XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

д. пед. н., Бідюк Н.М., Орловська О.В. ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСОБИСТІСНО-ЗНАЧУЩА ЦІННІСТЬ У КОНТЕКСТІ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

д. пед. н., Бідюк Н.М., Орловська О.В.

Хмельницький національний університет

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСОБИСТІСНО-ЗНАЧУЩА ЦІННІСТЬ У КОНТЕКСТІ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Толерантність виступає як основа соціально-моральної діяльності суб'єкта, що гармонізує його стосунки з представниками суспільства на всіх рівнях організації життєдіяльності. Отже, толерантність можливо розглядати як особистісно-значущу цінність. Як відзначає професор психологічних наук А. Деркач, особистісні цінності, що є усвідомленими змістовими утвореннями, так як і соціальні цінності, існують у вигляді ідеалів [1, с.35]. Нам імпонує думка вченого, який вважає, що саме особистісно-значущі цінності задають індивіду кінцеві орієнтири його діяльності спонукаючи до активності у досягненні визначених цілей (особистісних і суспільних) [1, с.35]. Толерантність сприяє не лише мирному співіснуванню різних суб'єктів дійсності, а й успішному самоствердженню особистості, самореалізації людини у суспільстві. У цьому випадку вона набуває особистісно-значущого змісту у процесах самостійного освоєння соціального досвіду і виховання, є результатом інтеріоризації (перетворення внутрішніх структур психіки людини завдяки засвоєнню структур соціальної діяльності) і екстеріоризації (перетворення внутрішніх структур психіки в певну поведінку). У даному контексті процес виховання стає процесом цілеспрямованого формування толерантності у системі цінностей особистості.

Відзначимо, що в наукових дослідженнях останніх років в галузі гуманістичної психології та педагогіки категорію толерантності відносять до розряду моральних цінностей гуманізму (В. Золотухін, О. Клепцова та ін.) Таким чином, проблема виховання толерантності як особистісно-значущої цінності повинна розглядатися в контексті гуманізації освіти, оскільки саме в цих умовах особливо важливими стають особистісні, а не соціальні цінності, індивідуальний, а не суспільний досвід взаємодії зі світом.

У зв'язку з цим, пропонуємо огляд історичного оформлення провідних ідей гуманізації освіти, які є значущими для виховання толерантності як особистісно-значущої цінності.

Ідеї спрямованості освіти на особистість, діалогічність навчання, гуманні і демократичні стосунки між вихователем і вихованцем оформилися ще в античному світі (Конфуцій, Піфагор, Сократ, Платон, Арістотель, Сенека, Аврелій) [2, с.35]. В епоху Відродження Святий Августин, Вітторіно, Фельтре та Франсуа Рабле чітко заявляють про суверенність особистості, прагнення до зовнішньої і внутрішньої свободи. Ці ідеї, поєднуючись з ідеями гуманізму, проголошеними в античний період, стали основою ідеології епохи гуманізму та освітньої практики того періоду.

Вчені епохи Просвітництва (Я. Коменський, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, А.Франке,) доповнюють ідеї гуманізації освіти ідеями про пріоритетність самостійності, автономії і свободу вибору дитиною коштів, умов виховання та навчання: Ж.-Ж. Руссо належить відома фраза, яка і сьогодні могла б звучати девізом школи: "Навіщо пристосовувати дитину до системи освіти, чи не краще пристосувати цю систему до дитини" [2, с.7].

Гуманістичні ідеї завжди перебували у центрі уваги передової української громадськості. Відомий громадський діяч Г. Сковорода розкриває принцип гуманізму як розуміння вихователем думок, переживань та прагнень дитини, віру у благородне особистісне начало та силу виховання. На його думку, цей принцип реалізується лише за умови, коли вихователь виявлятиме високу чуйність і повагу до вихованця. Головним для педагога є пізнання і вдосконалення природних здібностей кожної людини [3].Таким чином, з точки зору сучасного розуміння толерантності, принципи гуманізму Г. Сковороди пов'язані з принципами індивідуальної етики людини, тому толерантність постає як особистісно-значуща цінність, як невід'ємна складова цілісної особистості.

В основі концепції гуманізації освіти В. Сухомлинського лежать гуманістичні ідеї толерантності. Він твердо переконаний, що "є якості душі, без яких людина не може стати справжнім вихователем, і серед цих якостей на першому місці - вміння проникнути в духовний світ дитини" [4, с.152]. В основу своєї педагогічної теорії та практики він поклав виховання у дітей та молоді любові до своєї рідної Вітчизни на ґрунті любові до рідних та близьких, поваги та співчуття до оточуючих. На його думку, найважливішими моральними якостями є честь, любов і повага до людей, доброта. В.Сухомлинський вірив, що виховання справжньої особистості „базується не на принципах авторитарної педагогіки, а на загальнолюдських моральних цінностях" [4, c.329]. У своїй праці „Як виховати справжню людину" В. Сухомлинський розкриває суть таких понять, як патріотизм, відповідальність, гідність, терпимість тощо. Однак, великий педагог виступає проти терпимого ставлення до зла: „Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям..." [4, c.165]. В. Сухомлинський зауважує, що є межа допустимого: „Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки... Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре"[4, c.162].

Таким чином, освітній процес повинен відображати основні соціальні цінності суспільства, у тому числі толерантність, орієнтуючись при цьому на розвиток індивідуальних задатків і здібностей, створення оптимального розвиваючого середовища. Припускаємо, що саме в таких умовах виховання толерантності стає природним і продуктивним, а сама толерантність виступає як неодмінна першооснова гуманізації освітнього процесу.

Література:

•1        Деркач А. А. Толерантность личности: характеристики, закономерности, механизмы формирования: Монография / [А. А.Деркач, В. Г. Зазыкин, Е. В. Селезнева и др.]. -  М: Изд-во ГАГС, 2003. - 197 с

•2        Крылова Н. Б., Александрова Е. А. Очерки понимающей педагогики / Н.Крылова, Е. Александрова. -  М., 2003. - 441с.

•3        Пісоцький В. Ідея толерантності в етиці Григорія Сковороди / В.Пісоцький //Людина і світ. - 1999. - № 10. - С. 49-51.

•4        Сухомлинський В.О.  Як виховати справжню людину // Вибр.твори: В 5-ти т. - т.2. - К.: Рад.школа, 1976. - С.149-918.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>