XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Чередніченко Л.Б. ФОРМУВАННЯ АГРОПОЛІТИКИ ЄВРОСОЮЗУ

Чередніченко Л. Б.

Аспірант кафедри новітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького

 ФОРМУВАННЯ АГРОПОЛІТИКИ ЄВРОСОЮЗУ

           Важливе місце у виробленні агрополітики Союзу посідав Європарламент. Як вищий законодавчий орган відображав стратегічні інтереси держав-учасниць, з врахуванням загальних тенденцій розвитку континенту через власні функції, повноваження, склад визначав спільну політику - правову, економічно-господарську позицію в питаннях розвитку сільських територій та аграрного виробництва. З 1993 р. відповідно Маастрихтського договору парламент брав участь у формуванні складу Єврокомісії, а з 1997 р. Амстердамським договором наділився правом затвердження її голови. З 1976 р. його формування проводилося шляхом прямих виробів, а в 1996 р. доповнення до виборчого законодавства призупинили дію норми про дозвіл суміщення посад депутатами парламенту і національних парламентів Нерідко партії Європарламенту формуються з числа партій-держав на основі спільного бачення механізмів розв'язання глобальний соціально-економічних проблем: екологічних, продовольчих, міграційних тощо [1;96].

         Боротьба за місця в складі парламенту з року в рік ставала все гострішою, головним чином через прагнення партій впливати на формування стратегічних напрямків подальшого руху співдружності, розвитку і вдосконалення діяльності його інститутів. Діяльність парламенту здійснювалась під керівництвом Бюро, що складалося з голови і 14 віце-голів, які обиралися на два з половиною роки. Серед двадцяти комісій, на які покладалися окремі напрямки роботи, підготовка пленарних засідань, - Комісія по сільському господарству і риболовлі[2;43].

         Під час виборів до Європарламенту в 1999 р. найбільш великі партії, що відносились до проінтеграційних сил Європи, виробили єдині передвиборчі документи (маніфести і програми) та надали їх виборцям. У них в контексті бачення перспектив європейської інтеграції досить широко розглядається економічна, соціальна її складова. Майже 40% законодавства ЄС стосувалося регулювання аграрної сфери, а витрати на загальну сільськогосподарську політику становили половину бюджету Союзу.

         Виняткова роль у формуванні агро політики належала економічному і соціальному комітету Європейської комісії. Він діяв на основі 257 статті Договору про ЄС, мав статус консультативного органу ЄС, що забезпечував інституційне представництво різних сфер економічного і соціального життя. Рада консультувала Комісію як на її запит, так і за власною ініціативою, давала висновки по широкому колу питань, включаючи законодавство, за проханням Парламенту, Комісії і Голови ради відстежувала за функціонуванням єдиного ринку і доповідала про виниклі проблеми і порушення. Комітет складався з 222 радників (по 24 представники від Франції, Німеччини, Італії і Великобританії, 21 - Іспанії, по 12 - Бельгії, Греції, Нідерландів, Португалії, Швеції, Австрії, 9 - Данії, Ірландії і Фінляндії, 6 - Люксембурга). Вони представляли різні сфери економіки, соціальні групи (роботодавців, осіб найманої праці і вільних професій, зайнятих в сільському господарстві, промисловості, сфері обслуговування, представників громадських організації), назначалися на  роки[3;158].

         При формуванні регіональних аграрних програм, як складової загальної аграрної стратегії, виняткова роль належала Комітету регіонів - консультативного органу, що забезпечував представництво в ЄС, регіональних і місцевих адміністрацій. Комітет, заснований у відповідності ст.198а Маастрихтського договору, діяв з березня 1994 р. На нього покладалась функція підготовки висновків по питаннях, в тому числі аграрних, і стосувалися регіонів. Здійснював перевірку доходів і витрат ЄС, стежив за якістю управління фінансами та доповідав Європарламенту і Раді - плата аудиторів. Цей орган складався з представників, обраних по одному від кожної держави-члена, затвердженого Радою, на шестирічний термін, був незалежним у виконанні своїх обов'язків.

         Законотворчий процес в ЄС досить складний і передбачав три етапи: внесення пропозицій, її обговорення і прийняття рішень. Право законодавчої ініціативи належало Комісії ЄС. Вона готувала проекти законів. Для різних категорій законодавчих і нормативних актів передбачався свій порядок ухвалення рішень і відповідно різні процедури взаємодії між Комісією, Радою і Парламентом. Амстердамський договір закріпив чотири основні процедури. Процедура згоди Парламенту, тобто ухвалення чи накладання вето на одноголосно ухвалений Радою акт, застосовувалась при вирішенні питання про прийом в ЄС нових членів, визначенні завдань і повноважень Європейського центрального банку. Були випадки, коли при перегляді цін на сільськогосподарську продукції не вимагалося парламентської згоди на ухвалене Радою рішення. У даному випадку вдавались до процедури консультацій. При цьому роль Парламенту обмежувалась ухваленням рекомендацій по законопроекту, які Рада могла ігнорувати [4;82].

            Отже основна маса агрополітичних рішень ухвалювалась за процедурою спільного рішення Радою і Парламентом. Суть її  зводилась до того, що Парламент мав можливість відхилити абсолютною більшістю рішення, сформульоване у Раді.

Література:

1. Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества. - М.: Юнити, Закон и право; Будапешт: Colpi, 1998. - С.289.

2. Любин В.П. Институт Европарламента в организационной структуре ЕС и выборы 1999г. //Европейский Союз на рубеже веков: Проблемно-теоретический сборник /Ран. ИНИОН. Центр научной информации исследов. глоб. и регион. пробл., Гусаров Ю.А. (Ред-сост.). - М., 2000. - С.74.

3. Мамков А.В. Выборы в Европейский парламент 1999г.: альтернативы развития ЕС //Европейский Союз на рубеже веков: Проблемно-теоретический сборник. - М., 2000. - С.306.

4. Дем'яненко С. Спільна аграрна політика ЄС: суть, тенденції та значення для України //Економіка України. - 2003. - № 3. - С.82-83.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>