XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Чеканова А.О. НЕВИПРАВНА ПОМИЛКА

Чеканова Аліна Олегівна

Криворізький економічний інститут

НЕВИПРАВНА ПОМИЛКА

Кожного року в світі відбуваються опитування, де прихильниками смертної кари виступають в основному особи з підлітковим максималізмом, саме вони віддають голос «за». Навіть у деяких учених - юристів народжуються ультра радикальні ідеї, несумісні з елементарними нормами правової держави.

Саме такі ідеї, що базуються головним чином на емоціях людей, відверто експлуатують політики. Вони розуміють, що смертна кара - найдавніший культурно - історичний інститут і вже в силу цього його вплив на масову свідомість має величезну силу. Прориваючись до влади, вирішуючи свої нагальні завдання або ж просто бажаючи нагадати про себе, вони не думають про те, що «використовувати смертну кару для дрібного політиканства - все одно, що розбуджувати сплячий Везувій для приготування ранкової кава». Поки вони не при владі, вони не замислюються над тим, що в силу своєї психологічної природи тема смертної кари відволікає увагу суспільства від проблем незмірно більше складних і важливих.

Розрахунок на те, що смертна кара може знизити рівень злочинності - це утопія. Причому - шкідлива утопія. Вона не просто веде від роботи з оздоровлення суспільства в бік прийняття простих і легких, але без очікуваного результату рішень. Вона ще більш принижує рівень суспільної моралі і філософії, робить суспільство лише гірше і зліше. Смертна кара - це не боротьба зі злом, і не справедливість. Це всього лише помста.

Основними факторами, що провокують злочинність, є бідність, невігластво, нерівність, психічні відхилення конкретного злочинця. Смертна кара ніяк не може впливати на зазначені причини. Потрібно вести мову не про смертну кару як таку, а про суспільство, про батьків, про дітей - у першу чергу. Проблема зростання випадків вбивств криється в моральному стані суспільства. Потрібно піднімати моральний стан суспільства, відроджувати традиційні духовні, культурні цінності, які б точно орієнтували на те, що погано, а що добре. Завжди вважалося, що вбивство - смертний гріх, навіть якщо таке рішення виносить суддя. І, перш ніж брати такий гріх на свою душу, треба згадати про відповідальність як перед собою, так і перед усім суспільством.

Вплив смертної кари на суспільство більш негативний, розбещуючий. В той час, як у Франції найбільш дієво працювала гільйотина, цей інструмент у вигляді іграшки був в кожній родині; діти для забави відрубували голови птахам, собакам, котам. Це показує, що смертна оказує вплив протилежний від того, який від неї очікують.

Мета кримінального покарання - це відновлення соціальної несправедливості, виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Страчений не є виправленим. Стало бути, смертна кара не відповідає і не може відповідати основним положенням кримінального покарання. Під відновленням соціальної несправедливості розуміється, що покаранням повинна бути згладжена та ідеальна шкода, яку злочин завдав державі. Смертна кара ж узаконює насильство, правосуддя здійснюється, щоб заспокоїти соціальні відносини - обурення.

Смертна кара - це не покарання, це помста з боку держави. Це як шматок м'яса, кинутий у натовп для задоволення миттєвих пристрастей.

Згідно даних Ради з прав людини ООН,  за останні 5 років в США було посмертно визнанні невинними 82 особи. Це становить 1 невинного на кожних 7 страчених. В країнах з високим рівнем корупції смертна кара взагалі становить велику небезпеку. Несправедливо: вона часто уражає людей з груп меншин і бідних людей, які не мають ресурсів і коштів, щоб захистити себе. Належність до того чи іншого соціального класу визначає якість юридичного представництва. Також відчувається расова, релігійна та ідеологічна дискримінація.

