XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Черненко К. В. АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Черненко К.В., аспірант

Полтавська державна аграрна академія

АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Для аграрного підприємництва притаманне  конкурентне середовище, де важливими чинниками є обмеженість ресурсів, зміни у законодавстві та інші фактори кон'юнктури системи агарних ринків. Розвиток інноваційно-інвестиційних процесів є пріоритетним напрямом реформування та розвитку агропромислового виробництва з погляду на першочергову необхідність відновлення основних виробничих засобів і  здатності забезпечити подальшу динаміку та конкурентоспроможність цієї стратегічної для усієї економіки галузі. Україна ставши на шлях розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, в останні роки все більше потребує переходу на інноваційну модель розвитку як передумови входження до ряду високорозвинутих країн світу.

Інновації забезпечу­ють більш високий рівень віддачі, ніж звичайне залучення додатко­вих ресурсів, а інноваційна діяльність країни стає основним фактором її конкурентоспроможності в системі міжнародної економіки. Більшість країн світу прикладають максимум зусиль для закріплення науково-технічного та інноваційного потенціалу з метою прискорення темпів науково-технічного інноваційного розвитку.

Відсутність чітко сформульованої стратегії науково-технічного розвитку України тим більш незрозуміла, що найважливіші показники, які визначають місце країни у світовій економіці і міжнародних відносинах - це розвиток науки та інноваційної сфери.

В Україні практично зруйнована державна система іннова­ційного відновлення агропромислового виробництва. Ринкові відносини без державного ціново­го регулювання виявились непридатними для обґрунтування іннова­ційної діяльності сільськогосподарських підприємств. За останні два-три роки ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися у 2-3 ра­зи, а ціни на матеріально-технічні ресурси і техніку зросли у 3-5 ра­зів. Без здійснення належних заходів становище в сільському госпо­дарстві погіршуватиметься, а тому, доводиться констатувати, що на жаль, організаційні аспекти інноваційної діяльності в аграрному секторі України не відповідають сучасним потребам.

В Україні повинна бути реальна програма розвитку інноваційної діяльності на довгострокову перспективу  із деталізацією урядових заходів. По­чатковою базою зростання прибутковості підприємств має бути роз­виток їх інноваційної активності за рахунок власних нагромаджень при певній підтримці з боку держави, наданні довгострокових і середньострокових кредитів.

Практика інноваційної діяльності в різних країнах вельми різноманітна та динамічна, але спільним і найважливішим моментом є те, що протягом останніх років практично в усіх розвинутих країнах підвищилася роль держави у виборі пріоритетів науково-технічного розвитку і прогнозованого їх забезпечення.

Державне регулювання інноваційно-інвестиційних процесів є досить складним, оскільки включає правові, нормативні, економічні, соціальні, зовнішньоекономічні аспекти.  В Україні за останні роки держава послідовно самоусувалася від економічного регулювання. Причиною цього є однобічні уявлення про самодостатність лібералізації господарчої діяльності для економічного зростання завдяки ринковій самоорганізації. Екстраполяція тенденцій здійснюваної «активної політики економічної стабілізації» показує, що зрештою українська економіка перетвориться на повністю деіндустріалізовану, тобто - це руйнівна політика втрачених можливостей.

У світовій практиці склалися різноманітні види інноваційних моделей. Серед них виділяють дві основні: ліберальна модель і модель соціально орієнованого ринку, які різняться за ступенем і за­собами державного регулювання економіки. Ліберальна модель ґрунтується на незначному втручанні Держави в діяльність господарюючих суб'єктів, а модель соціально орієнованого ринку навпаки.

Проблеми інноваційного розвитку є найгострішими складовими регіональ­ного розвитку і для їх вирішення потрібне зусилля всіх гілок влади, а також скоординовані дії на загаль­нодержавному та місцевому рівнях. Державне регулювання - незмінний атрибут будь-якої розвинутої економічної системи, що змінюється залежно від національно-державних, конкретно-історичних та інших умов.

Для того, щоб досягти цієї мети необхідно: адаптувати теорети­чні дослідження в сфері економічного зростання до практики; вивча­ти специфіку взаємозв'язків різних факторів, що роблять вплив на розвиток економіки для конкретних економічних систем; виявляти всіляку реальну державну підтримку малому і середньому бізнесу в агропромисловій сфері; активізувати процеси інвестування інновацій.

Для регулювання фінансових потоків на регіональному рівні в інвестиційній сфері доцільно поєднувати методи фінансово-кредитної політики як регіону, так і держави в цілому.

Збільшення інвестування тісно взаємопов'язане з циклом відтворення фінансово-кредитних ресурсів. Формування інвестицій в будь-якій галузі агропромислового виробництва у багатьох випадках залежить від співвідношення попиту на фінансово-кредитні ресурси та їх пропозиції, задіяння нового економічного механізму, регулювання інвести­ційної діяльності, створення ринкових структур, які сприяють проведенню регіональної інвестиційної політики.

Література:

1. Варналій  З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій [2-ге вид. випр. і доп.] Київ, Знання 2003.

2. Виговська В.В. Малий бізнес в Україні; сучасний стан і тенденції розвитку / Актуальні проблеми економіки 2009 № 1 (91).


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>