XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Чеканова А. О. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ РІЕЛТОРА ЯК СУБ’ЄКТА ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

студентка IV курсу, Чеканова А. О.,

Криворізького економічного Інституту

 ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ РІЕЛТОРА ЯК СУБ'ЄКТА ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

У житлових правовідносинах беруть участь як публічно-правові утворення, до яких відносяться держава, так і юридичні і фізичні особи. Розглянуті суб'єкти житлових правовідносин детально вивчені у вітчизняних наукових працях. У той же час у законодавстві та в літературі упускається з виду один із суб'єктів - ріелтор. Передбачається, що ріелтор повинен вести комерційну діяльність на основі договору доручення або діючи в чужому інтересі без доручення.

У зв'язку з відсутністю правового регулювання діяльності агентств нерухомості в Україні сьогодні дуже складно розібратися в їх статусі та мірі відповідальності перед клієнтами.

За визначенням Вільної Інтернет енциклопедії Вікіпедії: ріелтор (англ. Realtor) - посередник, агент, що здійснює діяльність на ринку нерухомості з метою отримання доходу (комісійних). Ріелтор - це фізична особа, яка виконує ріелторську діяльність на підставі ліцензії, якщо цього вимагає закон, працює в штаті ріелторської фірми на підставі трудового договору, договору підряду або договору доручення з нею як індивідуальний підприємець без створення юридичної особи, зареєстрований у встановленому законом порядку.[1]

Наприклад, в США для того, щоб займатись ріелторською діяльністю, необхідно отримати ліцензію. Ця процедура складається з декількох етапів. Спочатку, претендент проходить спеціалізовані курси. Потім складає іспит, під час необхідно набрати 70% правильних відповідей.  Наступним етапом є пошук агентства для працевлаштування або його створення. Здійснювати ріелторську діяльність самостійно в США забороняється. Вся процедура є досить довготривалою та затратною. Окрім цього, необхідно зареєструватись в МЛС (мультілістингова система), в якій виставляється вся нерухомість для продажу або оренди; а також - отримати страховку.

В Україні ж склалась така ситуація, коли ріелторська діяльність не передбачена і не регулюється законодавством. Першою спробою закріпити її на законодавчому рівні був Указ Президента України «Про ріелторську діяльність» від 27.06.1999 № 733/99, який не вступив в силу, оскільки був відхилений Постановою Верховної Ради України від 14.07.1999 № 937-XIV.

07.07.2011 року на розгляд до Верховної Ради був внесений законопроект «Про ріелторську діяльність» за № 8781. Стаття 3 законопроекту визначала, що «ріелторською діяльністю є підприємницька діяльність, яка полягає в наданні визначених цим та іншими законами України послуг споживачам ріелторських послуг при здійсненні ними операцій з нерухомістю та/або реалізації ними прав на нерухомість».

Законопроектом передбачалось, що ріелтором може бути будь - яка дієздатна фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту за освітньо - кваліфікаційним рівнем «бакалавр», пройшла професійну підготовку та підвищення кваліфікації ріелторів, склала відповідний кваліфікаційний іспит, за підсумками чого отримала відповідні кваліфікаційні документи ріелтора та зареєстрована в Реєстрі ріелторів. Ріелтором не може бути особа, яка має непогашену судимість за корисливі злочини.

Стаття 23 Законопроекту визначала види ріелторської діяльності, до яких відносила:

1) брокерську діяльність на ринку нерухомості;

2) діяльність з організації торгів нерухомістю;

3) діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості;

4) діяльність з управлінню нерухомістю;

5) діяльність з проведенню ріелторської експертизи.

Законопроект частково переймав зарубіжний досвід У проекті пропонувалось визначити правові засади здійснення ріелторської діяльності в Україні з метою захисту, зокрема, прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб - споживачів ріелторських послуг, та забезпечення належного рівня відповідної діяльності.

Даний законопроект потребував певних доопрацювань, але 12.12.2012 року його було відкликано з Верховної Ради.

Дана ситуація є незрозумілою і абсолютно не допустимою. Відтягування прийняття Закону, який би здійснював регулювання ріелторської діяльності вважається недоцільним. В майбутньому, в законі  необхідно передбачити захист прав покупців та продавців житла від недобросовісних ріелторів.

Також було б доцільно запровадити ліцензування ріелторської діяльності. Оскільки це було реальним засобом її державного регулювання.

Література:

1.   [Електронний   ресурс].   -   Режим   доступу:   http://uk.wikipedia.org/wiki/Ріелтор%20%0d2

2. Каплій О. Розвиток і проблеми функціонування   ринку   нерухомості   в   Україні   / О. Каплій  //  Законодавство  України  про  нерухомість:  Бюлетень  законодавства  і  юридичної  практики  України.  -  1999.  -  №  4.  - 368 с.

3. Колесников  К.  В.  Ліцензування  ріелторської  діяльності  як  засіб  державного  регулювання  в  Україні  та  за  кордоном  /  К.  В.  Колесников  //  Форум  права.  -  2009.  -  №  3.  - С. 329-336   [Електронний   ресурс].   -   Режим   доступу:   http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09kkvtzk.pdf

4. Поминов А.В., Риэлтор как субъект жилищных правоотношений "Журнал российского права", N 8, август 2002 г.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>