Слід сказати про те, що ніяка, навіть найдосконаліша, система правосуддя не застрахована від ймовірних помилок і пристрастей. Такі субʼєктивні, чисто людські фактори, як недосвідченість чи неуважність, безпринципність, схильність тиску громадської думки і т.п., можуть помітно вплинути на весь хід судового процесу і, головне, на винесення смертного вироку. Незалежно від кількості процесуальних гарантій, закладених в юридичній системі, або ступеня досконалості використовуваних в ній наукових і технологічних методів приводити систему правосуддя в дію завжди будуть живі люди, а людині, як відомо, взагалі властиво помилятися. Навіть достовірність даних тесту ДНК залежить від якості роботи людей, які їх збирають і інтерпретують, не кажучи вже про те, що не далеко у всіх випадках є можливим виявити сліди ДНК на місці злочину і тим більше про різноманітні можливості фабрикації доказів

Кертіс Едвард Маккарті провів 22 роки у вʼязниці, з них 19 років у камері смертників. Весь цей час він продовжував стверджувати, що вбивства не скоював. «Я думав, що живу в правовій державі, і перший час не залишав надії, що хтось зможе довести правду і витягти мене з вʼязниці. Тоді я був молодий, неосвічений і не розумів, в чому причини того, що відбувається. У наступні роки я тричі поставав перед суддями на повторних процесах, і щоразу мене засуджували до смертної кари. Я бачив, як над моїми сусідами і приятелями по вʼязниці вирок виконувався ... Найжахливіша річ, яку зі мною зробив уряд - це те, що я сам змінився під впливом життя в місцях увʼязнення.» Про те, що результати первісних аналізів були сфабриковані, стало відомо лише в 2000 році, коли наукової співробітниці хімічної лабораторії Джойс Джілквіст було предʼявлено звинувачення у фальсифікації даних. Ще двоє увʼязнених, чиї аналізи робилися в тій же лабораторії, були виправдані - вони виявилися невинні, а дані теж були сфабриковані Джойс Джітквіст. Нарешті, в 2002 році тест ДНК підтвердив невинність Маккарті. Після нової серії розслідувань він був повністю виправданий і вийшов на волю в 2007 році. Своїм звільненням Кертіс Едвард Маккарті зобовʼязаний роботі організації The Innocencе Project.

Олександр Кравченко був заарештований за звинуваченням у вбивстві девʼятирічної Олени Закотнової. Під тиском слідства визнав себе винним і був засуджений до 15 років позбавлення волі. На вимогу родичів загиблої справу було переглянуто ( переглядалася 3 рази). У результаті вирок був змінений на смертну кару і приведений у виконання. Олександру Кравченку на момент його виконання було 29 років. А через сім років був заарештований Чикатило, який і скоїв вищеописане вбивство і, відповідно, розстрільний вирок щодо Кравченка було відмінено.

Саке Менде в Японії був виправданий лише через 33 роки після винесення смертного вироку в 1950 році.

«Плід мого досвіду має гіркий присмак: я не вірю, що смерть хоча б одного з страчених мною якимось чином попередила інші вбивства. Я вважаю, що смертна кара не дає жодних результатів. Вона - лише помста» Піерпоінт, Великобританія, кат в минулому.

Існує тісний звʼязок між високим цивілізаційним рівнем і відсутністю особливо варварських і жорстоких заходів покарання, таких як смертна кара, катування, четвертування і т. д. Соціологічні дослідження також підтверджують, що чим менше освічена, чим менше забезпечена і чим менше захищена людина, чим нижче стоїть вона на соціальних сходах, тим дешевше вона цінує життя, тим частіше визнає репресію основним інструментом наведення «порядку», тим більше прихильників «твердої руки», тим більше прихильників смертної кари. Ті, хто виступає проти смертної кари, звертаються до розуму, а їх противники - до межуюючих з інстинктами почуттям, які ніякими доводами розуму спростувати неможливо.

Спеціальні дослідження прямо вказують на те, що правова необізнаність населення, неповнота і спотвореність правових уявлень (про диференціацію відповідальності, кваліфікації злочинів, санкції і т.д.) - універсальний чинник, який не має національних кордонів і не залежить від особливостей культурного розвитку, правових систем і механізмів правосуддя.

Дослідження в різних країнах показують, що аргументи прихильників смертної кари грунтуються головним чином на емоційних мотивах, на середньо статистичних уявленнях, а не на знанні фактичного предмета. Інформації про складність і суперечливість цієї проблеми широкі верстви населення не мають, вони не знайомі ні з тенденціями в практиці її застосування, ні з драматичними моментами прийняття рішення по конкретній кримінальній справі, ні з процедурою виконання вироку і тому виходять лише з уявлень, що виникають на основі емоційних чинників, під враженням трагедії конкретного злочину.

