XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Чередніченко Л.Б. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ, ПОБУТОВЕ СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ

Чередніченко Л. Б.

Аспірант кафедри новітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ, ПОБУТОВЕ СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ

         Європейська хартія розвитку сільських територій (1996 р.) передбачила положення, у якому сільськогосподарське дорадництво визначалось основним елементом системи сільськогосподарських знань, які сприяли розвитку сільських територій. Сільськогосподарські дорадчі служби інформували сільських підприємців про можливості розширення робочих місць на виробництві, відігравали важливу роль у соціальному захисті населення через надання консультативних послуг [1;93].

         Ідея європейської єдності, яка знайшла своє логічне оформлення у лозунгу „Європа - наш спільний дім", стала важливою складовою у досягненні всебічної європейської інтеграції, подоланні відмінностей у розвитку та життєвому рівні різних регіонів усіх країн-членів ЄС.

         З метою вирішення проблем, які перешкоджали економічному і соціальному об'єднанню Європи, а також виникали у процесі структурної трансформації національних економік органами Співтовариства визначено основні економічні і соціальні пріоритети.

         Наприкінці 1994 р. на початку 1995 р. Європейською Комісією було ухвалено близько 70 програм розвитку відсталих аграрних зон для їх реалізації до початку 2000 р. Крім того, в рамках ЄС передбачається реалізація 13 спільних проектів з ініціативи країн-членів Співдружності, з яких дві - „LEADER II" та „REGIS II": Місцевий розвиток сільських регіонів та Підтримка периферійних регіонів - стосуються безпосередньо сільських територій [1;112] .

         Значна частина суспільних благ на рівні общин і об'єднань общин надавалась в рамках вільного самоуправління, інші блага, які відносились до категорії задач держави, реалізувалися комунальними відомствами як справи за дорученням, проміжне положення займали „задачі, обов'язкові для виконання згідно з розпорядженням". У різних землях по-різному вирішувалися, які з суспільних благ відносяться до категорії власних, які - до обов'язкових для виконання, які виконуються за дорученням. Так, в деяких землях існувала тільки державна, в інших - державна і комунальна поліція. Те саме можна сказати і про відомства охорони здоров'я. Ведення справ опікунства неповнолітніх, соціального забезпечення, установ культури могло здійснюватися в різних землях як на комунальному, так і на земельному рівнях [2;34] .

         Успіхи в сільському господарстві позитивно відображались на благополуччі селян. Одні з найвищих заробітків мали фермери Данії. Незважаючи на ненормований робочий час, датські селяни вважали, що вільний час - це один з обов'язкових компонентів високої якості життя.

         У країнах Центрально-Східної Європи як у до, так і післяінтеграційний період відбувалися зміни у системі пенсійного забезпечення сільських трудівників. В Угорщині вони відбувалися у напрямку реального пенсійного страхування з впровадженням персональної системи звітності. У Польщі передбачалася диференціація внесків і пенсійних виплат залежно від прибутків, які мали члени господарства. Система раннього виходу на пенсію передбачала передачу управління господарством молодшим членам родини, продаж землі або її оренду іншим користувачем [3;79].

         Країни у різний спосіб створювали умови для безробітних, при цьому враховувались перспективність виробництв, рівень освіченості і кваліфікації кадрів. В 1995-2000-х роках, за винятком Португалії і Данії, де працевлаштування збільшилося в групі з початковою і середньою освітою, в інших країнах було помітне збільшення працевлаштування з вищою освітою. Наприклад, в Іспанії, Фінляндії і Австрії помітно збільшився рівень працевлаштування серед осіб з вищою освітою. Попит на працівників із середньою освітою найбільше виріс у Великобританії, Люксембурзі й Іспанії. В Австрії, Люксембурзі і Великобританії зміни в працевлаштуванні осіб з початковою освітою значно вирізнялися відносно середнього значення. Попри те, що протягом цього періоду у країнах ЄС було створено 11 млн. нових робочих місць, суттєво зменшувалась кількість працевлаштованих в сільському господарстві [4;105] .

