XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Деленкевич П. М. ПРОБЛЕМАТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІКОНОСТАСНИХ АНСАМБЛІВ ПРИКАРПАТТЯ XVII-XVIII СТОЛІТЬ

Аспірант Деленкевич Павло Мирославович

Львівська національна академія мистецтв

ПРОБЛЕМАТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІКОНОСТАСНИХ АНСАМБЛІВ ПРИКАРПАТТЯ XVII-XVIII СТОЛІТЬ

Проблеми сакрального мистецтва є пріоритетною темою наукових досліджень, адже в лоні церкви зароджувалися й розвивалися архітектура, образотворче та декоративне мистецтво, музика. За останні роки в Україні пожвавилось зацікавлення мистецтвознавців питанням дослідження іконостасних ансамблів минулих століть.

Зазначимо, що в Україні до початку 90-их років минулого століття, дослідження декоративної різьби іконостасних ансамблів, не займало належного місця у науковців. До теми іконостасної пластики з території Прикарпаття звертались у минулому окремі науковці, зокрема В.Щербаківський, Я.Константинович, М.Драган, а з наших сучасників М.Станкевич, Р.Одрехівський й інші. На сьогодні тема вимагає теоретичного й аналітичного опрацювання фактологічного матеріалу. Питання різьблення іконостасних ансамблів XVII-XVIII ст. на Прикарпатті, не стало предметом докладного аналізу в мистецтвознавстві. Окремі літературні джерела, не мають належного використання у сучасній практиці. Останнім часом, спостерігаємо за будівництвом нових та реставрацією давніх храмів, а також облаштуванням церковного інтер'єру, в яких помітний відрив від місцевих художніх традицій, що формувались століттями. Розуміючи проблему, сучасні митці-професіонали намагаються створювати нові іконостаси з елементами національно-мистецьких традицій, що спонукає їх до вивчення оригінальних і неповторно самобутніх пам'яток минулого.

Значна втрата пам'яток та недостатнє дослідження високомистецьких творів минулих століть не дають підґрунтя для створення новітніх творів мистецтва, та технологічних знань у процесі реставрації чи реконструкції об'єктів. [2, с. 100].

Українське сакральне мистецтво і зокрема декоративне різьблення іконостасних ансамблів за свою тривалу історію здобуло належне визнання у світі. Не один мандрівник сходу чи заходу захоплювався творами наших майстрів. Мандруючи з антіохійським патріархом Макарієм ІІІ архідиякон Павло Халебський в середині XVII ст. залишає для нащадків детальний опис подорожі. «Божественний, пречудовий іконостас вражає уяву висотою та сяянням, образами й позолотою... Над ним піднято розп'яття, настегнова пов'язка Спасителя кута зі щирого золота...  Дереворізьба й позолота царських воріт така, що не відрізнити від кутих зі щирого золота».[5, с. 141] Спогади іноземних мандрівників Україною, зібрані  В. Січинським «Чужинці про Україну» (1991р).

Публікації в галузі мистецтвознавства, визначають стан культури та науковий потенціал нації. До прикладу, вчені з Польщі а саме Z.Hornung «Pierwsi zezbiarzy lwowscy z okresu rokoko». (1936р.), M.Gembarowicz «Materiały źródłowe do dziejów kultury i sztuki XVI-XVIII w.» (1973р.), R.Biskupski «Ikony ze zbiorow Muzeum Historycznego w Sanoku». (1991р.), R.Brykowski «Kołomyja: jej dzieje, zabytki» (1998р.) та інші, зробили багато не тільки в ділянці вивчення власного сакрального мистецтва, але й вели дослідження на теренах України і зокрема в прикарпатському регіоні.

Дослідження декоративного різьблення іконостасних ансамблів потребує наявності чітко визначеної термінологічної лексики. Прогалину у галузевій термінології художньої різьби, дещо заповнив словник народної термінології, зібраний Є.Шевченко «Народна деревообробка в Україні» (1997р.). Проблему термінології художньої різьби по дереву порушує в своїй дисертації О.Гриджук. [3] Окремих енциклопедичних видань декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва недостатньо для функціонування професійної термінології художньої різьби по дереву.

В питанні дослідження іконостасних ансамблів Прикарпаття важливою проблемою є атрибуція пам'яток. Існує велика потреба в наукових дослідженнях історії іконостасних ансамблів, а це неможливо без топографічного підходу та визначення під яким впливом та ким вони створювались. Розвиток різьблення іконостасних ансамблів минулих століть, еволюції їхніх художніх систем, зміни стилістичних напрямків та художніх форм, були у нерозривній єдності із смаками та вподобаннями замовників, а також рівнем професіоналізму майстрів. Одним з головних шляхів звідки черпали ідеї художники-сницарі, були архітектурні об'єкти, які часто створювались у співпраці з іноземними будівничими. В Україні у XVII ст. розвивалися виробничі відносини та міждержавні зв'язки. Ще одним з джерел походження декоративних пластичних мотивів були стародруки [4, с. 43].

