XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Чернов І.О. ЕКОНОМІЧНА ІСТИНА: КЛАСИКА ТА ПОСТМОДЕРНІЗМ

Чернов Ігор Олександрович,
Запорізький національний університет,
аспірант кафедри філософії

ЕКОНОМІЧНА ІСТИНА: КЛАСИКА ТА ПОСТМОДЕРНІЗМ

Економічна істина є універсалією суб'єкт-об'єктного ряду, змістом якої є оцінна характеристика економічного знання в контексті його співвідношення з господарською діяльністю, з одного боку, і з сферою процесуального мислення в процесі економічного дослідження - з іншою. Як відомо, в класичній філософії оформляється трактування істини, яке ґрунтується на принципі кореспонденції як відповідності знання об'єктивному положенню справ наочного світу (Аристотель, Ф.Бекон, Спіноза, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Фейєрбах і ін.). Але є і інша парадигма істини, заснована на принципі когеренцїї - відповідність знання іманентним характеристикам ідеальної сфери: змісту Абсолюту (Платон, Гегель і ін.), природженим когнітивним структурам (Августин, Декарт), відчуттям суб'єкта (Юм), апріорним формам мислення (Кант), цільовим установкам особи (прагматизм) тощо. У некласичній філософії відбувається деонтологізація істини: остання позбавляється об'єктивного статусу і мислиться як форма психічного стану особи (К’єркегор), як цінність, яка "не існує, але означає" (Ріккерт), феномен метамови формалізованих систем (Тарський), спекулятивний ідеальний конструкт (Н.Гартман) тощо. У контексті філософії життя і філософської герменевтики, що розділяють пояснення і розуміння як різні когнітивні стратегії, феномен істини виявляється принципово несумісним з науковим методом (Гадамер) і реалізує себе суто в контексті мовної реальності, що практично трансформує проблему істинності в проблему інтерпретації. Останнє характерно при з’ясуванні сутності економічної істини. Сучасні економічні школи висувають в якості економічних істин власні економічні стратегії й аналітику суті економічних явищ та критикують як помилкові інші точки зору на природу економічних феноменів. Паралельним вектором некласичного трактування істини виступає позитивізм, в контексті якого істина трактується в аспекті проблеми верифікації та фальсифікації. І тут треба підкреслити, що економічні роздуми є істинними тільки, якщо вони дозволяють врегулювати економічні відносини відповідно до установ щодо норм економічного розвитку в даному суспільстві та вирішити протиріччя в економічній сфері життєдіяльності соціуму. У філософії постмодернізму проблема істини є такою, що фактично не артикулюється, оскільки як єдиною і граничною наочністю в постмодерністській філософії виступає текст, що розглядається як самодостатня реальність поза співвідношенням з позамовною реальністю "того, що позначається". Постмодернізм відмовляється від "дзеркальної теорії пізнання", згідно якої "уявлення розуміється як відтворення об'єктивності, що знаходиться поза суб'єктом", через що для філософії класичного типу "головними ціннісними категоріями ... є адекватність, правильність і сама Істина" (Ф.Джеймісон). Концепція істини виступає в постмодернізмі як концепція "ігор істини". З погляду постмодернізму, істина зовсім не є продуктом когнітивного наближення до пізнаваного об'єкту, результатом в адекватному збагненні його суті, істина виступає як один з проявів інтерпретаційного свавілля суб'єкта, вона є "сукупністю правил" (Фуко) - тих або інших, - якими керується суб'єкт, що організує свої когнітивні практики відповідно до нормативних вимог, характерних для того або іншого типу дискурсу. В світлі постмодерністської відмови від логоцентрізму пізнання перестає розглядатися як процес експлікації іманентного сенсу наочності, що осягається, статус істини позначає лише ситуативний "ефект", гносеологічна фігура істини трансформується у фігуру "ігор істини", і тим самим пізнавальний процес як такий представ в постмодерністській проекції саме як процесуальність ігор істини. Вище наведено дуже влучно відбиває ситуацію щодо економічної істини в сучасному науковому товаристві, яке веде «ігри економічних істин», не здійснюючи когеренцію з реальними економічними процесами, обминаючи проблему критерію істинності економічних знань і стратегій. В постмодерністській системі відліку істина сприймається суто операційно (причому соцільно-операційно): істини розглядаються як "сукупність правил, відповідно до яких істинне відокремлюють від помилкового і пов'язують з істинним специфічні «ефекти влади» (Фуко). Найважливішим аспектом розгляду істини в постмодернізмі виступає тому аспект соціально-політичний. Постмодернізм задається семантичною опозицією таких феноменів, як "воля до істини" і "турбота про істину". В світлі концепції "турботи про істину" місце істини в традиційному її розумінні ( як закінчений, результуючий продукт, що обриває собою процес пізнання) займають ігри істини як плюральна процесуальність виробництва знання. У контексті постмодерністської філософії ідея "турботи про істину " виявляється співзвучною тим парадигмальним презумпціям, які обґрунтовують собою постметафізичне мислення сучасності. Перш за все це стосується відмови сучасної культури від логоцентрізму і орієнтацій її на нові ідеали опису і пояснення, а також переорієнтації сучасної філософії економіки з характерної для класики "волі до істини" до "турботи про істину", що означає домінування "ігор істин" в пізнанні економічної реальності.
Економічна істина, на наш погляд, - це знання, що відбиває сутність та тенденції розвитку економічної реальності та ефективно регулює суспільні відносини з виробництва, обміну, розподілу та споживання затребуваних соціумом благ(продуктів та послуг), а також щодо відносин власності. Перш за все економічна істина спрямована на упорядкування суспільних відносин у відтворенні суспільних благ. Вплив культурно-політичного чинника на здобуття економічної істина обумовлює існування «ігор істини».
У сучасній економічній ситуації, коли чітко виявилися теоретичні й практичні прорахунки в регулюванні господарської діяльності, первісна ейфорія ринкової "панацеї" усе частіше поступається місцем фундаментальним теоретичним дослідженням закономірностей розвитку сучасних економічних відносин. Тому все в більшій мірі усвідомлюється та непорушна економічна істина, що ринкові відносини - це, насамперед, вільні відносини, вираження свободної волі власників, якими є господарюючі суб'єкти - учасники ринкових трансакцій. Цю просту істину у свій час відзначив А. Сміт, який стверджував, що будь-яка угода відбудеться лише в тому випадку, якщо в результаті вигоду одержують усі учасники угоди, що діють відповідно до власних інтересів, а не за примусом.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>