XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Даценко Г.В. СТРАТЕГІЧНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Асистент Даценко Г. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СТРАТЕГІЧНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

В економіці України спостерігаються послідовні стадії наростання нестабільності середовища, у якому діє підприємство. Ефективне функціонування підприємств у цих умовах зумовлює необхідність прискореного розвитку концепції стратегічного управління формуванням фінансових ресурсів, що робить цю тему актуальною. Поява проблеми стратегічного управління формуванням фінансової стратегії підприємства викликана об'єктивними причинами: НТП, глобалізацією бізнес-процесів, посиленням мінливості як середовища, у якому діє підприємство, так і відносин у менеджменті.

Зазначимо, що найбільш поширеним є визначення стратегії як плану, або орієнтиру чи напряму розвитку, додержання якого забезпечить досягнення певних, переважно довгострокових цілей [1]. У такому контексті стратегія пов'язується з реальною поведінкою суб'єкта ринку у конкурентному середовищі.

Стратегічне управління дозволяє досягти таких основних результатів: 1) створити системний потенціал (фінансові, сировинні, людські ресурси) для досягнення цілей підприємства; виробленої продукції(послуг), що потребує ринок;  сформованого позитивного іміджу підприємства; 2) структури підприємства та її внутрішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію [2].

На сучасному етапі розвитку концепції стратегічного управління можливо виділити наступні моделі стратегічного управління:

- модель аналітичного управління, основою якої є твердження, що майбутнє неможливо дослідити методами екстраполяції, але характер майбутніх змін цілком передбачуваний. Тому першочерговим завданням її реалізації є здійснення стратегічного аналізу перспектив розвитку суб'єкта ринку у нових умовах середовища;

- модель формалізованого стратегічного управління - основою є чітка регламентація процедур обґрунтування та реалізації стратегії. В свою чергу регламентація обумовлює конкретизацію аналітичних, планових і контролюючих процедур. Велике значення приділяється кількісним та сценарним прогнозам;

- модель ситуативного управління - виникла в результаті подальшого ускладнення зовнішнього середовища, що значно обмежене, і навіть зробило неможливим передбачення майбутніх змін. Тобто реакція підприємства на прояв нових факторів зовнішнього середовища має бути швидкою і адекватною;

- модель принципологічного управління. Дана модель ще не має чіткої методології, яка лише створюється. Подальше ускладнення зовнішнього середовища і неможливість передбачення змін свідчить про недоцільність дій, пов'язаних з намаганням їх прогнозувати. Прогнози будуть, як правило, помилковими, а стратегічні рішення - не обґрунтованими [3].

Відповідно до класичних уявлень стратегічний процес розробки і реалізації фінансової стратегії підприємства містить такі кроки: 1) після аналізу господарських тенденцій, проблем, інвентаризації можливостей і оцінки компетенції з підвищення вартості підприємства, а також аналізу зовнішнього середовища і формулювання місії і цілей визначаються стратегічна проблема і потреба (необхідність) у стратегічних діях; 2) аналізуються стратегічні альтернативи, на основі яких можна вирішити стратегічну проблему, визначається їх ефективність; 3) аналіз стратегічних альтернатив дозволяє обрати одну (або декілька) стратегію, відповідну цільовим настановам підприємства; 4) формується стратегічний план, що звичайно складається з програм, проектів, бюджетів і організаційно-технологічних і контрольних заходів; 5) проводиться оцінка відповідності обраної стратегії до структури управління підприємством й організаційної культури; 6) обрана стратегія є основною для подальших оперативних заходів щодо її реалізації [2].

Характерні риси системи стратегічного управління формуванням фінансової стратегії певного підприємства залежать від взаємодії таких факторів: галузевої приналежності; розмірів підприємства (залежно від галузевих особливостей); типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації; характерних рис виробничого потенціалу; наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу; рівня управління; рівня кваліфікації персоналу.

Реалізація концепції стратегічного управління підприємством можлива лише тоді, коли підприємство є стратегічно орієнтованим, адже воно має певні переваги: зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів «невизначеності майбутнього»; можливість враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки; можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень; полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності та прибутковості; можливість зробити підприємство більш керованим, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань; можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості підприємства та окремих його підсистем до змін; забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу; створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей [4].

Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та розробки системи стратегічного управління формуванням фінансової стратегії підприємства.

За умов глобалізації і швидкої зміни умов ведення економічної діяльності зростає потреба в переосмисленні ролі управління та посиленні відповідальності на всіх рівнях. Це обумовлює потребу запровадження управління, побудованого таким чином, щоб, з одного боку, не втрачалась соціальна відповідальність, а з другого - не руйнувалися методи і механізми ведення бізнесу, забезпечувались його прозорість і користь власникам капіталу.

Отже, перспективи подальших досліджень стосуватимуться удосконалення розглянутих методів з метою пристосування до національних особливостей, економічних умов та конкретних підприємств. Вибір моделі стратегічного управління формуванням фінансової стратегії підприємства, як і формування стратегії його діяльності, має здійснюватись не лише під впливом змін характеру оточуючого середовища. Вона має відповідати характеру змін оточуючого середовища і можливостям та потребам самого підприємства.

Література:

1. Смолін І. В. Моделі стратегічного управління / І. В. Смолін // Статистика України. - 2003. - № 4. - С. 52-55.

2. Міщенко А. П. Стратегічне управління / Міщенко А. П. - [2-е вид.]. - Дн-ськ.: Вид-во ДУЕП, 2007. - 332 с.

3. Гусєва Ю.М Еволюція концепції стратегічного управління / Ю. М. Гусєва // Економіка України. - 2007. - № 9. - С. 39-41.

4. Пакулін С. Еволюція концепції стратегічного управління / С. Пакулін // Схід. - 2007. - № 2 (80). - С. 3-11.

e-mail: al_Kravcova@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>