В 90 - х рр.. в США провели експеримент, який дуже серйозно змінив суспільну атмосферу навколо інституту смертної кари. ЗМІ почали поширювати інформації про розкритих судових помилки, про наростаюче число необґрунтовано засуджених до смертної кари і через довгі роки звільнених з вʼязниць, де містилися «смертники». З'являлись нові дані про звільнених з «черги смертників» у звʼязку з необґрунтованістю звинувачення викликали все більше стримане ставлення до смертної кари серед широких верств населення країни, причому цей процес розвивався досить швидко і набував незворотного характеру. Опитування, яке регулярно проводилось ЗМІ, показали, що дві третини опитуваних вважають за краще призупинити приведення у виконання смертних вироків до тих пір, поки не буде повністю доведена справедливість звинувачення і скарги засуджених не будуть переглянуті. Не випадково, узагальнюючи підсумки опитувань і оцінюючи перспективи смертної страти, газета New York Times констатувала: «Час цієї ідеї пройшло». Близько 72% опитуваних висловились проти смертної кари.

Виконання вироку у вигляді смертної кари - заподіяння насильницької смерті, яка з урахуванням принципів кримінального права повинна бути виконана максимально безболісно, не завдавати фізичних, моральних мук страчуваному. Однак у світовій практиці все зовсім не так. Сучасні види покарань заподіюють не тільки моральні страждання, а й фізичні. Сам факт очікування страти, дату якої засудженому у більшості країн не повідомляють, доводить майже до божевілля. Відомі випадки, коли люди чекали страту роками. Наприклад, у Японії засуджені очікують виконання до 40 років, і це в порядку норми! Не рідкість, коли смертники вмирають природною смертю. А чому ніхто не згадує про родичів смертників?

У минулому році іранський суд засудив до смертної кари 22 - річного хлопця, який зізнався в тому, що він чотири рази вживав спиртні напої. Згідно іранськими законами, перший випадок вживання алкоголю карається штрафом, другий і третій - різними термінами тюремного увʼязнення, а четвертий - смертю.

Світове співтовариство глибоко засуджує смертну кару, приймає багато нормативних актів, щодо її заборони - Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські та політичні права, Резолюція генеральної асамблеї ООН № 32/61, Женевська Конвенція, Європейська конвенція про захисту прав та основних свобод людини та багато - багато інших.  Існує багато міжнародних організацій, які займаються питаннями ліквідації смертної кари в усьому світі, це й Amnesty International, «Разом проти смертної кари», Всесвітня коаліція проти смертної кари, The Innocencе Project, Dui Hua Foundation.

Ставлення до цієї міри покарання - питання моральної домінанти кожної людини; ставлення до неї суспільства - індикатор панують у ньому вдач і умонастроїв, показник того, наскільки воно перейнялося ідеями справедливості, гуманізму і цивілізованості. Не дарма У. Черчілль свого часу зауважив, що настрої та примхи суспільства у ставленні до злочинності і злочинцям - найнадійніша перевірка на цивілізованість будь - якої країни.

В сучасному світі будь - які заклики до повернення смертної кари є неприпустимими і безвідповідальними. Смертна кара є лише каталізатором більш масового психозу, беззаконня, помсти і жорстокості.

Кожен процес щодо визначення - призначати особі смертну кару чи ні, коштує від 2 до 3 млн доларів США, а довічне утримання в в'язниці - 500 тис. Сума в 4 рази менша. Це трапляється через намагання знизити процент судових помилок. В цю суму входить організація всіх етапів судового процесу, оплата безкоштовного адвоката, підвищена безпека тримання ув'язненого в спеціальній камері смертника, оплата роботи ката, сама процедура позбавлення людини життя, а сам процес тягнеться в середньому 10, 5 років. Один процес в штаті Каліфорнія може коштувати 15 млн $ (згідно даних, які надав директор вашингтонського Центру інформації про смертну кару Річард Дітер). Окрім цього, засуджені тяжко працюють в місцях позбавлення волі. Вони шиють спецодяг, займаються столярництвом та багатьма іншими важкими роботами.

