XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Даниленко К.С. ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

Даниленко К. С., студентка магістратури

Слов'янський державний педагогічний  університет

ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

Проблема психічного здоров'я особистості, що живе в нестабільному, українському суспільстві, яке змінюється, складних, екстремальних соціо-екологічних умовах, виступає на перший план в кінці ХІХ - початку нового, XXI століття.

Психічне здоров'я - одна з найбільш гостро обговорюваних проблем в психології, теоретичній і практичній психотерапії, психіатрії.

Поняття «психічне здоров'я» фігурує в концепціях багатьох вчених, починаючи із стародавніх часів. Ним цікавились філософи Алкмеон, Цицерон, Епікур, психологи різних шкіл і напрямів: 3. Фрейд, А. Адлер, К.Г. Юнг, Ф. Перлз, А. Маслоу, В. Франкл; серед вітчизняних дослідників ця проблема вивчалася П.Б. Ганнушкыним, А.Е. Лічко, Т.Ф. Акбашевим, В.І. Бєловим, Б.С. Братусем та ін. Проте, не дивлячись на численні теоретичні і практичні розробки категорії здоров'я, його статус на сьогоднішній день вельми неоднозначний. Багатогранність цього явища і різноплановість підходів до його вивчення до цього часу не дозволяють дати його всеосяжного визначення, виділити достатній, і в той же час мінімальний набір його складових, розробити валідні та надійні критерії оцінки рівня психічного здоров'я. Зміст цього поняття значною мірою залежить від історичної епохи, соціально-економічної структури суспільства, національності і соціального походження індивіда, моралі і багатьох інших чинників. [4; 3]

Існує безліч робіт, які присвячені даній проблемі, проте в більшості своїй вони торкаються лише певних категорій людей. Робіт, які зачіпають проблему психічного здоров'я практичних психологів дуже мало. А це дуже актуальна тема, адже, як може «лікар людських душ» допомагати людям досягати потрібної гармонії, рівноваги, спокою, якщо у самого з цим проблеми. Це дуже важливо, оскільки  час пред'являє підвищені вимоги не лише до їх особових якостей, але і до рівня фізичного і психічного здоров'я. Здоровий і духовно розвинений психолог отримує задоволення від своєї роботи, володіє високим рівнем працездатності, активності, творчості, прагне до вдосконалення, може швидко приймати рішення, реагувати в екстрених ситуаціях, бути відповідальним за свої дії, розсудливим. Проте у багатьох сучасних психологів відмічається стан емоційної напруги в професійній діяльності. Особливо великий вплив емоційної напруги на діяльність молодих психологів. Постійна дія напружених факторів професійної праці викликає у них погіршення результатів діяльності, зниження працездатності, появу нехарактерних помилок, зниження показників психічних процесів (пам'яті, мислення, уваги). Психолог як би замикається в собі, встановлює стіну між собою і клієнтом, прагнучи таким чином захиститися від більш сильних стрес-факторів, це, звичайно, погіршує взаємодію, взаємовідносини між ними, знижує продуктивність його діяльності. Після перебування в напружених психологічних ситуаціях багато психологів відчувають розбитість, пригніченість, бажання лягти, заснути. В окремих випадках емоційна напруга психолога досягає критичного моменту, результатом є втрата самовладання і самоконтролю.

Емоційні вибухи не проходять безслідно для здоров'я, отруюючи організм стресовими токсинами. Професійний обов'язок зобов'язує психолога приймати зважені рішення, долати спалахи гніву, дратівливості, відчаю. Проте зовнішнє стримування емоцій, коли всередині відбувається бурхливий емоційний процес, не приводить до засвоєння, а, навпаки, підвищує емоційну напругу і негативно позначається на здоров'ї, викликаючи різного роду психосоматичні захворювання. Крім того,  несприятливі емоційні стани, що підвищуються, призводять до закріплення негативних особистісних якостей психолога (дратівливості, тривожності, песимізму і т.д.), що негативно позначається на ефективності діяльності і взаємовідносинах психолога з дітьми і колегами. В результаті у деякої частини психологів процес адаптації до роботи затягується і виливається в загальну незадоволеність своєю професією. Характерно, що більшість з них не знає, як запобігти емоціональної напруги, зняти її симптоми, допомогти самому собі. [1; 5]

Більшість дослідників сходяться на думці, що причини напруженості психологічної діяльності зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Під об'єктивними чинниками розуміють зовнішні умови ситуації, її складність, тобто складні, напружені умови діяльності (завантаженість робочого дня, зіткнення з новими, важкими ситуаціями, підвищені інтелектуальні навантаження і т.д.). Суб'єктивні чинники - особливості особистості, які провокують надмірну чутливість людини до певних професійних труднощів, тобто особистісні (мотиваційні, емоційні, соціальні та ін.) характеристики.

В останні 20 років інтерес дослідників привертає специфічний вид професійного захворювання осіб, що працюють з людьми - лікарів, педагогів, психологів, вихователів, працівників торгівлі, керівників, менеджерів і т.д. З'ясувалося, що представники даних професій схильні до симптомів поступового емоційного стомлення і спустошення - синдрому «емоційного вигорання». Термін був введений американським психіатром Х.Дж. Фрейденбергом у 1974 році для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному спілкуванні з клієнтами в емоційно навантаженій атмосфері. В даний час емоційне вигорання розуміють як механізм психологічного захисту, вироблений особистістю у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі дії. Емоційне вигорання є придбаною професійною поведінкою, що дозволяє людині економно дозувати і витрачати енергетичні і емоційні ресурси.

Найбільш схильні до «вигорання» ті, хто реагує на напружені ситуації агресивно, нестримано. До тих, що «згорають» відносять і «трудоголіків» - тих, хто вирішив повністю присвятити себе роботі і працює до самозабуття.

Результатом такої діяльності є розвиток наступних симптомів «вигорання»: відчуття емоційного виснаження, знемога; розвиток негативного відношення до клієнтів; негативного самосприйняття в професійному плані і заниженої самооцінки; агресивних відчуттів (дратівливості, напруженості, гніву); цинізму, песимізму, апатії, депресії; психосоматичних нездужань (втомленості, безсоння, шлунково-кишкових розладів і т.д.). [2; 6]

Можливо, слід було б створити якусь організацію, яка  займалася даними проблемами: по ранній діагностиці, профілактиці і корекції «вигорання» у практичних психологів і збереження у них психічного здоров'я, також стимулювання інтересу самих психологів до цієї проблематики, до самовдосконалення...

Література:

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. Учебник для студентов вузов. - Изд. 6-е, перераб. и доп. - М.: Академ. Проект, 2001. - 480 с.

2. Демина Л.Д, Ральникова И.А. Психическое здоровье и защитные механизмы личности. [Библиотека "Полка букиниста" http://society.polbu.ru/demina_psychehealth/ch05_i.html]

3. Современное общество и личность в социологии жизненных сил человека. Проблема социального и психологического здоровья: развитие и реабилитация жизненных сил человека.// Под ред. С.И. Григорьева, Л.Д. Деминой. Барнаул, 1999. Т.3.

4. Пономаренко В.А. Социально-этические проблемы здоровья здорового человека// Известия РАО, 1999;

5. Руденский Е.В. Кризис психологических механизмов адаптации личности и проблемы педагогического общения// Мир психологии. 1998. №3;

6. В.Можайский. Психология ценностного опыта. М., 1998.

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>