пільг і послуг, а також залежить від того, наскільки сума виплат перевищує встановлений законом розмір. При цьому скорочується плинність кадрів, тому що працівник навряд чи захоче втрачати численні пільги при звільненні. Соціальне забезпечення працівників, розвиток їхньої особистості, збереження здоров'я є умовою успішної діяльності торговельного підприємства.
В умовах світової економічної кризи багато підприємств торгівлі неспроможні в повному обсязі задовольнити всі соціальні гарантії для працівників, навіть виплату зарплати. Вже зараз на окремих підприємствах відбувається направлення працівників у безоплатні відпустки за ініціативою адміністрації або скорочення норм робочого часу [1].
Навіть у таких умовах керівництво торговельних підприємств області старається послідовно здійснювати політику щодо поліпшення ситуації із виплатою заробітної плати та забезпечення гарантованого державою рівня соціальних стандартів. Проте в умовах світової економічної кризи стан соціального захисту населення області буде залежати від подальших дій Уряду та змін в економіці країни.
Отже, метою соціальної політики на підприємстві повинно стати перетворення самого стратегічного планування соціального розвитку колективу у своєрідну конкурентну перевагу торговельного підприємства, а саме взаємозв’язок соціальної мети підприємства з економічною та маркетинговою стратегією з метою дотримання підприємством соціальних стандартів.
Література:
1. www.ukrstat.gov.ua
2. Кривицька О.Р. «Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку»//Фінанси підприємства - №3 – 2005р. – ст. 138-146
3. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. – К.: КНЕУ. – 2001р. – с. 18


Один комментарий к “Бураковська Н. СОЦІАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА”

  1. доцент:

    Тези в цілому не погані. Єдине, що впадає в око - викидаєм слово торговельне і суть не змінюється... :)
    + термін Уряд нормативно не регламентований/ Кабмін або виконавча влада. До речі нічого не зазначено про малі торговельні підприємства, а їх переважна к-сть.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>