Рівень злочинності не знижується через введення смертної кари. Нині, рівень злочинності в США вищий в 6 разів, ніж в ВБ,  в 5 разів, ніж в Австралії, де немає смертної кари. Спостереження, які проводила ООН з 1988 по 2002 рр. вивчали взаємозв'язок між смертною карою та кількістю вбивств, зазначають в звіті, що «було б невірним прийняти гіпотезу про те, що смертна кара впливає на зниження кількості вбивств в істотно більшою мірою, ніж загроза і застосування менш суворого, на перший погляд, покарання - довічного ув'язнення». Згідно результатів дослідження ООН в 2010 році, які вивчали географію злочинності по всьому світі, був складений рейтинг, який називає країни з низьким рівнем злочинності - це Швейцарія, Ісландія, Кіпр, де взагалі 1 тюрма на всю країну,  Ірландія, Нова Зеландія, а серед країн з найвищим рівнем злочинності - Ірак, Афганістан, Південна Африка, США.

Окрім цього, дані ООН за 2002 рік свідчать, що країни, які заборонили смертну кару не містять ознак того, що відміна мала негативні наслідки. В Канаді число вбивств на 100 000 осіб населення, максимальне в 1975 році (за рік до скасування смертної кари) і складала тоді 3,09, в 1980 році знизилось до 2,41 и продовжувало знижуватись у майбутньому. В 2002 році, через 26 років після скасування смертної кари, кількість вбивств на 100 000 душу населення склало 1,85, що на 40% менше, ніж в 1975 році. А особливо це не може стосуватись тероризму, оскільки злочинці смертники - їм нема різниці.

Згідно статистики Amnesty International, ООН та Archives of General Psychiatry, аномалії відіграють істотну роль у механізмі насильницьких злочинів і хуліганства; при цьому особи, що мають психічні та фізіологічні порушення серед злочинців становлять до 54%: психопати та інші особи з подібними порушеннями частіше вчиняють такі злочини, як вбивство і заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, а олігофрени та особи з наслідками черепно - мозкових травм - зґвалтування.

Тобто, ми бачимо, що смертна кара не може зупинити їх від вчинення злочину.

Що не роби з злочинністю, які міри покарання не вигадуй - доки існують об'єктивні соціальні корені злочинності, а також деякі суб'єктивні її причини, доки ми ці корені не викорчуємо або хоча б не мінімізуємо до таких масштабів, коли вони перестануть представляти соціальну небезпеку для суспільства в цілому, слід братись не за верхівку, а одразу за корені, щоб ліквідувати злочинність! Як показує Міжнародна Амністія, в Японії вона почала зменшуватись з 95 року лише після проведення тотальної пропаганди, щодо важливості і цінності життя кожної окремої особистості. Ми пропонуємо проводити загальнодержавні, або навіть міжнаціональні, всесвітні освітницькі акції, які б вчила людей поважати один одного і цінувати життя.

Ми хочемо запропонувати, вдосконалювати методики охорони в'язниць, розроблення нових електронних систем безпеки, давати можливість засудженим реалізовувати свої права - на освіту (шляхом запровадження дистанційного навчання), розвитку та розуміння своє особистості, створення бібліотек, а також безпечних, не каторжних умов праці, створення при в'язницях психологічних та психіатричних кабінетів, а також, щоб засуджені мали можливість доступу до релігії.

Лише довгострокова еволюція суспільства, загальний гуманістичний підйом, виховуватиме в людях глибоке преклоніння перед життям і людським розумом, більшу увагу до труднощів та проблем ближнього можуть привести в майбутньому до зниження злочинності і навіть до повної її ліквідації. Таке гуманне суспільство зараз не більше, ніж мрія, і лише акти прояву гуманізму сьогодні створять надію на можливість її реалізації в майбутньому.

Література:

1 Головченко В. Смертна кара: морально-правові аспекти застосування. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/726/

2 Erlich. The Deterrent Effekt of Capital Punishment // Amer. Econ. Rev. - 1975 (червень).


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>