XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Давиденко Р.В. РАДЯНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ НА ДРУГОМУ ЕТАПІ КУБИНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1956–1961 РР.)

Давиденко Руслан Володимирович

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

РАДЯНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ НА ДРУГОМУ ЕТАПІ КУБИНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1956-1961 РР.)

Революційні виступи на Кубі 1956 року до активних дій світової громадськості не призвели. Радянський Союз не вірив у перемогу кубинських партизан і вирішив спробувати нормалізувати стосунки з капіталістичними країнами і йти до розрядки світової напруги.     

В січні 1956 р. радянський уряд, прагнучи подальшого розвитку радянсько-американських відносин, запропонував заключити договір про дружбу і співробітництво між СРСР і США.

В 1957-1959 рр. намітилося покращення в американо-радянських стосунках. На початку 1958 р. було підписано радянсько-американську угоду про культурний обмін. У 1959 р. була організована виставка досягнень Радянського Союзу в Нью-Йорку , яка наочно продемонструвала досягнення Радянського Союзу. Америку відвідав М. Хрущов, було домовлено про відповідний візит Д. Ейзенхауера.

Проте, в цей час продовжувалася Кубинська революція. І 1959 рік став її апогеєм. Передумовами цього виступу кубинського народу проти диктатури Ф. Батисти і засилля американського капіталу були певний рівень соціально-економічного розвитку і політична ситуація в країні. Національна економіка була розвалена. Всі найважливіші галузі промисловості знаходилися в приватній власності американських підприємців. Корупція і безробіття набули величезних розмірів. Торгівельне сальдо Куби було від'ємним. Все це позначалося на рівні життя населення. Зацікавленість Кремля у перемозі Кубинської революції змусила його надати Кубі значної матеріальної, технічної та військової допомоги, що дозволило перемогти революції в умовах економічної блокади з боку Білого дому. Велику роль в американсько-радянському протистоянні за Кубу відіграли спецслужби цих країн.

Але протистояння в Латиноамериканському регіоні мало характер закулісної боротьби із застосуванням матеріальних та адміністративних чинників. Відвертих військових дій між США та СРСР не велося.

Це протистояння переносилося і на світову арену. У радянсько-американських відносинах постійно відбувалися зиґзаґи то в бік розрядки, то загострення міжнародної напруги. Нормалізація відносин була невигідною американському військовому істеблішменту, представники якого почали готувати чергову провокацію.

1 травня 1960 р. було збито шпигунський літак ВВС США, який порушив повітряний простір Радянського Союзу. Пілот літака Г. Пауерс зізнався у шпигунстві. Цим було поставлено крапку у нормалізації стосунків. 

Для того, щоб запобігти нападу однієї з країн на іншу, Сполучені Штати і СРСР вели активну розвідувально-шпигунську діяльність. Вони вербували агентів у спецслужбах країни-суперниці. Інформація, добута цими агентами, дозволяла стримати Світ від нової війни.          

 Література:

1. Взаимная безопасность: новый подход к советско-американским отношениям / Отв. ред. А. Кортуно в , Р. Смоук;. - М.: Междун. отношения, 1991. - 442 с.

2. Висков С.И. За мир без оружия, за мир без войн. (внешняя политика СССР. 1956-1963 гг.). - М.: Мысль, 1964. - 176 с.

3. Подлесный П.Т. Американские концепции развития отношений с СССР. - М.: Наука, 1980. - 183 с.

4. Эндрю К., Гордиевский О. КГБ. История внешнеполитических операций от Ленина до Горбачева. М. : Nota Bene , 1992. - 74 8 с.

5. Юрченко С.В. Внешняя политика и президентские выборы в США в

1952-1960 гг. - Севастополь: Флот Украины, 2001. - 72 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>