Чоп О.Й., Вдовічен А.А. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА КОНКУНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Чоп О.Й. 3 курс, спец. «Міжнародна економіка»,
Наук. кер. - Вдовічен А.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ТРУДОВІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА КОНКУНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
В сучасних умовах на порядку денному кожного підприємства стоїть завдання забезпечення конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, адже це питання набуває особливої актуальності у результаті бурхливого розвитку міжнародної конкуренції. Основою функціонування будь-якого підприємства є його ресурсне забезпечення. Трудові ресурси являють собою той фундамент, який більшою мірою ніж інші чинники здатні забезпечити конкурентоспроможність підприємства, визначити його стратегічний успіх. Людський фактор набуває стратегічного значення для виживання підприємства у нестабільних умовах розвитку ринкових відносин. Представники американського менеджменту Дж. К. Грейсон молодший та К. О'Делл стверджують, що не заводи, обладнання, виробничі потужності, а саме людський капітал виконує роль наріжного каменя конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності.
Мета статті - визначити роль трудових ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.
Дослідженням питання взаємодії конкурентоспроможності підприємств та його трудових ресурсів свого часу займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: М.А. Мажар, М.О. Жуковський, І.А. Сай, О.С. Кваша, Н.М. Богацька, М. Портер.
Перш ніж перейти до викладу основного матеріалу, варто дати визначення тим поняттям, які використовуватимуться у процесі розгляду матеріалу з даної тематики, а саме: поняття «конкурентоспроможність», «трудові ресурси», «людський капітал», «персонал», «кадровий потенціал».
Конкурентоспроможність - це здатність суб'єкта господарювання (підприємства, фірми, галузі, держави) господарювати ефективніше ніж інші у конкретному середовищі: сегменті ринку, галузі, національному або світовому ринках. Конкурентоспроможність є складною економічною категорією, яку можна розглядати на різних рівнях. На рівні підприємства вона визначається здатністю випускати конкурентоспроможну продукцію [1, c. 258].
Трудові ресурси - це соціально активне населення країни. Трудові ресурси спроможні створювати матеріальні блага, духовні та інтелектуальні цінності. Під поняттям людський капітал ми розуміємо знання, вміння і навички людини, які сприяють підвищенню її продуктивної сили і заробітків. Його можна визначити як сукупність спадкових і набутих фізичних, а також духовних якостей і властивостей людини, які використовуються для виробництва товарів, послуг і певних матеріальних благ. Людський капітал може розглядатися як сума грошових інвестицій у здоров'я, професіональні знання і розвиток творчих здібностей працівника. Персонал - це особовий склад установи, організації, підприємства або частини цього складу, виділена за функціональною ознакою, наприклад, управлінський персонал. Кадровий потенціал характеризується чисельністю і структурою управлінського персоналу, особистими і діловими якостями кадрів, а також рівнем їхньої професійної кваліфікації, індивідуально-психологічними і фізичними даними [2, c. 55].
Трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, які не тільки впливають на його конкурентоспроможність, а й визначають напрямки подальшого розвитку. Саме тому однією з головних функцій менеджменту є підвищення продуктивності трудових ресурсів.
Сучасні концепції управління базуються на тому, що люди є одним з найважливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкурентоспроможності і розвитку. Наприклад, Якокке стверджує, що "усі господарські заходи об'єднуються трьома поняттями: люди, продукція, прибуток. Передусім головну роль відіграють люди. Якщо немає здібних спеціалістів, то всі ваші намагання будуть марними" [3].
Персонал є "мотором" будь-якої організації. Без людського фактору немає організації. Без кваліфікованих спеціалістів жодна організація не зможе досягти своєї мети. Тобто під кадровим потенціалом мається на увазі рівень спеціалізації та кваліфікації кадрових робітників. Досвід багатьох зарубіжних компаній свідчить про посилення ролі управління трудовими ресурсами в системі чинників, які забезпечують конкурентоспроможність [4].
Від трудових ресурсів залежить ефективне функціонування системи менеджменту, а тому досить важливою умовою формування ефективної команди є постійний розвиток персоналу, зокрема підвищення кваліфікації. Рівень кваліфікації персоналу повинен випереджати розвиток технології виробництва і системи організації виробничо-трудового процесу. Чим вищий загальний рівень розвитку економіки, чим складніші завдання йому доводиться вирішувати, тим важливішою є потреба у трудових ресурсах високої кваліфікації.
