XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Даниленко К.В. СИНТЕЗОВАНІ ФОРМИ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ СУЧАСНОЇ БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ

Викладач кафедри хореографії Даниленко Катерина Віталіївна

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

СИНТЕЗОВАНІ ФОРМИ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ СУЧАСНОЇ БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ

            Бальний танець - самостійний вид танцювального мистецтва, утворений від міксу декількох танцювальних течій, його історичний розвиток та сучасні форми достатньо широко освітлені в науковій літературі.

         Останнім часом, розповсюдженим явищем у хореографічному мистецтві є синтезовані постановки, які стали однією з важливих форм танцювального мистецтва у всіх країнах світу. Це відмінна форма популяризації різних танцювальних систем-шкіл, у тому числі і бальних танців. Отже, певні танцювальні форми 2-ї половини XX ст., що мали спільну структуру і особливості кількох напрямів чи стилів в хореографії XX ст. сьогодні мають назву синтезованих форм танцю. До них належать у сучасному танці: фокінізм, неокласика, соцреалістичний балет, естрадний танець, постмодерний балет, буто-танець, постмодерністські хореографічні експерименти, перфоманс в танці; у сучасному бальному танці - це синтез (поєднання) танців латиноамериканської та європейської програми.

         Наукові дослідження синтезу мистецтв здійснювались у руслі мистецтвознавства (Пастух В. В., Кохан Т. Г., Васильєва Л. Л., Романко В.І., Шкарабан М. М., Левчук Л. Т., Лозового Л. В.) У працях цих авторів розглядались окремі синтезовані танцювальні форми модерністського танцю та постмодерна, музичні форми джазу, року, а також балетмейстерське мистецтво в Україні поч.  XX ст. Тенденції розвитку синтезу у сучасному балеті у 60-90-х рр. досліджували Дж. Баланчин, Ф. Мейсон, М. Гватеріні, Ю. Станішевський; Особливості вивчення методики викладання сучасних бальних танців у різних вікових категоріях розглядали педагоги Алекс Мур, Калинчук О., Гаррі Сміт-Хемпшир, Гью Ховард.

         Найбільш близько підійшов до вивчення проблеми особливостей синтезованих форм сучасного танцю XX ст. Д. Шариков, але він не розглядав синтезовані форми сучасного бального танцю.

В сучасному мистецтві спостерігається певна особливість: синтез мистецтв та збереження специфічних відмінностей окремих його видів.

Починаючи з кінця 50-х-60-ті роки XX ст. хореографи часто поєднували техніки новітніх форм танцю (джазу, модерну, експресіонізму, імпресіонізму, кубізму, абстракціонізму, рок-і-поп видів) з класичним та народно-сценічним танцем. Перші спроби поєднати класичний танець з імпресіонізмом, експресіонізмом, кубізмом були здійснені М. Фокіним, В. Ніжинським, Дж. Баланчиним, Л. Якобсоном. Однак, остаточне поєднання різних форм і технік відбулося у 2-й пол. XX ст. Починаючи з 60-х років, балетмейстери стали поєднувати не тільки різні види танцю, а й різні види мистецтва (спів, конферанс, цирк, кіно, тощо). Одним з перших це здійснив М. Бежар. Так само, і хореографи сучасного бального танцю наприкінці ХХ-поч. ХХІ ст.. почали використовувати у своїх танцювальних постановках синтезовані форми, або лише бальної хореографії, або поєднання стилів сучасного танцю та сучасного бального, народного та сучасного бального.[1]

Одним з видів мистецтв, яке за своєю природою синтетичне, є танець. Танець - це вид мистецтва, в якому засобом створення художнього образу є рухи, жести та положення людського тіла.[2]

Одним з видів танцювального мистецтва є бальний танець - це побутова форма хореографії. Сучасні бальні танці є видом спорту і виконуються парою або більшою кількістю виконавців на танцювальних балах, турнірах, чемпіонатах, конкурсах, телевізійних шоу.

У телевізійних шоу, концертах на чемпіонатах сьогодні розповсюдженим явищем є використання синтезованих форм бального танцю.

 Синтезованими формами танцю є певні танцювальні форми 2-ї половини XX ст., що мали спільну структуру і особливості кількох напрямів чи стилів в хореографії XX ст. сьогодні мають назву синтезованих форм танцю. До них належать у сучасному танці: фокінізм, неокласика, соцреалістичний балет, естрадний танець, постмодерний балет, буто-танець, постмодерністські хореографічні експерименти, перфоманс в танці; у сучасному бальному танці - це синтез (поєднання) танців латиноамериканської та європейської програми.

У 20-30-х рр. ХХ-го століття в танцювальних залах Європи почали виконувати латиноамериканські танці [1]. Латинська Америка подарувала усьому світові безліч чарівних і запальних танців, що виникли на основі 3-х самобутніх культур: індійська, іспанська й африканська, а " гримуча суміш " додала латиноамериканським танцям особливу життєрадісність, темперамент, своєрідну пластику рухів. Самба, мамбо, байон, Каліпсо, конга, бамба, меренга, ча-ча-ча, тамуре, пасодобль, пачанга, сега, румба, бос-нова, сальса, ламбада - от неповний перелік латиноамериканських танців. Деякі з них зникли незабаром після своєї появи, деякі застаріли, а такі, як самба, румба, пасодобль, ча-ча-ча перетерпіли незначні зміни і продовжують радувати нас своїми ритмами. Гнучка, граціозна румба, оригінальний ча-ча-ча, іскрометна і запальна самба, гордий і ефектну, передавальну манеру тореро на арені, пасодобль. Завдяки виразності танцювальних фігур, багатству ритмів і темпів, а головне - можливості імпровізувати, ці танці поширилися по всій Латинській Америці й одержали широке поширення серед шанувальників бального танцю в Європі. Вони стандартизовані(тобто рухи чітко визначені ідентично у всіх танцювальних школах світу) і включені в Міжнародну програму змагань по бальним танцям.

Література:

•1.           Цвєткова Л.Ю. Методика викладання класичного танцю. Підручник. -2-вид. - К.: Альтерпрес,2007. - 324с.

•2.           Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії. К.: Видавець        Карпенко В.М., 2008. - 168 с.

e-mail: danilenko.88@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>