XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Бущан А. О. АТЕСТАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА ПРИ ПРОХОДЖЕННІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Бущан Андрій Олегович

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

АТЕСТАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА ПРИ ПРОХОДЖЕННІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Атестаційна процедура є важливою складовою у процесі проходження державної служби, оскільки удосконалення та упорядкування проходження державної служби неможливе без періодичної атестації службовців. Необхідним є чітке окреслення інституту атестації в системі проходження державної служби.

Загалом, атестація є однією з важливих процедур, що проводиться під час просу­вання по службі.  Зазвичай, атестація проводиться один раз на три роки. Атестація - процес оцінювання результатів роботи, ділових і професійних якостей державного службовця, в результаті якого виявляється ступінь відповідності посаді, яку він обіймає. Відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р № 1922 «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» [12] атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займа­ній посаді за певних умов. Але, на сьогодні не існує єдиного законодавчого визначення самого поняття «атестації».

Відсутність чіткого визначення атестації призводить до активного наукового обговорення даного питання.

Ф. П. Негру визначає атестацію як порядок «проведення перевірки кваліфікації робітника шляхом періодичної оцінки його знань, досвіду, навичок, здібностей, тобто його відповідності займаній посаді чи роботі, яку він виконує» [1]. В даному випадку визначається періодичність атестації, тобто підтвердження рівня кваліфікації працівника, який атестується, та інших даних і міра відповідності роботі, яку виконує працівник. Саме тому по ряду питань атестація є віддзеркаленням професійного відбору, призначенням якого, як зазначається в літературі (Ю. П. Орловський, А. С. Пашков та ін.) виступає забезпечення раціональної розстановки та використання працівників та службовців. Такої ж думки дотримується і В. А. Глозман [1].

Достатньо цікавим є підхід до проблеми визначення поняття атестації, запропонований В. І. Куріловим. Він спробував обґрунтувати широке і вузьке поняття атестації та зазначає, що з етимологічної точки зору слово «атестація» означає визначення кваліфікації, рівня знань робітника чи службовця, його можливості, ділові та інші якості. Вчений намагається розмежувати зазначені поняття за сферами їхньої дії. Такий підхід навряд чи є прийнятним. Взагалі, конструкція, яка базується на «широкому» та «вузькому» тлумаченні атестації, містить в собі невизначеність і як наслідок цього - загрозу помилок при здійсненні практичної діяльності щодо проведення атестацій [1].

На думку Ю. М. Старілова, атестація - це діяльність, яка розкривається у повному обсязі лише при ефективному функціонуванні механізму атестації протягом всіх її етапів:

•-         підготовка атестації;

•-         проведення оцінки та здійснення контролю за працею службовців;

•-         прийняття рішень відповідним керуючим органом чи керівником за результатами атестації;

•-         реалізація рекомендацій атестаційних комісій щодо вдосконалення праці службовців та всієї адміністрації в цілому;

•-         вирішення виникаючих спорів, пов'язаних з проведенням атестації та її результатами;

•-         підведення підсумків атестації;

•-         поширення передового атестаційного досвіду [2].

Інститут атестації державних службовців - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі організації державної служби, при здійсненні державними службовцями покладених завдань та обов'язків щодо реалізації та забезпечення повноважень різних державних органів. Також необхідно відмітити, що до правового інституту атестації державних службовців відносяться матеріальні норми. Ці норми встановлюють статутні атестаційно-правові положення і процесуальні норми, які регулюють саму процедуру атестації.

Атестаційні норми встановлюють кола осіб, що підлягають атестації та терміни її проведення, склад атестаційних комісій, порядок проведення атестацій, розробку заходів щодо вдосконалення процедури атестації, а також визначають порядок виникнення, проходження та припинення атестаційно-правових відносин і служать для визначення цілей і завдань проведення атестації.

            Важливим також є питання при визначення належної правової бази атестації державних службовців. На даний час Порядок проведення атестації регламентується такими нормативно-правовими актами як: Закон України «Про державну службу» [3], Закон України «Про прокуратуру» [4], Наказ «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України» [5], Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [6], Закон України «Про Державну прикордонну службу України» [7], Закон України «Про Збройні Сили України» [8], Закон України «Про дипломатичну службу» [9], Закон України «Про міліцію» [10], Закон України «Про службу безпеки України» [11], Постанова «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» [12].

         Законодавчий рівень встановлення атестації не виключає можливості унормувати порядок її проведення на рівні підзаконних актів, якщо цей порядок не визначений законом. На підтвердження такого висновку,в якості прикладу,можна привести частину десяту статті 17 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» [13], згідно з якою Типове положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України.

В Законі України «Про державну службу» визначені питання державної служби, з яких Кабінет Міністрів України уповноважений видавати акти. Однак, питання щодо атестації державних службовців серед них відсутні. Більш того, у цьому Законі термін «атестація» або точніше «атестація державних службовців» взагалі не вживається. Значущість атестації та її наслідки, наявність у ряді інших законів відповідних положень, свідчать про віднесення питання встановлення атестації до основ державної служби, тобто до об'єктів виключно законодавчого регулювання. Таким чином, удосконалення положень Закону України «Про державну службу» щодо атестації є об'єктивним процесом.

Література:

•1.     Кравець В. Р. Атестація державних службовців в Україні: Автореф. дис., канд. юрид. наук: 12.00.07. - Одеса, 2004р.;

•2.     Старилов Ю. Н. Курс общего административного права: В 3 т. - Т. 2: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция. - М.: НОРМА, 2002 г.

•3.     Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.;

•4.     Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.;

•5.     Наказ «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України» від 19.10.2006 р.;

•6.     Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р.;

•7.     Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р.;

•8.     Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р.;

•9.     Закон України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 р.;

•10. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.;

•11. Закон України «Про службу безпеки України» від 25.03.1992 р.;

•12.  Постанова «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» від 28 грудня 2000 р;

•13.  Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>