XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дєнєжніков С.С. ПОВЕРНЕННЯ ФРАНЦІЇ В ІНДОКИТАЙ І РОЗВ’ЯЗАННЯ «БРУДНОЇ ВІЙНИ» В 1945-1946 РР.

Дєнєжніков С. С.

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

ПОВЕРНЕННЯ ФРАНЦІЇ В ІНДОКИТАЙ І РОЗВ'ЯЗАННЯ «БРУДНОЇ ВІЙНИ» В 1945-1946 РР.

Історія міжнародних відносин завжди привертала увагу дослідників. Франція до сих пiр налагоджує відносини з колишніми колоніями. Тому дослідження окремих аспектів колоніальної політики Франції є актуальним на сьогоднішній день.

Стан в Індокитаї, який склався в роки Другої світової війни, серйозно турбував Тимчасовий уряд Франції. Все йшло до того, що В'єтнам, Камбоджа та Лаос отримають повну політичну незалежність від метрополії. Події 1945 року підтвердили цю тенденцію.

В своїй політиці в Індокитаї після поразки Японії Франція мала два підходи: поступки ліберального характеру та військову силу. Перший підхід витікав з декларації Тимчасового уряду щодо Індокитаю від 24 березня 1945 р., згідно з якою три індокитайські країни об'єднувались у федерацію в рамках Французького союзу. Ця декларація зробила невелику поступку з боку французького колоніалізму.

B роки війни національно-визвольний рух народів Французького Індокитаю піднявся на якісно ногий щабель, і подальший розвиток В'єтнаму, Камбоджі та Лаосу міг проходити лише шляхом політичної незалежності. Тому спроба включити ці країни в тісні рамки Французького союзу з самого початку були приречені. Таким чином, головним фактором, що заважав реалізації цілей французького колоніалізму в Індокитаї після закінчення війни став сильний опір трьох індокитайських країн, які проголосили свою незалежність.

Іншим важливим фактором, що затрудняв повернення Франції в її колишні володіння, було посилення дій СШA, які під гаслом антиколоніалізму, намагалися не допустити повернення Франції в цей регіон. В Потсдамі СІІІА домовились з Великобританією про деталі поділу і окупації Індокитаю.

В той час як колоніальні держави намагались вирішити долю народів Індокитаю, в'єтнамський, лаоський і кхмерський народи самі розпорядилися своєю долею, проголосивши політичну незалежність.

Тимчасовий Уряд Франції такий перебіг подій не влаштовував. В своєму бажанні повернути Індокитай Франція, в першу чергу, сподівалась на допомогу Великобританії, в той час як уряд останньої з тривогою слідкував за перебігом національно-визвольного руху в Індокитаї і був вкрай зацікавлений в його знищенні.

8 жовтня 1945 року Франція та Великобританія підписали меморандум про спільні дії. Це дозволило Франції повернутися в Індокитай і закріпитися на півдні, в Кохінхіні. Тепер перед Парижем стояло завдання добитись цього ж в Аннамі і Тонкіні, де, з одного боку знаходилась незалежна держава демократична Республіка В'єтнам, а з іншої, - згідно рішень Потсдамської конференції, знаходились китайські війська. Почалися довгі переговори між Китаєм і Францією і в результаті 28 лютого 1946 були укладені так звані Чунцінські домовленості, суть яких зводилася до наступного: згода Чан Кайші на заміну китайських військ французькими північніше 16-ї паралелі; повернення попередніх колоніальних привілеїв Франції в Китаї; повернення Китаю Гуанчжоуваня, викуп китайським урядом частини Юньнанської залізниці і, насамкінець, надання китайським торговцям деяких пільг в Північному В'єтнамі. Але ці домовленості не ліквідували франко- китайські протиріччя. 6 березня 1946 року в Хайфоні пройшло військове зіткнення між китайськими військами та французькими моряками.

Уряд ДРВ, бажаючи співпрацювати з Францією на рівних правах, неодноразово пропонувало французькому уряду обговорити спірні питання. В результаті 6 березня 1946 р. Франція і ДРВ підписали угоду за якою створювались гарні умови для вирішення спірних питань. Однак, досить скоро події показали, що для Франції цей договір був лише маневром, щоб збільшити чисельність своєї армії.

За ініціативою ДРВ 6 липня 1946 відбулися переговори, які позитивних змін в цій ситуації не принесли.

В той же час підготовка до інтервенції йшла на повну потужність. Французи збільшили кількість військових майже в двадцять разів. До середини листопада 1946 р. французьке командування вважало, що підготовка до війни завершена і чекало інструкцій з Парижу.

Президент Хо Ши Мін та інші политики декілька разів зверталися до уряду Франції, але нічого не добилися нi в політичному нi в економічному аспектах.

Література:

1. Черкасов П. П. Франция и Индокитай 1945-1975. (Эволюция французской политики в Индокитае). М., 1976

2. Колосков И. A. Внешняя политика современной Франции. M, 1964

3. Салычева Л. A. СТТТА и Франция. Проблемы империалистического союза в 1945-1958 гг. М., 1970

4. История Франции: B 3-х т. М.,1973. T. 2-3

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>