На сьогоднішній день основними завданнями кадрової політики є: формування кадрового потенціалу, принципи і методи добору; навчання та розташування кадрів; профорієнтація та перепідготовка, проведення атестації та оцінки рівня кваліфікації; підвищення кваліфікації персоналу; підвищення освітнього рівня персоналу; аналіз плинності кадрів [2, c. 57 - 58].
Людський капітал все більшою мірою визначає хід і результати економічних процесів. Під впливом інноваційних змін скорочується частка важкої праці, фізичної, низькооплачуваної праці, натомість - зростає загальноосвітній і культурно-технічний рівень та кваліфікація робітників. Людство вийшло на такий рівень розвитку, при якому еволюція стала можлива тільки за умови творчої активності робітників значної частини професій, широкого використання в сфері суспільної праці, новітніх технічних і супутніх їм знань. Людські знання стали особливо цінним капіталом, об'єктом інвестування, котрий генерує новий потік доходу внаслідок освіти, кваліфікації [5, c. 53]. Саме тому керівники будь-якого підприємства є зацікавлені щодо здійснення соціальних витрат - ефективних вкладень в людський капітал.
Достатня забезпеченість підприємств трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації та професійних навичок, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва. Зокрема від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання, залежить обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів, і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та низка інших економічних показників [2, c. 56].
В постіндустріальному суспільстві, в сучасних ринкових умовах, коли виробництво знаходиться на високій стадій автоматизації та механізації, здавалося б потреба в трудових ресурсах повинна значно зменшитися. Але чи дійсно це так? Чи може найпростіший виробничий процес обійтися без втручання людського фактора? На мою думку така ситуація є неможливою, адже механізація та автоматизація виробництва покликані для того, щоб полегшити працю, відсторонити працівника від шкідливих умов, але аж ніяк не усунути його від виробничого процесу. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства недостатньо лише запровадження у виробництво найновішої техніки та передової технології виробництва, а перш за все забезпечення працівників відповідними знаннями та навичками як працювати з даною технікою. Адже трудові ресурси є тим фактором, який приводить в дію весь виробничий процес, який покликаний здійснювати контроль за кожною стадією виробництва, але найголовніше те, що він є генератором ідей - інноваційних шляхів розвитку, при реалізації яких забезпечується конкурентоспроможність підприємства.
В нинішніх умовах господарювання конкурентоспроможність підприємств є вирішальним чинником їх виживання і успішного функціонування в агресивному конкурентному середовищі. Трудові ресурси є основою функціонування підприємства. Вони являють собою сукупність рис, пов'язаних х їхнім соціально-економічним характером. Управління трудовими ресурсами повинно здійснюватись відповідно до їхніх особливостей, а також тих умов, які диктує зовнішнє середовище. Ефективним є створення новітніх систем розвитку, заохочення та перекваліфікації найманого персоналу. У процесі управління персоналом та підвищення своєї конкурентоспроможності підприємство повинно дотримуватися не тільки законів, але і слідувати етичним нормам та вимогам профспілок. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням сучасного світового досвіду, створювати нові системи навчання і розвитку персоналу підприємства.
Література:
1. Мажар М.А. Вплив трудових ресурсів на конкурентоспроможність підприємства // Вісник ЖДТУ №2 (52), 2010. - с.258 - 261
2. Жуковський М.О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки №2 (68), 2007. - с.54 - 59
3. Коцюбинська К. Трудові ресурси як основа функціонування підприємства [Електронний ресурс] / К. Коцюбинська - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/34_NIEK_2010/Economics/73904.doc.htm
4. Здрилюк І.С. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства [Електронний ресурс] / І.С. Здрилюк - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/7_NMIV_2010/Economics/56676.doc.htm
5. Унгурян В.Я., Чорней С.П. Людський капітал як аспект конкурентоспроможності підприємств регіону // Збірник студентських наукових праць ЧТЕІ КНТЕУ. - Чернівці, 2007. - 288 с.