         Євро інтеграція боляче позначалася навіть на економічно розвинутих країнах. Динаміка розвитку економіки Німеччини в 1990-і роки засвідчувала зниження конкурентноздатності господарства. Всупереч принципам ордолібералізму в умовах безробіття відбувалося скорочення робочого часу і зростання заробітної плати, яке не відповідало зростанню продуктивності та призвело до збільшення частки найманих працівників у створеній вартості та відповідного падіння частки прибутку. Характерною рисою економіки ставала експортна експансія, яка суперечила вимогам САП ЄС. Крім того, відбувався перерозподіл федерального бюджету на соціальні витрати, спотворення ринкових стимулів внаслідок значного урядового субсидування структурно слабкої первинної сфери, до якої належало сільське господарство. На ці потреби виділялося 68,1% субсидій [5;290].

         Норми САП регламентували збалансований розвиток сільських територій. Скорочення частки кооперативів і держгоспів у багатьох країнах ЄС спричинило погіршення соціального становища сільського населення, так як сільгосппідприємства брали на себе турботу про соціально-побутові потреби селян. У провідних країнах ЄС з цими функціями успішно справлялися муніципалітети, органи місцевого самоврядування, була підготовлена необхідна кількість кадрів. Повільніше це завдання розв'язувалося в країнах - нових членах. Саме тут стрімко зростало сільське безробіття, хоча його наслідки в деяких країнах були пом'якшені зниженням віку виходу на пенсію звільнених працівників. Вони за рахунок бюджетних витрат одержували різного роду соціальні виплати і пільги. У Німеччині виплати проводились з коштів державного соціального страхування у вигляді допомоги і одноразових виплат по безробіттю, допомоги по роботі за скороченим робочим графіком, субсидій на оплату житла. У 2000-2001 рр. в середньому на селянську родину припадало 3174 євро соціальних виплат, з яких 51% становили дитячі виплати [6;19] .

         Зниження безробіття і підвищення прибутків селян сприяв розвиток несільськогосподарської діяльності на селі, зокрема, переробки сільськогосподарської продукції, розширення сфери послуг, сільського туризму, проведення різного роду громадських робіт, розміщення в сільській місцевості філіалів промислових підприємств, розвиток народних промислів. Аналогічні процеси з різною ступінню протікали в країнах ЄС.

         Отже, проблема людського капіталу для ЄС набувала визначального значення. З одного боку, об'єктивна необхідність оптимізації частки аграрного сектора у формуванні ВВП Співдружності потребувала кількісної раціоналізації у використанні трудових ресурсів. Нагальним завданням ставало посилення якісних показників людського капіталу, розширення сфери прикладання селянської праці (боротьба з безробіттям), збереження селянського генофонду.

Література:

1. Попова О.Л. Економічне забезпечення охорони навколишнього середовища в регіонах України //Національні особливості реформування соціально-економічних відносин і регулювання економічних процесів в Україні та Польщі: Зб. наук. доп. ... - С.112.

2. Луніна Т. Теорія і практика бюджетного регулювання в ФРН. - К.: Інститут державного управління і самоврядування при КМ України. - 1994. - С.13. (75 с.)

3. Иванченко В. Социально структурированное общество, цели, реформы //Экономист. - 1998. - №4. - С.80.

4. Зінчук Т.О., Куцмус Н.М. Соціальний захист сільського населення в країнах Центральної та Східної Європи - членах Європейського Союзу //Економіка АПК. - 2006. - №3. - С.103.

5. Овчарак В. Рівень освіти і попит на ринку праці ЄС //Разом в Європі: регіональні стратегії формування економічних знань в умовах Євроінтеграції /Ред. Бакушевич І., Bernat M. - С.381.

6. Семеній Л.П. Соціальне ринкове господарство Німеччини: досвід трансформації Східних земель: Автореф. ... дис. канд. економ. наук. - К.: ІСЕМВ НАН України, 1997. - С.24.

7. Аграрные преобразования в новых федеральных землях Германии (1991-2002 годы). - С.54.

 

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>