Черепков О. ОГЛЯД МЕТОДІВ ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОГО РИЗИКУ

Черепков О.

Харківський національний економічний університет

ОГЛЯД МЕТОДІВ ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОГО РИЗИКУ

Фінансовий ризик як економічна категорія являє собою подію, що може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічних ре­зультати: негативний (програш, збиток, збиток); нульовий; позитивний (ви­граш, вигода, прибуток). Також фінансовий ризик часто розглядають як ймовірність виник­нення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варі­антом.

Ризиком необхідно управляти, тобто використовувати різноманітні ін­струменти та систему заходів, що дозволить деякою мірою  спрогнозувати  настання ризикової події та вжити заходів щодо мінімізації негативних наслідків прояву відповідних ризик-факторів.

Багато фінансових операцій (венчурне інвестування, придбання акцій, селінгові операції, кредитні операції й ін.) пов'язані з досить істотним ризиком. Вони вимагають оцінити рівень ризику й визначити його вели­чину.  Рівень ризику - це кількісний вимір вірогідності настання відповід­ної події, а саме можливості отримання прибутку (збитку) в результаті здійс­нення відповідних операцій. В  основі  оцінки  фінансових  ризиків  лежить  пошук зв¢язку  між певними обсягами втрат підприємства та  імовірністю їх виник­нення. Ця залежність  знаходить  вираження  в  кривій імовірностей виник­нення певного рівня втрат. Побудова такої кривої - надзвичайно складне завдання, що  вимагає  від  аналітиків, що займаються дослідженнями у галузі фінансового ризику, до­статнього досвіду та специфічних знань. Так, для оцінки фінансових ризиків та побудови кривої ймовірностей  виникнення  певного  рівня  втрат можуть бути застосовані різні  методи. До осно­вних належать: статистичний метод; метод  експертних  оцінок; аналітичний  метод.

Сутність статистичного способу полягає у дослідженні статистики втрат і прибутків, що мали місце а даному або аналогічному виробництві, при цьому слід установити величину й частоту одержання економічного результату,  складається найбільш імовірний прогноз на майбутнє. Зважаючи на те, що  ризик - це імовірнісна категорія, найбільш обґрунтувати та характеризувати й вимірювати його як імовірність виникнення певного рівня втрат. Імовірність означає можливість одержання певного результату.

Фінансовий ризик, як і будь-який інший вид ризику, має  математи­чно  виражену ймовірність настання втрат, що опирається на статистичні дані й може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії й імовірність самих наслідків.

Стосовно до економічних завдань методи теорії імовірності  зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можли­вих подій самого кращого виходячи з найбільшої величини математичного очікування, що дорівнює абсолютній величині цієї  події, помноженої на ймовірність його настання. Головні інструменти статистичного  методу  розрахунку  фінансового  ризику: варіація, дисперсія й стандартне (середньоквадратичне) відхилення: (варіація - зміна кількісних показників при  переході  від  одного варі­анта результату до іншого; дисперсія - міра відхилення фактичного знання від його середнього значення; середнє очікуване значення - це те значення величини події, що по­в'язане з невизначеною ситуацією. Воно є середньозваженої всіх можли­вих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота, або ваги, що відповідає значення. Так  обчислюється той результат, що приблизно очікується).

Таким чином, величина ризику (рівень ризику) може бути об­числена двома критеріями: середнє очікуване  значення та мінливість можли­вого результату.

В результаті  вивчення літератури [2,4,5] встановлено існування наступних підходів до оцінки ризику:

1) аналіз доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потен­ційних зон ризику з урахуванням показників фінансової стійкості фірми. У цьому випадку можна просто обійтися стандартними прийомами фінансового аналізу результатів діяльності основного підприємства й діяль­ності його контрагентів (банку, інвестиційного фонду, підприємства-клієнта, підприємства-емітента, інвестора, покупця, продавця й ін.)

2) метод експертних оцінок звичайно реалізується шляхом обробки думок досвідчених підприємців і фахівців. Він  відрізняється  від  статистич­ного лише методом збору інформації для побудови кривої ризику. Даний спосіб припускає збір і вивчення оцінок, зроблених різними фахівцями (даного підприємства або зовнішніх експертів) імовірностей виникнення різних рівнів втрат. Ці оцінки базуються на обліку всіх факторів фінансового ризику, а також статистичних даних. Реалізація способу  експертних оцінок значно ускладнюється, якщо кількість показників оцінки незначна.

3) аналітичний спосіб побудови кривої ризику найбільш складний, оскі­льки його елементи теорії ігор доступні тільки дуже вузьким фахівцям. Частіше використовується підвид аналітичного методу - аналіз чутливості моделі, який складається з наступних кроків:

вибір ключового показника, щодо якого й виробляється оцінка чутливості (внутрішня норма прибутковості, чистий наведений дохід і т.п.);

вибір факторів (рівень інфляції, ступінь стану економіки й ін.);

розрахунок значень ключового показника на різних етапах здій­снення проекту (закупівля сировини, виробництво, реалізація, транс­портування, капітальне будівництво й  ін.).

Сформовані таким чином послідовність витрат і надходжень фі­нансових ресурсів  дають можливість визначити потоки фондів коштів для кожного моменту чи проміжку часу, тобто визначити показники ефектив­ності. Будуються діаграми, що відображають залежність обраних  результую­чих показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначити так звані ключові показники, які найбіль­шою мірою впливають на оцінку прибутковості проекту.

Аналіз чутливості має й серйозні недоліки:  він не є всеосяжним і не уточнює ймовірність здійснення альтернативних проектів.

Метод аналогій при аналізі ризику нового проекту досить корисний, тому що в цьому випадку досліджуються дані про наслідки впливи несприятливих факторів фінансового ризику на інші аналогічні проекти інших конкуруючих підприємств.

Індексація являє собою спосіб збереження реальної величини грошових ресурсів (капіталу) і прибутковості в умовах інфляції. В  основі  її лежить використання різних індексів. Наприклад, при аналізі й прогнозі фінансових ресурсів необхідно вра­ховувати зміну цін, для чого використовуються індекси цін. Індекс цін - по­казник, що характеризує зміна цін за певний період часу.

Таким чином, існуючі способи побудови кривої ймовірностей ви­никнення певного рівня втрат не цілком рівноцінні, але так чи інакше до­зволяють зробити приблизну оцінку загального обсягу  фінансового ризику та вибрати пріоритетний варіант згідно стратегії розвитку суб¢єкта господа­рювання за відповідних умов його діяльності. Вибір певного методу дослідження ризику має обумовлюватися метою та можливостями дослідника.

Література:

•1.   Борисова Т.М. Теоретичні аспекти управління ризиком на підприємстві \\ Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №7(49). - С.116-121

•2.   Вітлинський В. В., Вгликоіваненко Г. І., Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. - К.:КНЕУ, 2004.

•3.   Каменський А.Б., Концептуальні підходи до вимірювання фінансових ризиків // Фінанси України, 2006. - №5. -С. 78-85

•4.   Лобанов О., Чугунов О. Сучасні методи управління фінансовими ризиками // Фінансовий ринок України. - 2004- №11(13). - С.40-42

•5.   Мизюк Б.М., Фінансовий механізм управління ризиками підприємств //Фінанси України, 2003. - №11.-С.66-72

•6.   Хлістунова Н.В., Фінансові ризики і платоспроможність підприємств // Актуальні проблеми економіки, 2003. -№7. -С.63-68

Залиште коментар!