Чернов І.О.

Запорізький національний університет

Економічний  розвиток суспільства: формат кризи

  В умовах глобальної економічної кризи актуалізується питання щодо сутності та спрямованості економічного розвитку суспільства.  Реалії сьогодення спонукають  науковців з'ясувати причини  кризових явищ, особливості економічного буття сучасного соціуму в форматі кризи, напрямки  його подальшого  економічного зростання.

  Щодо особливостей  сучасної економічної кризи, то зазначимо, що вона має глобальний характер і обумовлена    збігом  одразу декількох   факторів. Причинами економічної кризи виступає наступне: неефективність існуючої світової фінансової системи щодо регулювання фінансових ризиків;  дисбаланси між масштабами фінансових операцій і фундаментальною вартістю активів, між попитом на кредитні ресурси й джерелами його забезпечення; збій системи глобального економічного зростання з одним центром необмеженного і безконтрольно друку гроші й споживання благ і прийняття ключових економічних і фінансових рішень;  нерівномірний розподіл створюваного добробуту як усередині країн (між верствами населення), так і між різними країнами й регіонами миру; завищені очікування, невиправдано роздуті апетити корпорацій відносно постійно зростаючого попиту; швидкий ріст стандартів особистого споживання, що не був підкріплений реальними можливостями, установка на благополуччя в борг, за рахунок майбутніх поколінь.

Адекватне осмислення глобального економічного кризи вимагає:

 - відмову від ізоляціонізму й невтримного економічного егоїзму, від зведення бар'єрів на шляху світової торгівлі й руху капіталів;

 -  удосконалюванням ринкових механізмів;

-  недопущення концентрації в руках держави надлишкових активів;

- перешкоджати  розмиванню духу підприємництва, а також принципу особистої відповідальності людини - підприємця, інвестора, акціонера - за власні рішення;

 - відповідальну макроекономічну політику (недопущення необґрунтованого збільшення бюджетного дефіциту, стримування нагромадження державного боргу, відмова від фінансового популізму  й авантюрної фондової гри).

Практичні кроки по подоланню глобальної економічної кризи передбачають:

- виявити реальне положення справ  у всіх суб'єктів господарювання,  списання безнадійних боргів і «поганих» активів;

- звільнитися від віртуальних грошей, дутих звітів і сумнівних рейтингів. відомості про самопочуття світової економіки  та  реальний стан корпорацій не повинні перебувати в полоні ілюзій, навіть якщо ці ілюзіоністи - великі аудиторські й аналітичні бюро;

- повернення до поняття фундаментальної вартості активів, тобто оцінки того або іншого бізнесу повинні будуватися на його здатності генерувати додану вартість, а не на різного роду суб'єктивних поданнях; майбутня економіка повинна стати економікою реальних цінностей.

- сприяння появі в майбутньому декількох сильних регіональних валют;

  - більша відкритість у проведенні кредитно-грошової політики країн-емітентів резервних валют, прийняття цими країнами на себе зобов'язання керуватися міжнародними правилами макроекономічної й фінансової дисципліни.

- перехід від застарілого однополярного устрою світової економіки до системи, заснованої на взаємодії декількох великих центрів, зміцнення системи глобальних регуляторів, заснованих на міжнародному праві й системі багатосторонніх угод;

- формування справедливої й ефективної світової економічної архітектури, що володіє гарантованим доступом до необхідних ресурсів життєзабезпечення, а також до нових технологій і джерел розвитку, що дозволяє мінімізувати ризики повторення нових криз.

Антикризова економіка повинна бути спрямована на:

- підтримку внутрішнього попиту, на соціальний захист населення, створення нових робочих місць, на зниження податків на виробництво, на оптимізацію державних видатків;

 -  створення платформи для посткризового розвитку суспільства - створення  привабливих умов для глобальних інвестицій, формування сприятливого підприємницького середовища, розвиток конкуренції, створення стійкої кредитної системи, що опирається на достатні внутрішні ресурси, реалізація транспортних і інших інфраструктурних проектів, розвиток інноваційних секторів економіки, насамперед тих, у яких країна має конкурентні переваги.

Так як економіка XXI століття - це економіка людей, то інтелектуальна складова в глобальному економічному розвитку буде зростати. Це спонукає державу і громадянське суспільство створювати додаткові можливості для самореалізації людини, на її право одержувати якісну й найсучаснішу, затребувану на ринку праці освіту і ті професійні навички, які будуть широко затребувані в сьогоднішньому й у завтрашньому світі. Саме якісна освіта, довіра й солідарність допоможуть країнам перебороти нинішні труднощі і домогтися процвітання й благополуччя в XXI столітті.

Залиште коментар!