Безумовно майстри, наслідуючи християнські канони сакральності, вносили свої національні елементи, мотиви та оригінальну композиційну гармонію, що робило українське сакральне різьблення, неповторним. Залишається невизначене походження більшості іконостасних ансамблів на теренах Прикарпаття. Оскільки пам'ятки переважно анонімні і недатовані дослідники часто користуються, датами будови церкви, відновлювальними роботами та документальними описами.  Мистецтвознавцям в основному, доводиться спиратись лише на технологічний, стилістичний та іконографічний аналіз творів [4, с. 9].

Період XVII-XVIII ст. на Прикарпатті характеризується кількома мистецькими стилями. Виразно спостерігаються риси ренесансного та манєристичного стилів. Що відбувається у наших храмах?  Неналежний стан мистецьких творів, що знаходяться в церквах, потребують фахового втручання реставраторів. Велика кількість статей, конференцій, часто супроводжуються закликами до священиків і церковних громад про доцільність звернення до спеціалістів з питань необхідності заміни, реставрації чи переробки твору. Сьогодні необхідно оберігатись втручання «фахівців», які проблему вирішують замінами новими сучасними творами де пам'ятки декоративної пластики у кращому випадку розпорошують між приватними колекціонерами. Можливо комерційний інтерес, займає основну позицію у появі такої проблеми, адже часто реставрація та відновлення більш затратна в порівнянні із створенням нового твору.

Спроба замінити автентичний іконостас в с.Устя Снятинського району Івано-Франківської області. Сільській громаді вдалось повернути демонтований та вивезений іконостас з церкви Св. Миколая.

На превеликий жаль у нашій сакральній спадщині часто помітні втрати по необережності і особливо ті, які безпідставні чи умисні. Українське сакральне мистецтво в історії, спіткало чимало обставини. Тут можна згадати і ситуацію що склалась у тридцятих роках минулого століття і ганебну «переоцінку» фондів Національного музею у Львові ім. А. Шептицького що відбулася у 1952 році та інші аморальні події.  Великих втрат  завдано шахрайством та  пограбуванням [1, с. 98]. Тисячі артефактів сьогодні перебувають за кордоном. Перш за все - в приватних і державних колекціях тих країн, до яких раніше входили українські землі.

Неможливо повністю зупинити процес руйнування іконостасних ансамблів. Попри заходи, спрямовані на їхнє збереження та повернення автентичного вигляду, що частково робиться за вимогою ЮНЕСКО, нам необхідно виокремити особливі завдання у вирішенні проблем дослідження декоративної пластики іконостасних ансамблів XVII-XVIII ст., а саме:

•-         розпочати видання фундаментальних монографічних праць та архівних матеріалів, окремих справ по реставрації, з використанням сучасних цифрових технологій;

•-         сприяти виданню термінологічних словників, бібліографічних покажчиків та посібників з вивчення української декоративної різьби;

•-         створити експедиційні виїзди для проведення повної інвентаризації, храмів, взятися за документальну фіксацію ще існуючих об'єктів;

•-         дослідити впливи, розвиток та особливості декоративного різьблення іконостасних ансамблів XVII-XVIII ст.;

•-         виконати обмірні креслення іконостасних ансамблів із доповненням теоретичного аналізу. Нам необхідно мати науково зафіксований точний образ пам'яток, лише в такому випадку твори зможуть жити після фізичного знищення.

Можна сформулювати багато завдань, які треба виконати, дослідити, відновити, створити, виявити й ін., щоб вийти з такого стану у вивченні декоративної сакральної різьби. Разом потрібно піклуватися про збереження, вивчення і примноження сакрального мистецтва.

Література:

•1.     Бадяк В. Сакральне мистецтво: сторінки драми [Текст] / В.Бадяк // Київська Церква.- 2000.- № 2.- С. 96-99.

•2.     Гах І. Українське сакральне мистецтво: проблеми розвитку, збереження і реставрації [Текст] / І.Гах // Київська Церква.-2000.- № 2.- С. 100-101.

•3.     Гриджук О. Є. Термінологічна лексика художньої різьби по дереву [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / О.Є.Гриджук ; Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2001. - 20с.

•4.     Драган М. Українська декоративна різьба XVI-XVIII ст. [Текст] / М.Драган.-К.: Наукова думка,-1970.-203с.:іл.

•5.     Халебський Павло Україна - земля козаків. Подорожній щоденник. [Текст] / Упоряд. М. О. Рябий; Післям. В.О.Яворівського,-  К.: Ярославів Вал,- 2009.-293с.-ISBN 966-579-235-0.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>