XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Чорна О.А. ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕЛЕКТРОННОГО (ДИСТАНЦІЙНОГО) НАВЧАННЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДНИКІВ

Чорна Олена Анатоліївна

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕЛЕКТРОННОГО (ДИСТАНЦІЙНОГО) НАВЧАННЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДНИКІВ

         Електронне навчання (e-learning) - сучасний варіант дистанційного, але серед зарубіжних дослідників цієї сфери немає єдиної точки зору щодо визначення електронного і єдиного чіткого розмежування понять  дистанційного та електронного навчання (ЕН). Так, науковці британського Комітету Об'єднаних Інформаційних Систем (Joint Information Systems Committee, JISC) розглядають ЕН як «навчання із допомогою, підтримкою і використанням інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ)», але наголошують, що поняття ЕН також охоплює гнучке навчання та дистанційне навчання, а також використання ІКТ як засобу спілкування та обміну досвідом між окремими людьми та групами задля підтримки студентів та покращення моніторингу навчання [4]. Представники ж Американської асоціації дистанційного навчання (United States Distance Learning Association) чіткіше розмежовують поняття дистанційного, он-лайн, електронного навчання, а також такого, яке базується на використанні мережі, комп'ютера, технологій (англійською відповідно distance learning, online learning, e-learning,also Web-based training, computer-based training, computer-based instruction, technology-based instruction), а саме «он-лайн навчання є видом дистанційного, так само як і кореспондентське чи навчання засобами телебачення. Он-лайн навчання в ширшому значенні охоплює будь-яке навчання із застосуванням комп'ютера» [1, 4-5]. У даній статті ми поділяємо точку зору Дона Моррісона, який дає більш детальну характеристику ЕН у його визначенні: «ЕН - тривала асиміляція (засвоєння) знань і навичок дорослими, що стимулюється синхронними (відео-конференції, віртуальні заняття, швидкісний обмін повідомленнями) чи асинхронними (електронна пошта, текстові матеріали. аудіо- та відео-записи, тощо) засобами, впровадженими та регульованими за допомогою і з використанням технологій Інтернет» [2, 4-5]. Під дорослими дослідник має на увазі всіх, хто отримав обов'язкову середню освіту і бажає отримати вищу чи професійну освіту, тобто приєднатися до програми навчання протягом життя (lifelong learning).

         Мартін Веллер виділяє кілька педагогічних підходів, що успішно використовуються в ЕН за кордоном [3, 64-77], зокрема:

•-         конструктивізм  (constructivism, від англ.construct - утворювати, формувати): учні формують власні знання базуючись на власному досвіді та сприйнятті проблем та ідей, і відповідно прийнятті власних рішень. В рамках такого підходу у фокусі уваги не викладач, а учень, а викладач радше фасилітатор (координатор);

•-         навчання на базі ресурсів (resource-based learning): студентів заохочують використовувати різноманітні ресурси (замість обмеженого ресурсу окремого курсу) задля розуміння певних концепцій, в тому числі використання веб-ресурсів, обговорень, книжок і журналів. Цей підхід охоплює ширше коло студентів, поєднує різні підходи і стилі навчання, заохочує допитливість, активність та самостійність студентів;

•-         навчання у співпраці (collaborative learning): навчання - соціальний процес співпраці; із кожною наступною групою студентів досвід буде іншим. Серед переваг такого підходу - активний обмін думками і роздумами, розвиток комунікативних навичок, глибше розуміння явищ та їх широке охоплення;

•-         проблемне навчання (problem-based learning): перед студентами ставиться певна проблема, для вирішення якої студенти не володіють необхідною інформацією і не мають необхідних навичок, що заохочує їх до отримання необхідних знань і навичок. Такий інтерактивний підхід підвищує мотивацію студентів, їх гнучкість, навички вирішення проблем та відповідальність;

•-         дискурсивне навчання на базі розповіді (narrative based learning): розповідь та дискурс (як спосіб передачі розповіді) використовуються для передачі певної структури матеріалу, контексту, а також щоб зацікавити слухача і зробити матеріал більш пам'ятним;

•-         ситуативне навчання (situated learning): має на меті створення ситуацій, що передбачають реальне розв'язання проблем учнями, роль викладача зводиться до фасилітатора (координатора). Особлива увага надається створенню так званої он-лайн спільноти, в межах якої студенти мають можливість поспілкуватися і перейняти досвід досвідчених спеціалістів певної сфери.

Отже, подані вище підходи не вичерпують всього загалу педагогічних підходів, що використовуються в електронному навчанні, їх об'єднує принцип студетоцентризму та наявність інтерактиву (взаємодії). Крім того, в межах кожного із підходів існують певні недоліки і обмеження для впровадження. Тому оптимальним є поєднання підходів, використання переваг технологій, готовність викладачів до іншої ролі (ролі фасилітатора), вибір правильної педагогічної стратегії.

Література:

•1.     Carliner S. An Overview of Online Learning. Second Edition. - Amherst: HRD Press Inc., 2004. - 229 p.

•2.     Morrison D. E-Learning Strategies. How to get implementation and delivery right first time. - Chichester: John Wiley & Sons Inc., 2003. - 409 p.

•3.     Weller M. Delivering Learning on the Net. - London, New York: Routlege Falmer, 2005. - 182 p. 

•4.     http://www.jisc.ac.uk/whatwedo/programmes/elearningpedagogy.aspx

helen_chornaya@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>